27 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2264/21 пров. № А/857/6129/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Глушка І.В., Улицького В.З.
з участю секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року, ухвалене суддею Скільським І.І. у м. Івано-Франківську в порядку письмового провадження у справі № 300/2264/21 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-Авто» до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості та картку відмови,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/000019/1 від 24.03.2021 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209290/2021/00118.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209290/2021/00118 від 24.03.2021 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/000019/1 від 24.03.2021 року.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-Авто» сплачений судовий збір в розмірі 4540 гривень.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували, товар, що оцінювався та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість, відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Зважаючи на те, що рішення про коригування митної вартості є протиправним, то суд скасував картку відмови, яка є похідним актом індивідуальної дії від цього рішення.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що у декларації країни відправлення відсутня інформація щодо статистичної вартості товару, також у поданих до митного оформлення документах відрізняється підпис уповноваженої особи продавця та відсутній документ про сплату грошових коштів за придбаний товар.
У зв'язку із наявністю вказаних вище розбіжностей та внаслідок того, що декларант не надав документів на їх спростування, які витребовував відповідач, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості транспортного засобу, скоригувавши митну вартість, на підставі даних, раніше визнаної митним органом митної декларації, визначивши її на рівні 13260 євро.
З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 11.01.2020 року між ТзОВ «ВК-Авто» (Покупець) та фірмою Nutzfahrzeughandel von LKW& Baumaschinen (Німеччина) (продавець) укладено контракт № 012020, за умовами якого, продавець зобов'язується здійснити підбір та продаж засобів наземного транспорту, їх частин та обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових так і тих, що були у використанні. Відомості про товар обумовлюються в інвойсі. Ціна на одиницю товару визначається в кожному окремому випадку та вказуються в інвойсі. Умови поставки DAР - Львів. Всі витрати за доставку товару здійснюється за рахунок продавця та включається у вартість товару.
Доповненням № 3 від 13.07.2020 року, сторонами, внесено зміни до контракту № 012020 від 11.01.2020 року, а саме: щодо суми контракту - 500000,00 (п'ятсот тисяч) євро; щодо умов поставки - DAР - м. Коломия та щодо порядку оплати - оплата проводиться за безготівковим розрахунком після реалізації транспортних засобів не пізніше 100 робочих днів.
На виконання умов контракту позивачу поставлено сідельний тягач, для перевезення напівпричепів, марки MAN (вживаний), модель TGX 18.440, календарний/модельний рік виготовлення - 2014, номер шасі НОМЕР_1 за ціною 8500 Євро.
З метою митного оформлення цього товару позивач 22.03.2021 року через декларанта подав митну декларацію № UA209290/2021/002140. Декларантом визначена митна вартість за основним методом у розмірі 8500 Євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) 020/2021 від 11.03.2021 року; декларація про походження товару K04143379 від 23.03.2021 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 23.05.2014 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 23.05.2014 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 012020 від 11.01.2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 13.07.2020 року, копію митної декларації країни відправлення № 21DE885346741555E1 від 19.03.2021 року.
Під час митного оформлення та перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, митний орган, у процесі консультацій, повідомив позивача про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: банківських платіжних документів про оплату товару та висновки про вартісні характеристики оцінюваного товару.
У відповідь на вказане повідомлення декларант зазначив, що інших документів для підтвердження митної вартості немає.
24.03.2021 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/000019/2, у якому визначив митну вартість товару за резервним методом у розмірі 13 260 євро.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 23.03.2021 року № 209140/2021/027391 за якою розмитнено аналогічний товар.
Одночасно відповідач прийняв картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209290/2021/00118
У зв'язку з цим декларант подав нову митну декларацію № UA209290/2021/002237, за якою товар випущений у вільний обіг.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Тому, для оцінки рішення про коригування митної вартості товару, на думку апеляційного суду, необхідно дослідити та з'ясувати чи є сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, обґрунтованими і чи вправі був митний орган витребовувати додаткові документи та чи всі документи, які витребовував митний орган стосуються обставин, які викликали у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом.
Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант повинен подати такі документи:
- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- висновки про вартісні характеристики товару.
Витребування відповідачем вказаних вище документів було зумовлено відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Така поведінка відповідача, на думку апеляційного суду, є обґрунтованою, оскільки на момент розмитнення товару позивач не подав документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Витребовування цих документів пов'язано із виявленням митним органом інших цін на аналогічний товар.
У ході консультацій позивач витребуваних документів не надав.
Апеляційний суд, відповідно до умов контракту, встановив те, що, на час проведення консультацій із митним органом, строк платежу за придбаний товар ще не настав, а тому позивач цілком обґрунтовано не надав платіжних документів про оплату вартості товару.
Водночас, крім платіжних документів про оплату вартості товару, відповідач витребовував висновок про вартісні характеристики товару.
Позивач, в ході консультацій із митним органом, не надав документів, які витребовував відповідач та підтверджують числові значення складових митної вартості товару, отже позивач не довів, що митна вартість товару є ціна вказана у договорі.
Відповідно до наведених вище норм МК України, у випадку коли позивач не довів визначу ним митну вартість товару, то у відповідача виникає обов'язок самостійно визначити митну вартість такого товару, шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Водночас, доводи відповідача, які він висловив у апеляційній скарзі, зокрема, щодо того, що у декларації країни відправлення відсутня інформація щодо статистичної вартості товару та у поданих до митного оформлення документах відрізняється підпис уповноваженої особи продавця, не були підставою для прийняття оскарженого рішення, а тому апеляційний суд їм не надає оцінку.
Як слідує із матеріалів справи, відповідач обрав резервний метод визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 93 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідач у рішенні про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару зазначив, що визначив митну вартість цього товару, зважаючи на раніше визнану (визначену) митним органом митну вартість та послався на митну декларацію № 209140/2021/2021 від 23.03.2021 року.
Разом з тим, відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Це пояснюється тим, що у митній декларації, яку взяв за основу відповідач для коригування митної вартості аналогічного товару, зазначено метод визначення митної вартості - резервний та ціна 10100 євро, однак відповідач митну вартість визначив в сумі 13260 євро, і обґрунтування такого коригування не навів.
Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати.
Також слід скасувати картку відмови, яка є похідною від рішення про коригування митної вартості товару.
Отже, адміністративний позов необхідно задовольнити.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року в справі № 300/2264/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді І. В. Глушко
В. З. Улицький
Постанова складена 29.07.2022 року