29 липня 2022 року
м. Київ
справа № 260/230/20
адміністративне провадження № К/990/11781/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З., Шавель Р.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Королівська селищна рада Берегівського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення,
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійний вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та Королівська селищна рада Виноградівського району Закарпатської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 33 сесії сьомого скликання Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 07 лютого 2019 року № 420 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 07 лютого 2019 року № 420 «Про дострокове припинення повноважень сільського голови».
Не погодившись із прийнятим рішенням, Королівська селищна рада Берегівського району Закарпатської області подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року апеляційна скарга залишена без руху через несплату апелянтом судового збору. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Зазначена ухвала направлена Королівській селищній раді Берегівського району Закарпатської області 08 грудня 2021 року за допомогою електронних засобів зв'язку на адресу електронної пошти.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2021 року апеляційну скаргу повернуто апелянту, оскільки скаржником не усунені недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк та не надано доказів сплати судового збору.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Королівська селищна рада Берегівського району Закарпатської області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Скаржник вказує, що здійснив сплату судового збору на підставі платіжного доручення № 364 від 10 грудня 2021 року, а направлення доказів здійснено супровідним листом Королівської селищної ради від 21 грудня 2021 року. Проте суд не перевірив надходження коштів на свій рахунок.
При цьому скаржник наголосив, що сплата коштів була здійснена у день отримання ухвали по електронній пошті. Натомість, на переконання скаржника, чинним КАС України не передбачено направлення ухвал суду засобами електронного зв'язку.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2022 року (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М. відкрито касаційне провадження на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2022 року призначено справу до розгляду.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Приписи пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу третьої особи дійшов висновку, що у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги, зазначивши, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 08 грудня 2021 року за допомогою електронних засобів зв'язку на адресу електронної пошти.
Верховний Суд вважає такі висновки передчасними та необґрунтованим з огляду на наступне.
За змістом частини 11 статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Відповідно до пп.15.15 п. 15 Розділу XI Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Наведені норми свідчать, що суд зобов'язаний в силу закону вручати і надсилати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом, що також відповідає висновку, викладеного у постановах Верховного Суду, від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20, від 19 лютого року у справі № 909/541/19, від 31 березня 2021 року у справі № 240/13092/20, від 09 квітня 2021 року у справі № 500/90/19, від 14 квітня 2021року у справі № 205/1129/19, від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20.
Відповідно до частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином день належного вручення копії судового рішення може бути встановлений з відповідної відмітки на поштовому повідомленні, або розписки про отримання копії судового рішення, зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/1129/19, у постанові від 02 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджується скаржником, ним здійснено сплату судового збору на підставі платіжного доручення № 364 від 10 грудня 2021 року, направлення доказів здійснено супровідним листом Королівської селищної ради від 21 грудня 2021 року (а.с. 257, 258 т.2). При цьому скаржник наголосив, що сплата коштів була здійснена у день отримання ухвали по електронній пошті.
Викладене дає підстави вважати, що в разі коли суд не визначив спосіб усунення недоліків апеляційної скарги саме шляхом надання до суду документа про сплату судового збору, а позивач виконав недоліки апеляційної скарги у спосіб, який був визначений судом (шляхом сплати судового збору за реквізитами, вказаними судом), то в такому випадку суд мав би перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України перед вирішенням питання про повернення апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 580/4732/20.
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку, визначених цим Кодексом, надається право оскарження ухвалених судом рішень. Тому необґрунтоване повернення апеляційної скарги суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.
Колегія суддів також зазначає, що Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011).
Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку про передчасність застосування апеляційним судом до спірних правовідносин наслідків, встановлених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного адміністративного суду скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 349, 353, 355 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області задовольнити.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року скасувати.
Справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов