про відмову у відкритті касаційного провадження
29 липня 2022 року
м. Київ
справа № 260/4095/21
адміністративне провадження № К/990/14862/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року (суддя Скраль Т.В.) та
постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року (колегія у складі суддів Кушнерика М.П., Курильця А.Р., Мікули О.І.)
у справі № 260/4095/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області; відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 % до 50 % при здійсненні перерахунку та виплати такого на підставі довідки № 1136, виданої 02.03.2020 Територіальним управління державної судової адміністрації України в Закарпатській області за період з 19.02.20 до 31.12 2020;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вислуги років у розмірі 80 % згідно із зазначеною довідкою та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою утримання з 09.03.2021 - з моменту залишення без задоволення звернення до відповідача про усунення порушень його прав, свобод та інтересів під час виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 у справі № 260/3271/20.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 09.11.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022, відмовив у задоволенні позову.
30.05.2022 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що 14.06.2022 надійшла до Верховного Суду, в якій, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на наявність підстави для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, передбаченої п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України, оскільки суд першої інстанції не вирішив його клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; розглянув справу за його відсутності, не повідомленого про день, час та місце розгляду справи. Також у справі № 260/3271/20 суд апеляційної інстанції залишив поза увагою його відзив на апеляційну скаргу відповідача, що призвело до скасування постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 законного й обґрунтованого додаткового рішення суду першої інстанції. Справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, оскільки скасування додаткового рішення у справі № 260/3271/20 та залишення в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 оскаржуваного у цій справі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.11.2021, вплинуло на розмір його щомісячного довічного грошового утримання у бік зменшення на 29 тис. грн. Вважає, що зменшення відсоткового значення суддівської винагороди з 80 % до 50 % при обрахунку щомісячного довічного грошового утримання порушує його гарантоване Конституцій України право на незмінне матеріальне забезпечення. Закарпатський окружний адміністративний суд у рішеннях від 10.12.2020 у справі № 260/337/20, від 08.12.2020 у справі № 260/337/20, у справі від 01.12.2020 у справі № 260/3538/20, від 17.11.2020 у справі № 260/3547/20, від 29.10.2020 у справі № 260/294/20 задовольняв подібні позови.
Верховний Суд ухвалою від 23.06.2022 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2, 3 ст. 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
12.07.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла квитанція від 07.07.2022 про сплату судового збору у розмірі 1 816,00 грн та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Клопотання обґрунтоване тим, що отримав 07.05.2022 копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022, на підтвердження чого надав конверт суду апеляційної інстанції з ідентифікатором 7900732080763 та копію листа-відповіді Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 № Д-14525/22/02-06/49/22.
Відповідно до ч. 2 ст. 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Зважаючи на документальне підтвердження дати отримання копії судового рішення, Суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк на касаційне оскарження.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються дії Пенсійного Фонду щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Закарпатський окружний адміністративний суд в ухвалі від 28.09.2021 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі, ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Верховний Суд також зауважує, що оцінка «значного суспільного інтересу» та «винятковості» справи для учасника справи може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте ОСОБА_1 у касаційній скарзі абстрактно покликається на значний суспільний інтерес та обґрунтовує виняткове для нього значення справи лише тим, що від вирішення справи залежить розмір його щомісячного довічного грошового забезпечення, що не вирізняє конкретно цю справу з-поміж інших справ цієї категорії спорів.
Щодо фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, Суд виходить з такого.
Верховний Суд у постанові від 27.09.2021 у справі № 580/585/21 сформулював висновок щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного відповідно до Закону № 2453-VI, яких зводиться до такого: «<…> Розмір довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді (90 %) визначений у порядку, передбаченому Законом № 2453-VI, відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання судді, встановленому чинним Законом № 1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Така відмінність полягає в тому, що Законом № 2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80 % і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018), на відміну від положень Закону № 1402-VIII, який передбачає сутнісно інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді; в даному випадку судді першої інстанції, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, (стаття 135 Закону № 1402-VIII), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (частина третя статті 142 Закону № 1402-VIII).
Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.
Колегія суддів зазначає, що зворотне зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону № 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону №1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів.
<…> Крім того, суд зазначає, що визначення розміру довічного грошового утримання позивача на підставі норм Закону № 1402-VIII (50% і більше) не призводить до порушення гарантованих статтею 22 Конституції України права позивача, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право позивач, за нормами Закону № 1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений з урахуванням положень Закону № 2453-VI, а значно більшим.».
Суд першої та апеляційної інстанцій вирішили спір з урахуванням такої правової позиції, виходили з того, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за формулою обрахунку відсоткового значення грошового утримання за Законом № 1402-VIII. У такому разі, передбачені ст. 22 Конституції України гарантії зберігаються, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 не є меншим, ніж той, який був забезпечений з урахуванням положень Закону № 2453-VI.
Судові рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у інших справах, на які покликається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, ухвалені у 2020 році до формулювання Верховним Судом у 2021 році правової позиції у справі № 580/585/21 щодо застосування норм Законів № 2453-VI, № 1402-VIII у подібних правовідносинах, що є обов'язковою до застосування судами при вирішенні цієї справи у силу ч. 6 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIIІ «Про судоустрій і статус суддів».
У такому разі, рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 не матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, Суд не вбачає у справі обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження, розглянутій у порядку спрощеного позовного провадження.
Також скаржник покликається незаконність судового рішення у іншій справі № 260/3271/20, у якій Верховний Суд ухвалою від 20.09.2021 повернув ОСОБА_1 касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021. Тобто, судового рішення, що не є предметом касаційного перегляду у цій справі.
Слід зауважити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Щодо покликання ОСОБА_1 про нерозгляд судом першої інстанції його клопотань та неповідомлення про день, час та місце розгляду справи, Суд виходить з такого.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що 04.11.2021 ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції відповідь на відзив, у якій просив здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та витребувати докази.
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.11.2021 відмовив у задоволені обох клопотань позивача.
Тобто, суд першої інстанції розглянув клопотання позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на ч. 1 ст. 263 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу.
Оскільки ця справа належить до категорій справ незначної складності, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд першої інстанції мав усі підстави для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У такому випадку розгляд справи проводиться за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин, ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,-
1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновити строк на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 260/4095/21.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб