Справа № 541/790/22
Номер провадження3/541/411/2022
01 серпня 2022 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря судового засідання Непокупної Л.М. розглянувши матеріали, які надійшли з Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП - не встановлено ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
14.11.2021 року о 22 годині 10 хвилин, на польовій дорозі Лещенки - Марченки
водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21053 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння , огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на приладі ДРАГЕР із застосуванням технічних приладів відео запису, чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України.
Від надання пояснень відмовився , тимчасово вилучені документи - посвідчення водія НОМЕР_2 від 08.06.2016 року. Та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом , від підпису в отриманні відмовився. ( а.с. 1)
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Судове засідання неодноразово відкладалось за заявою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в зв'язку із залученням адвоката.
В судове засідання 01.08.2022 особа яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, від його представника адвоката Акрітова К.К. надійшла заява в якій він прохає розгляд справи проводити за відсутності самого ОСОБА_1 та за відсутності адвоката Акрітова К.К. , та при розгляді справи покладаються на розсуд суду ( а.с. 13) .
Суд, враховуючи що дана категорія справ не передбачає обов'язкової участі особи , яка притягується до адміністративної відповідальності та враховуючи, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи мається ордер адвоката ( а.с. 10-11) - прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи яка притягується до адміністративної відповідальності .
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 допустив вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і це підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення від 14.11.2021 року серії ДПР 18 № 159910 , в якому зазначені обставини керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння , до протоколу додано результат огляду 1, 94 % проміле ( а.с. 1-а ) , також до адміністративного матеріалу був доданий відеозапис фіксування вчиненого правопорушення, який підтверджує обставини викладені в протоколі.( а.с. 3)
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в т.ч. тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 278 КУпАП визначає умови підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно даної норми, орган, (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Норми статті 280 КУпАП визначають обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно роз'яснень, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), при розгляді, зокрема, адміністративних справ даних категорій (зокрема, ч.1 ст.130 КУпАП) суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ч.7 ст.121 КУпАП та п.1.10 Правил дорожнього руху України.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Крім цього, у даному пункті визначається поняття механічного транспортного засобу. Так, у розумінні п.1.10 ПДР України механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
У примітці до ч.7 ст.121 КУпАП вказується, що під транспортними засобами, зокрема, у частинах 1-4 ст.130 КУпАП слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Пленум Верховного Суду України в п.27 своєї Постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» також роз'яснив, що відповідальність за ст.130 КУпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Також, пункт 2.9 а ПДР України прямо та категорично забороняє керування транспортними засобами в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння.
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2 цієї Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, виходячи з викладеного, саме відповідний поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції, зокрема, і при зупинці транспортного засобу та в ході спілкування з водієм конкретного транспортного засобу, мав підстави вважати, що особа (водій) за певними вказаними в п.3 Інструкції ознаками перебуває у стані алкогольного сп'яніння та запропонувати пройти тест на освідування , що і було зроблено працівником поліції та підтверджується записом на відео з боді камери . ( а.с. 3) .
Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров'я. Тобто, аналіз положень п.6 Інструкції містить можливість альтернативності огляду водія на стан сп'яніння і не визначає імперативність чи послідовність такого огляду, як наприклад, положення п.8 Інструкції, що лише у випадку ДТП регламентує обов'язковість проведення огляду на стан сп'яніння лише у закладі охорони здоров'я.
Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП встановлює юридичну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі». Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Суд при оцінці наявних у справі доказів враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Отже, аналіз положень п.2.5, п.2.9 а Правил дорожнього руху України в сукупності та в системному взаємозв'язку з пунктами 2,3,6,7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції свідчить про те, що в даній конкретній ситуації, яка склалася у вечірній час 14 .11.2021 року о 22 годині 10 хвилини, на польовій дорозі Лещенки - Марченки , за участі водія ОСОБА_1 під час керування ним автомобілем ВАЗ 21053 д.н.з. НОМЕР_1 , відповідна уповноважена посадова особа Національної поліції (в даному випадку поліцейський Миргородського РВП Д. Віт ) мав право за відповідних виявлених ним ознак алкогольного сп'яніння водія запропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку (що ним і було зроблено згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, та відеозапису фіксації адміністративного правопорушення), та враховуючи результат тесту 1. 94 % проміле - водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння .
Отже, виходячи з сукупності та детального аналізу вищевикладених доказів у справі, у їх взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 чим порушив вимоги п.2.9 а ПДР України, тобто водій ОСОБА_1 допустив порушення п.2.9 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП .
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України). Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, наприклад, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання, умовного засудження, відстрочки виконання вироку, давністю притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинили адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).
За загальними правилами ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Обираючи вид стягнення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності суддя обставин, що пом'якшують його відповідальність (та враховуючи що в розумінні ст. 34 КУпАП перелік пом'якшуючих обставин не є імперативним) - не вбачає. Обставин, що обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_2 суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 грубого адміністративного правопорушення у сфері транспорту, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність з метою запобіганню вчинення ним нових правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, що передбачені санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, суд враховує, що згідно юридичної структури видів адміністративних стягнень, передбачених ст.24 КУпАП, штраф за своєю юридичною суттю, є одним із найменш суворіших видів адміністративних стягнень, що передбачені даною статтею КУпАП, а також встановлений санкцією ч.1 ст.130 КУпАП як безальтернативний і єдиноможливий (згідно логіки законодавця). При цьому, враховуючи положення ч.1 ст.130 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення застосовує до винної особи разом із штрафом позбавлення права керування транспортними засобами, що також визначене законодавцем як безальтернативне у санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення. Враховуючи цю норму законодавства та виходячи з положень ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у даній справі про адміністративне правопорушення в сумі 496 грн. 20 коп. належить стягнути з ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.61 Конституції України, ст.ст.9, 23, 27, 33, 40-1,ч.1 ст.130, ст.ст.251, 252, 280, 283, 284, 289, 294 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави, (номер рахунку ІВАN UA048999980313050149000016001; населений пункт: ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ/М.ПОЛТАВА; отримувач: ГУК у Полт.обл/Полтавська/21081300; код ЄДРПОУ 37959255; банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); код класифікації і доходів бюджету 21081300, адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 496 грн. 20 коп. (чотириста дев'яносно шість гривень двадцять копійок) судового збору на рахунок отримувача: UA 9089 9998 0313 1112 5600 0026 001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду області шляхом подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.
Суддя Миргородського
міськрайонного суду О. В. Ситник