Справа № 560/4348/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
01 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Нетішинської міської ради Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Нетішинської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язати відповідача надати такий дозвіл .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано необґрунтованим та скасовано рішення Нетішинської міської ради від 12.03.2021 №7/392. Зобов'язано Нетішинську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням актуальної стадії конкурентної процедури та вирішити заяву з урахуванням вимог ст. ст. 118, 136,137 Земельного кодексу України та висновків суду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначає, що аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Позивач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Нетішинської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га. із масиву земельної ділянки з кадастровим номером 6810500000:03:002:1173 (площею 32,1041 га.), розташованої за межами населених пунктів на території Нетішинської міської ради, для ведення особистого селянського господарства. До заяви додавався графічний матеріал із зображенням місця розташування бажаної земельної ділянки.
Рішенням Нетішинської міської ради від 12.03.2021 №7/392 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою оскільки рішенням Нетішинської міської ради від 05.02.2021 №6/318 «Про включення вільних від забудови земельних ділянок до переліку земельних ділянок, які виставляються для продажу на аукціоні або права на які виставляються для такого продажу» земельна ділянка з кадастровим номером 6810500000:03:002:1173 була включена до переліку земельних ділянок, які або права на які виставляються для продажу на аукціоні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сам лише факт прийняття рішення про включення земельної ділянки в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є самостійною підставою для заборони їх відчужувати та надавати у користування.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне.
Так, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Згідно з матеріалами справи підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянки включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які пропонуються до продажу на аукціоні, та до завершення торгів не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування.
Таким чином, зазначені відповідачем у спірному рішенні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачені ч.7 ст. 118 ЗК України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що процедура продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на земельних торгах передбачена главою 21 Земельного кодексу України Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (статті 134-139).
Згідно зі змістом статей 134-139 Земельного кодексу України можна виділити наступні етапи земельних торгів: добір земельних ділянок для продажу; підготовка лотів до земельних торгів; проведення торгів та встановлення їх результатів; оприлюднення інформації про проведені торги.
Положеннями ч.1 ст. 136 ЗК України встановлено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:
а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);
б) державну реєстрацію земельної ділянки;
в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;
г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;
ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;
д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;
е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;
є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;
ж) визначення дати проведення земельних торгів.
Відповідно до ч. 4 ст. 136 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) виготовлення, погодження та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою у випадках, визначених цим Кодексом; б) стартова ціна лота; в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки; г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги; ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.
Відповідно до ч. 5 ст. 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заборона відчуження та надання у користування земельної ділянки розпочинає свою дію не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, а з моменту, коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на земельні торги.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ч. 5 ст. 136 ЗК України може бути застосована як самостійна підстава для відмови у наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою лише у тому разі, якщо земельні ділянки/права на них включені до переліку земельних ділянок, які фактично вже виставлені на земельні торги, тобто знаходяться в активній стадії процедури земельних торгів/аукціону.
Отже, факт прийняття суб'єктом владних повноважень лише рішення про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є самостійною підставою для заборони її відчуження та надання у користування в розумінні ч. 3 ст. 136 ЗК України.
Водночас, апелянтом не надано доказів вчинення інших дій, передбачених ч.1 ст. 136 ЗК України, які б свідчили про підготовку лоту до проведення земельних торгів, окрім як прийняття рішення про включення сільською радою земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на які виставлятимуться на земельні торги у формі аукціону. Відповідач не надав належних доказів того, що земельна ділянка на час розгляду заяви позивача була фактично виставлена на земельні торги/аукціон.
При цьому, суд звертає увагу, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про передачу її у користування (п. 47 постанови Великої Палати Верховного Суду №32/563 від 04.12.2018 року).
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №1140/2698/18 від 29 грудня 2020 року, № 820/2018/18 від 15 січня 2021 року.
Відтак, враховуючи усі вище викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Нетішинської міської ради від 12.03.2021 №7/392 є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та вирішити її з урахуванням вимог Земельного кодексу України та висновків суду.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 ч.2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з п.п.1 п.3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання фізичною особою немайнового позову до суду становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовну заяву у даній справі подано до суду у 2021 році.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначається Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" становить 2270 грн.
Таким чином, розмір судового збору, який має бути сплачено за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі, становить 1362 грн. (908 грн x150 % = 1362).
З матеріалів справи встановлено, що за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 1200 грн (а.с. 71).
З урахуванням наведеного, оскільки під час подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір в меншому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Нетішинської міської ради Хмельницької області судового збору в розмірі 162 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Нетішинської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року - без змін.
Стягнути з Нетішинської міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ 25939741) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 162 грн (сто шістдесят дві гривні) за подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року за реквізитами стягувача: Державна судова адміністрація України, місце знаходження (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601); отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м. Київ, код класифікації доходів бюджету 22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк: Казначейство України (ЕАП); Р/р:UА908999980313111256000026001,
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.