Справа № 240/29282/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
01 серпня 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахування та здійснення соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
в вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирського обласного центру по нарахування та здійснення соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги за 2020 рік.
Також, позивач просив стягнути з Житомирського обласного центру по нарахування та здійснення соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу за 2020 рік в розмірі 6800 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, стягнення коштів повернуто позивачу.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи положення ст.312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалу від 15.10.2021 було отримано позивачем 03 лютого 2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Оскільки позивачем, як у встановлений ухвалою граничний строк, так і станом на 06.04.2022 не було усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 15.10.2021, позовна заява була повернута ОСОБА_1 .
Крім того, суд першої інстанції в ухвалі від 15.10.2021 вказав, що щорічна разова грошова допомога як інваліду війни виплачується у строк до 05 травня відповідного року. У межах спірних правовідносин про отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік строк звернення до суду почав перебіг з 06.05.2020 та закінчився 06.11.2020. До суду з позовною заявою позивач звернулася 23.09.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактично доводи апелянта зводяться до тієї обставини, що на його думку перебіг строку повинен розпочинатись з 17.09.2021 (моменту отримання листа-відповіді від Житомирського обласного центру по нарахування та здійснення соціальних виплат Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації). Враховуючи вказане, колегія суддів переглядає ухвалу суду першої інстанції в межах вказаних доводів.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 1 ст. 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З матеріалів справи встановлено, що адміністративний позов подано позивачем 23.09.2021 (а.с.14). Також, до адміністративного позову додано клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом (а.с.11-12).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строку для усунення недоліків позовної заяви.
Підставою для прийняття ухвали суду про залишення позовної заяви без руху слугувало те, що у межах спірних правовідносин про отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік строк звернення до суду почав перебіг з 06.05.2020 та закінчився 06.11.2020. До суду з позовною заявою позивач звернувся 23.09.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
В свою чергу, судом першої інстанції не надано аргументації доводам позивача вказаним в клопотанні про поновлення строку.
В даному клопотанні позивач зазначає, що 31.08.2021 він звернувся до відповідача щодо отримання інформації в частині нарахованої та виплаченої йому суми по грошовій допомозі, як учаснику бойових дій до 05 травня 2020 року, а також просив провести перерахунок та виплатити йому недоотриману частину одноразової грошової допомоги до 05 травня 2020 року.
17.09.2021 позивачем отримано лист від відповідача №26573/02 від 08.09.2021 в якому вказано, що позивачу було виплачено 1390 грн., а також, що кошти на здійснення доплати за 2020 рік у кошторисі не передбачені та позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним питанням.
Досліджуючи дані доводи колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2-3 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 21.02.2020 №340/1019/19 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
У постанові від 22 липня 2021 року у справі № 420/718/21 Верховний Суд зазначив про те, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.
Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
В той же час, відповідно до статті 17-1 Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Тобто, Законом № 3551-XII встановлено строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Так, згідно матеріалів справи позивач зокрема просить стягнути з відповідача щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня 2020 року.
Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 року у справі №607/7919/17, перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду з позовом у даній справі слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
В той же час, до суду позивач звернувся 23.09.2021, тобто з пропуском строку визначеного ч.2 ст.122 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України).
В свою чергу, довід апелянта в частині постанови Верховного Суду від 29.09.2020 №440/2722/20, про яку позивач дізнався лише в серпні 2021 року не є непереборною обставиною, яка могла б вважатись поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з моменту отримання ухвали про залишення адміністративного позову без руху, а саме 03.02.2022 (а.с.21), позивачем до суду не було подано жодного клопотання чи заяви про усунення недоліків адміністративного позову (позовної заяви).
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Тобто, вказані позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки не є обставинами об'єктивного і непереборного характеру.
Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, позивачем не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява №28090/95, п. 45). Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, п. 33).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд першої інстанції хоча й помилково почав обрахунок дати з якої має починатись перебіг строку звернення (06.05.2020), замість 30.09.2020, однак в цілому прийняв вірне судове рішення та посилався на вірні норми права. Крім того, дана обставина не впливає на факт пропуску позивачем строку звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення процесуального строку для звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо невиконання позивачем вимог ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2021 про залишення позовної заяви без руху.
Отже, враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.