Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 серпня 2022 року Справа№200/16796/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
26 листопада 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057050008921 від 16.09.2021 щодо відмови ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ), в призначенні пенсії за вислугу років згідно заяви від 09.09.2021 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом № 3662-ХІІ від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-ІІІ;
- зобов'язати Відділ обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010; фактична адреса: 87534, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27А) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ), пенсію за вислугу років без обмеження граничного розміру виплати пенсії, виходячи з передбаченого ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001) розміру 90 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідках Донецької обласної прокуратури про складові заробітної плати №21- 85-961 від 10.08.2021 (посадовий оклад прокурора прокуратури Маріупольської окружної прокуратури - 32000,00 грн., надбавка за вислугу років (40%) - 12800,00 грн.) без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії.
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області судові витрати у розмірі 908 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що працює в органах прокуратури України з 01.04.1999.
09.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою № 8656 про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001, який діяв на час його працевлаштування та подальшої роботи.
Вважає, що у відповідності до вказаного Закону має право на призначення пенсії за вислугу років у зв'язку із наявністю стажу роботи понад 24 роки та у розмірі 90% заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії.
Рішенням від 16.09.2021 № 057050008921 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із недостатністю необхідного стажу роботи.
Вважає зазначене рішення протиправним та таким, що порушує його права у зв'язку із тим, що відповідачем розглянуто його заяву у відповідності до положень ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, а не у відповідності до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -ХІІ, що, на думку позивача, значно обмежує його права.
Крім того, вважає, що до його страхового та спеціального стажу протиправно не враховано половину періоду навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого.
Вважає такі дії відповідача протиправними, які суперечать вимогам законодавства України, а тому просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2021 позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали суду позивачем визначено вірного відповідача у справі -Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 07.06.2022 № 228 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №200/16796/21 у зв'язку з відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Зінченко О.В. для розгляду адміністративної справи № 200/16796/21-а.
Ухвалою суду від 13 червня 2022 року прийнято до провадження адміністративну справу №200/16796/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Витребувано у відповідача пенсійну справу ОСОБА_1 .
22 червня 2022 року відповідачем до суду надано клопотання про надсилання на його електронну адресу копії позовної заяви для надання відзиву.
Позовну заяву з додатками направлено судом на електронну адресу відповідача 22.06.2022.
Станом на 01.08.2022 відповідачем відзиву на позовну заяву не надано.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач правом на надання відзиву не скористався.
Також відповідачем не надано суду копію пенсійної справи позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 від 21.10.1997, копія якого наявна в матеріалах справи, РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України.
Як встановлено судом за результатами розгляду справи, позивач 09.09.2021 звернувся до відповідача із заявою № 8656 про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до положень Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -ХІІ.
Рішенням відповідача від 16.09.2021 № 057050008921 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у відповідності до положень Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789 -ХІІ у зв'язку із втратою Законом чинності та у відповідності до положень ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, у зв'язку із відсутністю необхідної вислуги років.
До вислуги років позивача не зараховано половину строку навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого у зв'язку із тим, що номер додатку до диплома, яким визначається строк навчання, відмінний від номеру диплома про здобуття освіти.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.
01.04.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі- Закон № 213-VІІІ), яким у п. 5 Прикінцевих положень визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Вказаний у пункті 5 розділу III |Прикінцеві положення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 № 1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
З аналізу пункту 5 розділу III Прикінцеві положення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», суд дійшов висновку, що ним скасовані діючі станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.
Разом з тим, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини 3 розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII положення Закону України Про прокуратуру № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів, визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Відтак, на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії (09.09.2021) ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, яка регулювала питання пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих, втратила чинність.
Натомість, порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Виходячи з дії законів у часі, на правовідносини, що виникли, має поширюватися дія Закону № 1697-VІІ, а не положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, який втратив свою чинність на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.
Таким чином, посилання позивача на ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ є хибними, та пенсія за вислугу років останньому має призначатися у відповідності до положень Закону № 1697-VII.
Таким чином, в цій частині відповідачем не порушено чинного законодавства, та, як наслідок, прав позивача, у зв'язку із чим, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У свою чергу, статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до положень частини 1 статті 86 Закону № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Як вбачається зі спірного рішення, страховий стаж позивача становить 22 роки 3 місяці 1 день, стаж роботи на посадах прокурорів - 21 рік 6 місяців 2 дні.
Щодо незарахування до вислуги років половини навчання у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого, суд зазначає наступне.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_3 , позивач у 1999 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста.
Відповідно до додатку до диплома спеціаліста НОМЕР_4 , позивач у 1994 році вступив до Української державної юридичної академії та в 1999 році закінчив повний курс Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_5 від 01.04.1999, позивач у період з 01.09.1994 по 30.06.1999 навчався у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Таким чином, період навчання позивача у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого підтверджено належним чином оформленими записами у його трудовій книжці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 8 Порядку, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Таким чином, при відсутності у дипломі особи відомостей часу навчання, приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки за умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Як вбачається з архівної довідки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 25.02.2021 № С-77/32, ОСОБА_1 наказом № 119-С від 01.08.1994 зарахований студентом 1-го курсу денного факультету № 1 (слідчо-прокурорський) Української державної юридичної академії з 01.09.1994.
Наказом № 154-С від 30.06.1999 він був відрахований з Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у зв'язку із закінченням навчання і отриманням вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуттям кваліфікації юриста з 30.06.1999.
30.06.1999 йому виданий диплом серії НОМЕР_3 .
Суд звертає увагу, що Пунктом 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
При цьому, згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1).
Згідно абзацу 1 пункту 4.7 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Частиною 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства убачається великий обсяг прав та обов'язків органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки стажу роботи для її призначення.
Разом з тим, як вбачається зі спірного рішення, відповідачем не було надано оцінку ані записам у трудовій книжці позивача, ані відомостям, зазначеним у вказаній вище архівній довідці.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, що відповідачем при розгляді заяви позивача здійснено не було.
При вирішенні спору по суті, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.05.2018 у справі № 174/658/16-а, відповідно до якої судом мають враховуватися саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення. При цьому, підставою для відмови в позові може бути лише висновок суду про те, що відповідач при розгляді усіх документів надав їм правильну правову оцінку. У разі відсутності тих чи інших документів у відповідача, суд не позбавлений можливості зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням нових документів, що були надані під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового та спеціального стражу роботи позивача половину періоду навчання у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого з 01.09.1994 по 30.06.1999.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо протиправності рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачеві від 16.09.2021 № 057050008921 та необхідності його скасування.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, враховуючи, що повноваження з приводу включення до стажу певних періодів, призначення пенсії тощо є дискреційними повноваженнями відповідача, суд вважає за належне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за вислугу років без обмеження граничного розміру виплати пенсії, виходячи з розміру 90 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної в довідках Донецької обласної прокуратури про складові заробітної плати №21- 85-961 від 10.08.2021 (посадовий оклад прокурора прокуратури Маріупольської окружної прокуратури - 32000,00 грн., надбавка за вислугу років (40%) - 12800,00 грн.) без обмеження розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу позивача, що відповідачем як уповноваженим органом у оскаржуваному рішенні не надавалась оцінка наявності чи відсутності підстав для призначення пенсії саме із розрахунку 90 відсотків від сум місячного заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи, без обмеження його граничного розміру.
Натомість, відповідач обмежився виключно констатацією відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років, тому в даному випадку суд не наділений повноваженнями самостійно, без надання відповідної оцінки уповноваженим органом, зобов'язувати відповідача призначити пенсію у конкретних відсоткових розмірах до чинної заробітної плати позивача та без обмежень її максимального розміру. Спір саме з цього питання між сторонами відсутній.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені обставини, суд задовольняє позов частково.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення заявлених позивачем вимог, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в сумі 454,00 грн - пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.09.2021 № 057050008921.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за вислугу років від 09 вересня 2021 року № 8656, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 01 серпня 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко