Справа № 580/2904/21 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.В.
29 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Єгорової Н.М.,
суддів Федотова І.В, Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просила:
- визнати протиправним рішення відповідача №971040161955 від 01 лютого 2021 року про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області №04-186/21 від 21 січня 2021 року з 01 січня 2021 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області №04-186/21 від 21 січня 2021 року з 01 січня 2021 року із врахування раніше сплачених сум.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстави) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII, а тому відповідачем протиправно було відмовлено у задоволені його заяви. Також позивач акцентував увагу на тому, що суд першої інстанції вважає доведеним той факт, що відповідач рішенням №971040161955 від 28 лютого 2020 року перераховував щомісячне довічне грошове утримання відповідно до довідки №04-395/20 від 25 лютого 2020 року, згідно якої розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання складає 113 508 грн., в т.ч. посадовий оклад 63 060 грн., доплата за вислугу років (80%) 50 448 грн., однак вказане не відповідає дійсності та спростовується документами пенсійної справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач наголошує на тому, що зміни розміру суддівської винагороди, зазначеної в довідці від 21 січня 2021 року № 04-186/21 не проводились, а тому правомірно прийнято рішення від 01 лютого 2021 року № 971040161955 про відмову у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України №788-VІІІ від 12 листопада 2015 року була звільнена з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у відставку та з 30 листопада 2015 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
25 січня 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області №04-186/21 від 21 січня 2021 року, згідно якої розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання складає 113 508 грн., в т.ч. посадовий оклад 63 060 грн., доплата за вислугу років (80%) 50 448 грн.
Відповідач рішенням №971040161955 від 01 лютого 2021 року відмовив позивачу у перерахунку на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області №04-186/21 від 21 січня 2021 року з підстав відсутності змін розміру суддівської винагороди, зазначеної в довідці від 21 січня 2021 року №04-186/21 з 01 січня 2021 року.
Вважаючи відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправною, позивач звернулась до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, на час звернення позивача із заявою від 25 січня 2021 року не змінився, тому відсутні підстави для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1402-VIІІ).
Згідно з п. 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно з статтею 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (п. 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" (набрав чинності 07 листопада 2019 року) виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Згідно з п. 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18 лютого 2020 року №2-р/2020.
Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII зі змінами.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 годині 00 хвилин цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, набрала чинності і діє.
Отже колегія суддів приходить висновку, що саме з 19 лютого 2020 року (наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020) у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402- VIII.
При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Судом першої інстанції було зазначено, що рішенням від 28 лютого 2020 року №971040161955 відповідач перераховував позивачу щомісячне довічне грошове утримання відповідно до довідки від 25 лютого 2020 року№04-395/20, виходячи із суддівської винагороди у сумі 113 508 грн., в т.ч. посадовий оклад 63 060 грн., доплата за вислугу років (80%) 50 448 грн. та зважаючи на те, що у 2021 році позивач звернувся з довідкою від 21 січня 2021 року №04-186/21, в якій міститься такий самий розмір суддівської винагороди, відповідач правомірно відмовив у перерахунку, оскільки розмір окладу судді не змінився.
Однак, колегія суддів звертає увагу на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про перерахунок пенсії №971040161955, яке міститься в матеріалах справи.
Так, у вказаному рішенні №971040161955 зазначено, що середньомісячний заробіток, який враховується при перерахунку пенсії, становить 56 754 грн., дата перерахунку пенсії - 25 лютого 2020 року, розмір пенсії - 47 673, 36 грн.
Тобто, як вбачається з матеріалів справи у 2020 році перераховування позивачу щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із суддівської винагороди у сумі 113 508 грн. не відбувалось.
Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 25 листопада 2021 року №1015/02, ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по листопад 2021 року отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 47 673, 36 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачці у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 21 січня 2021 року №04-186/21.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п.п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01 лютого 2021 року №971040161955 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 21 січня 2021 року №04-186/21 з 01 січня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 21 січня 2021 року №04-186/21 з 01 січня 2021 року із врахування раніше сплачених сум.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді І.В. Федотов
Є.В. Чаку