Справа № 240/2555/22
Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
31 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №230 від 05.07.2021 року.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення її недоліків, шляхом подання до суду окремої заяви відповідно до вимог ч. 6 ст. 161 КАС України про поновлення строку звернення із зазначенням обґрунтувань строку пропуску звернення до суду із даним позовом.
На виконання вимог ухвали суду, 15.02.2022 від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказує, що звернулася за судовим захистом, в межах строку звернення передбаченого положеннями КАС України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року позовну заяву позивача повернуто на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апелянт зазначає, що витяг з рішення Житомирської міської ради №230 від 13.07.2021 отримала лише 27.07.2021, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції Центру надання адміністративних послуг та у строк передбачений нормами КАС України - 27.01.2022, звернулася до суду із даною позовною заявою.
Враховуючи, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що як на доказ поважності причин пропуску строку звернення, позивач посилається на журнал вихідної кореспонденції Центру надання адміністративних послуг. Втім, вказаного доказу, позивачем до поданої заяви про поновлення строку звернення до суду від 15.02.2022 не додано, разом з тим відсутнє посилання на дату, номер, виконавця, які зазначені у вказаному документі, що у свою чергу призводить до позбавлення можливості судом перевірити означену інформації, зокрема, її достовірність.
Суд відмітив, що правовідносини, з приводу яких позивач звернулася до суду, виникли 05 липня 2021 року, однак із вказаним позовом позивач звернулася лише 27.01.2022, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Таким чином, ознайомившись із доводами позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, викладеними у поданій позивачем на виконання вимог ухвали суду заяві, суд першої інстанції не вважає такі поважними, наявність таких підстав не може слугувати для поновлення строку звернення до суду із даним позовом.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, зазначені рішення Суду свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно матеріалів справи, позовна заява залишена без руху у зв'язку з тим, що вона не відповідає вимогам ст. 160 КАС України, зокрема пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю клопотання щодо поновлення пропущеного строку.
Так, залишивши позовну заяву без руху у зв'язку з тим, що вона не відповідає вимогам ст. 160 КАС України, суд першої інстанції повинен був дати оцінку заяві позивача про поновлення строку на звернення до суду.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в заяві про поновлення строку, позивач вказує на ряд причин, які, на його думку, перешкодили йому у встановлений законом строк звернутись до суду.
Варто зауважити, стаття 111 КАС України, передбачає можливість проведення попереднього судового засідання з метою з"ясування всіх обставин, необхідних для підготовки справи до судового розгляду та вжиття заходів для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.
Проте, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву вказавши на те, що позивачем не подано доказів на обґрунтування поважності причин пропуску, формально підійшов до вирішення питання, чим завадив позивачу у доступі до суду.
Крім того, мотивуючи підстави повернення позовної заяви, суд першої інстанції не зазначив, коли для позивача розпочався та закінчився перебіг строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що предметом спору у справі є рішення органу місцевого самоврядування, як акт індивідуальної дії. Тому, для правильного вирішення питання дотримання строків звернення до суду, слід з'ясувати, коли дане рішення прийнято та коли вручено позивачу.
Відповідно до статті 320 КАС України оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання, то таку ухвалу слід скасувати, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви позивача, було порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.