01 серпня 2022 року Справа 160/27589/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
30.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивачі просять:
- визнати дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, які стали особами з інвалідністю у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ - протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби стали особами з інвалідністю, пенсію починаючи з 01.06.2020 р. у п'ятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Позов поданий та підписаний від імені позивачів представником ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачам.
Позивачі, не погодившись з ухвалою суду від 04.01.2022, звернулись через представника ОСОБА_3 з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.05.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року в адміністративній справі №160/27589/21 - задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року в адміністративній справі №160/27589/21 - скасовано та справу направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
26.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання вимог ст.326 КАС України повернуто після апеляційного розгляду справу №160/27589/21 та згідно із протоколом від 26.07.2022 справа передана судді Бухтіяровій М.М.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених КАС України.
Статтею 160 КАС України викладено вимоги до оформлення позовної заяви та її обов'язкові реквізити.
Так, відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Відповідно до ч.6 ст. 160 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Проте, в порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві не зазначено офіційні електронні адреси або адреси електронної пошти позивачів, оскільки це обов'язкові реквізити позовної заяви.
Згідно із приписами ч.1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до п. 4 ч.5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Як слідує з позовних вимог, прохаючи суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, які стали особами з інвалідністю у порядку ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІ, позивачами не зазначено, з якою саме відмовою відповідача вони пов'язують протиправність дій відповідача (реквізити рішення, дата, тощо), що, в свою чергу, свідчить про абстрактність та невизначеність цих позовних вимог, тому є необхідність в їх конкретизації.
Водночас, суд позбавлений можливості визначати зміст позовних вимог замість позивача на власний розсуд.
За наведених обставин, позивачу слід подати належним чином оформлену позовну заяву, в якій зазначити офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивачів, та конкретизувати у ній позовні вимоги щодо відмови (реквізити рішення, дата, тощо), з якою позивачі пов'язують протиправність дій відповідача, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, оскільки відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Також, за змістом приписів ч.2 ст.160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 КАС України встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Частиною 1 ст. 55 КАС України визначено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
У відповідності до висновку Конституційного Суду України (рішення від 08.04.1999 року за № 3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник; у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до ч.1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
При цьому, ч. 2 ст. 59 КАС України передбачено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
В той же час, ч.6 ст.59 КАС України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Частиною 3 статті 244 Цивільного кодексу України визначено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно ч.8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
Виходячи з положень пункту 3 Глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Отже, у разі якщо повноваження представника визначені у довіреності, яка посвідчена нотаріально, належною копією такої довіреності може бути виключно нотаріально засвідчена копія такої довіреності.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.01.2018р. у справі №490/11396/16-а (провадження №К/9901/970/18) та від 15.01.2019р. у справі №6/14-НМ (№К/9901/67269/18), від 03.07.2019р. у справі №820/148/18 (провадження №К/9901/17803/19) та у постанові Верховного Суду від 30.07.2019р. у справі №810/5119/18 (провадження №К/9901/6328/19).
Судом встановлено, що позовна заява подана та підписана від імені позивачів представником Романовим В.П.
На підтвердження повноважень Романова В.П. на підписання позовної заяви, представництво в суді до позовної заяви було надано копію довіреності від 01.02.2019 року Гібалюка О.Ф., виданої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовою Н.І. (зареєстрована в реєстрі за №2896), та копію довіреності від 01.02.2019 року Безверхого М.М., виданої приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ставніченко О.П.
Водночас, відповідність цих копії довіреностей оригіналу засвідчено тим самим представником, на ім'я якого вона видана.
Суд зазначає, засвідчена самим представником копія довіреності фізичної особи, в силу викладених вимог законодавства, не є належним та допустимим доказом підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси, а відтак повноваження Романова В.П. діяти від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не підтверджені в установленому законом порядку.
За таких обставин, позивачам необхідно надати нотаріально засвідчені копії довіреності від 01.02.2019 року Гібалюка О.Ф. та довіреності від 01.02.2019 року Безверхого М.М. на підтвердження повноважень Романова В.П. діяти від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно.
Суд звертає увагу, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, ст.57 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 9901/939/18, який враховується судом в силу ч.5 ст. 242 КАС України.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За приписами ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу на те, що статтею 94 КАС України визначено загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, до яких належать документи, та передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 р. № 144 з 1 вересня 2021 року набрав чинності національний стандарт ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
Відповідно до пункту 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Також, у документах, що їх оформлюють на двох і більше сторінках, згідно з пунктом 4.5 ДСТУ 4163:2020, реквізити 21 (відмітка про наявність додатків), 22 (підпис), 23 (відбиток печатки), 24 (віза документа), 25 (гриф погодження (схвалення) документа), 26 (відмітка про засвідчення копії документа), 27 (відомості про виконавця документа) - проставляють після тексту документа (20), а реквізити 29 (відмітка про виконання документа), 30 (відмітка про надходження документа до юридичної особи) - на нижньому полі першої сторінки документа.
Однак, представником позивачів не в повному обсязі дотримано вищевказаних вимог, оскільки не всі документи, долучені до позовних матеріалів, засвідчені.
Так, не всі сторінки долучених до позовних матеріалів копій паспорту на ім'я ОСОБА_1 , воєнного квитка на ім'я ОСОБА_1 , довідок МСЕК ОСОБА_1 містять відмітку про засвідчення.
Копії ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , довідки АТ КБ Приватбанк на ОСОБА_1 , Експертного висновку від 20.10.2014 взагалі не засвідчені.
Не всі сторінки долучених до позовних матеріалів копій паспорту на ім'я ОСОБА_2 , воєнного квитка на ім'я ОСОБА_2 , архівної довідки №51/16122, довідок МСЕК ОСОБА_2 містять відмітку про засвідчення.
Копії ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 взагалі не засвідчені.
Суд зазначає, що копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку, тому кожний аркуш поданої в копії документу повинен відповідати вимогам, викладеним у ст.94 КАС України та Вимогам до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020, чинного з 01 вересня 2021 року.
З огляду на викладене, позивачам необхідно надати копії належним чином засвідчених в установленому порядку наведених судом документів, долучених в якості додатків до позову, у відповідності до кількості учасників справи.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня.
Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог, встановлених Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви, в якій зазначити офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивачів, та конкретизувати у ній позовні вимоги щодо відмови (реквізити рішення, дата, тощо), з якою позивачі пов'язують протиправність дій відповідача, а також подати копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;
- нотаріально засвідчених копій довіреності Гібалюка О.Ф. від 01.02.2019 року та довіреності ОСОБА_1 від 01.02.2019 року на підтверджень представника Романова В.П. діяти від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно;
- засвідчених належним чином копій всіх сторінок паспорту на ім'я ОСОБА_1 , воєнного квитка на ім'я ОСОБА_1 , довідок МСЕК ОСОБА_1 , паспорту на ім'я ОСОБА_2 , воєнного квитка на ім'я ОСОБА_2 , архівної довідки №51/16122, довідок МСЕК ОСОБА_2 у відповідності до кількості учасників справи;
- засвідчених належним чином копій ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , довідки АТ КБ Приватбанк на ОСОБА_1 , Експертного висновку від 20.10.2014, ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 у відповідності до кількості учасників справи.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Бухтіярова