01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 360/5966/21
адміністративне провадження № К/990/17770/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (Військова частина А-НОМЕР_1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до військово-медичного клінічного центру Північного регіону (військової частини НОМЕР_1) (далі - ВМКЦ Північного регіону (військова частина НОМЕР_1)), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня по 31 серпня 2018 року включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4076,48 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078); зобов'язати ВМКЦ Північного регіону (військова частина НОМЕР_1) нарахувати і виплатити на її користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4076,48 грн за період з 01 березня по 31 серпня 2018 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
08 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, в якій посилаючись на порушення матеріальних та процесуальних норм КАС України просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що аргументи ОСОБА_1 зводяться до часткового опису обставин справи, з посиланням на нормативно-правові акти, якими урегульовано питання виплати індексації та права позивача на її отримання за указаний нею період. Тобто представником заявника наведено матеріальні норми законодавства та підстави щодо розгляду справи по суті позовних вимог. Проте жодного аргументу щодо неправомірності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень пункту 2 частини першої статті 170 КАС України або порушення ними процесуальних норм у скарзі не наведено.
Водночас, формально констатуючи про порушення норм процесуального права, заявник не конкретизувала, які саме, на її думку, порушено судами першої та апеляційної інстанції.
Суд наголошує, що підставами касаційного оскарження можуть бути не будь-які порушення процесуального права, а лише ті, які впливають на правильність вирішення судом процесуального питання або які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що заявником не викладено передбачені КАС України підстави касаційного оскарження, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (Військова частина А-НОМЕР_1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко