Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 серпня 2022 року Справа №200/120/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, 84122, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.12.2021 року № 19862-19487/П-15/8- 0500/21 про відмову у проведенні перерахунку призначеної пенсії на пільгових умовах з урахуванням довідок про заробітну плату за роботу на підприємствах: ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 10.07.2018 року з жовтня 1990 року по липень 1994 року ( 45 місяців), ВП «Шахта 5/6» від 13.07.2018 року про розмір заробітної плати за період з вересня 1987 р. по квітень 1988р. ( 8 місяців), ВП «Шахта Капітальна» від 06.07.2018 року № 595 за період роботи з вересня 1988 року по вересень 1990 р. (25 місяців);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсію та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) різницю між призначеною та невиплаченою пенсією з урахуванням довідок про заробітну плату за роботу на підприємствах: ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 10.07.2018 року з жовтня 1990 року по липень 1994 року (45 місяців), ВП «Шахта 5/6» від 13.07.2018 року про розмір заробітної плати за період з вересня 1987 р. по квітень 1988р. ( 8 місяців), ВП «Шахта Капітальна» від 06.07.2018 року № 595 за період роботи з вересня 1988 року по вересень 1990 р. (25 місяців).
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 03.09.2018 року йому було призначено пенсію на пільгових умовах, проте при визначенні розміру пенсії відповідачем не було враховано довідки про заробітну плату за роботу на підприємствах: ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 10.07.2018 року з жовтня 1990 року по липень 1994 року (45 місяців), ВП «Шахта 5/6» від 13.07.2018 року про розмір заробітної плати за період з вересня 1987 р. по квітень 1988р. (8 місяців), ВП «Шахта Капітальна» від 06.07.2018 року № 595 за період роботи з вересня 1988 року по вересень 1990 р. (25 місяців), що вплинуло на розмір пенсії у бік зменшення. 05.05.2019 року пенсія була перерахована, проте вказані довідки повторно до уваги прийняті не були. 21.09.2021 року та у листопаді 2021 року позивач в чергове звертався до відповідача із заявами про проведення перерахунку, проте звернення задоволені не були.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 18.07.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху і встановлено позивачеві десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви. Ухвалено позивачу необхідно надати до суду позовну заяву з визначеною датою, з якої призначена пенсія підлягає перерахунку.
Згідно тексту ухвали від 18.07.2022 року, судом зазначено, що визначення позивачем дати проведення перерахунку - 03.09.2018 року, або інших дат в проміжку до червня 2021 року, спричинить необхідність надання клопотання про поновлення строку звернення до суду.
27.07.2022 року позивачем було надано клопотання про поновлення строку звернення до суду, згідно змісту якого ОСОБА_1 зазначив, що в листопаді 2018 року отримав першу виплату пенсії, яка була виплачена без урахування спірних довідок про заробітну плату. В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою щодо причин невиплати пенсії у належному розмірі, на яку відповіді не отримав.
Після чого позивач звернувся до юриста за консультацією щодо правомірності дій Відповідача, де йому було рекомендовано звернутися до суду та оскаржити дії у судовому порядку. Додатково було повідомлено, що відповідно до норм чинного законодавства позивач мав 6 місяців на оскарження дій Пенсійного фонду. Юристом готувалася позовна заява до суду, однак згодом, зв'язок з ним було втрачено.
Позивач сподівався, що відповідач, який реалізує політику у галузі пенсійного забезпечення самостійно виплатить різницю пенсії у належному розмірі, однак цього не відбулося.
05.05.2019 року ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії, однак цей розмір пенсії після перерахунку знов був без урахуванням вищенаведених довідок про заробітну плату.
07.05.2019 року позивач в чергове звернувся до спеціаліста Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із запитом щодо причин не включення вищенаведених довідок до розміру пенсії, однак посадовою особою було повідомлено, що Пенсійний фонд України вірно мені призначив пенсію (доказами візиту до ПФУ, на думку позивача, є копія талону).
З червня 2019 року у позивача почалися проблеми зі здоров'ям, а саме з серцем, вказує, що займався самолікуванням у приватному порядку.
З 11 березня 2020 року на території України було введено карантинні обмеження через СОVID-19, через зазначені обмеження доступ до усіх державних органів було обмежено, через що позивач не мав змоги звернутися до Відповідача та отримати відповідь на звернення.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 захворів на СОVID, здоров'я було слабким, що позбавляло позивача можливості звернутися до Відповідача.
21.09.2021 року ОСОБА_1 подав заяву до ПФУ із запитом щодо проведення перерахунку призначеної з 03.09.2018 року пенсії, оскільки Відповідач незаконно не урахував довідки про заробітну плату під час її призначення. 19.10.2021 за № 15599-14850/П-15/8-0500/21 позивача було повідомлено про те, що заробітна плата за період страхового стажу до 01.07.2000 року враховуються для обчислення пенсії на підставі наданих первинних документів. Виходячи із зазначеної відповіді, ПФУ зазначає, що позивачем не були подані оригінали документів, однак це не відповідає дійсності, оскільки оригінали довідок, необхідних для проведення перерахунку призначеної пенсії були подані ще 03.09.2018 року під час подання заяви про призначення пенсії (що підтверджується копією розписки).
У листопаді 2021 року позивач звернувся до Відповідача із повторною заявою про проведення перерахунку пенсії з 03.09.2018 року на що було повідомлено, що пенсія була призначена відповідно до заяви від 03.09.3018 року №7082.
Відповідно позивач зазначає, що з листопада 2018 року врегулювати питання виплати пенсії у невірному розмірі самостійно у досудовому порядку не вдалося, однак Відповідач так і не провів перерахунок пенсії.
На підставі викладеного позивач просить поновити строк звернення до суду та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 03.09.2018 року.
Частиною 1, 2 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Таким чином позивач, після призначення йому пенсії та отримавши її (вересень 2018 року) і будучи обізнаним про її розмір у наступні 6 місяців мав звернутись до суду із відповідним позовом у разі незгоди з таким розміром.
До суду із даними позовом позивач звернувся із пропуском 6-місячного строку звернення до суду.
За висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Аналізуючи обставини, які вказані позивачем в обґрунтування заяви про поновлення пропуску строку звернення до суду, суд зауважує, що позивач не надав жодного доказу в підтвердження таких обставин, а саме: докази захворювань та/або перебування на лікарняному.
Талон щодо відвідування уставнови ПФУ, на який посилається позивач як на доказ візиту, не є по суті таким, а вказує лише на наданий позивачу час для здійснення такого візиту; докази того, що позивач фактично здійснив такий візит внаслідок чого його права були порушени або не поновлені, ОСОБА_1 не надані.
Відповідно ч. 3 Перехідних положень Розділу VI КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
В тому числі, позивач зазначає, що строк звернення до суду був пропущений в тому числі і через обмеження, обумовлені карантином, проте позивач не вказує, які саме обмеження сприяли пропуску строку звернення. Окрім цього суд звертає увагу, що позов поданий до суду в електронному вигляді, тобто позивач має можливість подавати документи (заяви) електронною поштою та електронним цифровим підписом. Також відповідач під час карантину продовжував здійснювати свої повноваження дистанційно.
За приписами ч.ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зважаючи на наведене, викладені вище обставини та висновки Верховного Суду з аналогічного питання, вказане свідчить про відсутність в суду підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсії у неналежному розмірі, демонструючи свою необізнаність з цього питання та зацікавленість звернувся до суду за захистом своїх прав.
Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 815/4480/16, від 31 липня 2018 року у справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03 травня 2018 року у справі № 826/6380/17.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.
Суд зазначає, що як також вказала Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги тощо.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому необхідно враховувати, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи Стаббігс та інші проти Великобританії рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З огляду на таке та неповажність причин пропуску строку звернення до суду, наведених позивачем у заяві про поновлення цього строку, у задоволенні відповідного клопотання позивача необхідно відмовити.
Віповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи те, що визначені позивачем обставини в обгрунтування причин пропуску строку звернення до суду, не визнані судом поважними та строк зверненяня до суду є пропущеним, суд вважає за належне залишити позов без розгляду саме в частині перерахунку пенсії з 03.09.2018 року.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії в частині зобов*язання здійснити перерахунок пенсії з 03.09.2018 року та сплатити несплачену суму, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Стойка