Провадження №2-а/447/21/22
Справа №447/781/22
26.07.2022 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаїв Львівської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача Мазур В.В.
Процесуальні дії у справі.
13.04.2022 ОСОБА_1 пред'явив позов до УПП ДПП у Львівській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позову наводить наступне.
05.04.2022 поліцейським взводу №1 роти 3 батальйону УПП у Львівській області ДПП сержантом поліції Вознічка Романом Юрійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №527781, якою на позивача накладено адміністративне стягнення виді штрафу у розмірі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що позивач керував транспортним засобом у якого обидва задні покажчики повороту червоного кольору, чим порушено п. 6.2.5 Інструкції 1 ДСТУ 3649 та п. 31.4.3а ПДР України. Позивач вказує, що дії працівника поліції є протиправними, а оскаржувана постанова - незаконною. Відтак, просить вказану постанову скасувати, оскільки поліцейським Вознічка Р.Ю. не встановлено фактичних обставин справи, не зібрано необхідних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не враховано доводів позивача. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати у справі. Крім цього, позивач покликається на те, що інспектором патрульної поліції не надано жодного доказу порушення ним Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом, а саме не надано доказів щодо невідповідності нормам і стандартам покажчиків поворотів, не повідомлено причину зупинки та порушення. Позивач посилався на те, що працівником поліції не було забезпечено його право на правову допомогу, оскільки не було роз'яснено прав та не надано можливості скористатися допомогою адвоката, якого також не було допущено до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою від 18.04.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
26.04.2022 вказану ухвалу було отримано представником позивача, що стверджується розпискою, наявною у матеріалах справи (а.с. 16).
26.04.2022 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
27.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
На виконання вимог ст. 269 КАС України суд скерував відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно з якою визначив строк подачі відзиву на позовну заяву, та копію позовної заяви з доданими до неї документами.
Відповідач отримав відправлення з вищевказаним вмістом 06.05.2022, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду, та міститься у справі (а.с. 23).
25.05.2022 на адресу суду надійшов відзив, у якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, позивач порушив п. 31.4.3 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 121 КУпАП. Покликається на те, що доводи позивача спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене та не підтверджені належними та допустимими доказами у справі. Крім цього, у конверті, де містився відзив, було вкладено диск із наявним на ньому відеозаписом.
Разом із відзивом на адресу суду надійшло клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, а саме представник позивача просила врахувати положення КАС України щодо співмірності складності справи та виконаної представником позивача роботи (наданих послуг). Представник позивача просила також врахувати, що штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, становить 340 гривень, а позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 гривень, що також не є співмірним. Більше того, позивачем та його представником у позовній заяві не вказано та до такої не долучено опису робіт, виконаної представником позивача, кількість витраченого часу, а також не долучено договору про надання правової допомоги, квитанції про сплату понесених витрат на правову допомогу чи чеку на оплату таких.
У судовому засіданні позивач просив задоволити позов з підстав у такому викладених. Вказав, що транспортний засіб, яким він керував, було виготовлено у 2020 році в Японії, на територію України такий ввезений у 2021 році, та перед в'їздом в Україну пройшов митний контроль й отримав усі дозвільні документи. 02.02.2022 на автомобіль видано сертифікат відповідності. До моменту зупинки працівниками поліції транспортний засіб не ремонтувався, жодні вузли, агрегати чи запасні частини не замінювалися. Крім того, під час судового засідання подав пояснення, у яких вказав, що покажчики поворотів є попереджувальними сигналами, при цьому кваліфікація адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, не відповідає чинному законодавству, є невірною, вказує на те, що адміністративне правопорушення слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Представник позивача просив задоволити позовні вимоги у повному обсязі, визнати дії працівника поліції протиправними, скасувати постанову серії БАБ №527781 від 05.04.2022 та вирішити питання стосовно стягнення судових витрат.
У судове засідання не з'явився відповідач. У відзиві представник відповідача просила проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд встановив:
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №4527781 від 05.04.2022, 05.04.2022 об 11:45 год. на автодорозі М-06 Київ-Чоп 589 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «NISSAN PATHFINDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якому обидва задні покажчики повороту червоного кольору, чим порушив п. 6.2.5 (таблиця 1) ДСТУ 3649 (колір ПЗС автожовтий) та п. 31.4.3 «а» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП (а.с. 4).
У графі 8 щодо роз'яснення прав за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП позивач вказав, що він із порушенням не згідний, постанову отримав та проставив підпис (а.с. 4).
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису, що був надісланий представником відповідача до суду разом із відзивом, встановлено, що працівниками поліції було помічено транспортний засіб, у якого зі слів поліцейського були наявні «червоні поворотніки», оскільки такий автомобіль не потрапив у поле зору нагрудної камери працівника поліції за допомогою якої велася відеофіксація. Після чого, поліцейські вирушили за автомобілем, подано такому сигнал зупинки. Під час виходу працівника поліції з патрульного автомобіля, мигцем було видно покажчики повороту, які подавали світловий сигнал. Працівник поліції вказав водієві, що покажчики повороту його автомобіля червоні, на що останній відповів, що змінить такі. Крім того, працівник поліції вказав, що розмова фіксується на нагрудний відеореєстратор. Протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП складено не було, а подальший запис стосувався розгляду справи щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого Територіальним сервісним центром МВС 4642, на ім'я ОСОБА_2 , вбачається, що транспортний засіб марки «NISSAN PATHFINDER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2020, був зареєстрований на території України 02.02.2022 (а.с. 7).
До матеріалів позовної заяви позивачем було надано копію сертифікату відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу марки «NISSAN PATHFINDER» (а.с. 8-9).
Доказів протилежного відповідачі не надали.
Оцінка суду.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 31.1 ПДР України унормовано, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Так, пунктом 31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, передбаченим п. 31.4.3 «а» ПДР України: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).
Згідно ч. 1, 4 ст. 32 Закону України «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.
Відповідно до п. 10 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 07.09.1998 №1388, перша державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України з метою вільного обігу, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов'язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 №738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин на обладнання», сертифікат відповідності видається: виробником або його уповноваженим представником - резидентом України на кожний транспортний засіб, тип якого відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу; уповноваженими органами або визначеними Міністерством інфраструктури України органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, на кожний новий транспортний засіб, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу, а також на той, що був у користуванні.
Пунктом 1.2 наказу Мінінфраструктури «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання» від 17.08.2012 №521 передбачено, що на кожен колісний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.
Підпунктом «б» підпункту 1.4 розділу 1 вказаного Порядку визначено, що індивідуальному затвердженню підлягає кожен КТЗ що був у користуванні і підлягає першій державній реєстрації в Україні.
За визначенням, наведеним у п.п. 1.10 цього Порядку, індивідуальне затвердження - сукупність процедур, за допомогою яких уповноважений орган чи орган із сертифікації підтверджує, що конкретний окремо взятий КТЗ, партія обладнання відповідають усім вимогам та технічним приписам, визначеним цим Порядком.
Факт первинної реєстрації транспортного засобу свідчить, що станом на 02.02.2022 вказаний автомобіль за своїми характеристиками відповідав обов'язковим вимогам правил та нормативів, відомостям Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації та у зв'язку з чим компетентним органом було здійснено реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У матеріалах справи наявний диск із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Однак, із даного відеозапису чітко встановити факт невідповідності зовнішніх світлових приладів, а саме те, що покажчики повороту є червоними, а не автожовтими, тобто такими, що не відповідають нормам і стандартам, не видається можливим.
Разом із тим, відповідачем не представлено суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови.
При цьому необхідно врахувати і практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin V. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «...суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Притягнувши позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 було виконано переобладнання транспортного засобу, і, таким чином, автомобіль, яким керував позивач, не є транспортним засобом в заводській комплектації.
Таким чином, позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним не входить у межі повноважень місцевого загального суду як адміністративного, визначених КАС України, відтак, позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 992,40 гривень, підлягає стягненню згідно з вимогами ст. 139 КАС України.
Водночас, згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, згідно позиції ВС у справі №826/1216/16 від 27.06.2018, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане також знаходить своє підтвердження у правовій позиції ВС, викладеній у справі №638/7748/18 від 23.11.2020.
Крім наведеного, Верховний Суд у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
З огляду на наявність клопотання представника відповідача щодо розподілу судових витрат, враховуючи доводи, викладені у такому, беручи до уваги те, що представником позивача та позивачем до позовної заяви та протягом усього розгляду справи, крім ордеру, не долучено документально підтверджених доказів понесення витрат на правову допомогу, не доведено розмір понесених витрат у сумі 6 000,00 грн., враховуючи виклеєні позиції ВС з приводу розподілу судових витрат між сторонами, суд приходить висновку, що у стягненні з відповідача 6 000 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.
Керуючись ст. 241, 242, 245, 250, 251, 286 КУпАП, ст. 71, 77, 86, 134, 139, 246, 269, 286 КАС України, суд,
Позов задоволити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №527781 від 05.04.2022, винесену поліцейським взводу 1 роти 3 батальйону УПП у Львівській області ДПП сержантом поліції Вознічка Романом Юрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Львівській області, місцезнаходження: вул. Перфецького, 19, м. Львів, 79053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108646.
Повний тест рішення складено 01.08.2022.
Суддя Головатий А. П.