01 серпня 2022 року Справа № 160/7703/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7703/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
31.05.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, оформлену листом від 21.04.2022 року №29184/01-16, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п. е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 січня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років згідно з п. є ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту звернення за призначенням пенсії, тобто з 11 січня 2021 року, та виплатити безпідставно стягнуті кошти в сумі 15730 грн. 03 коп. (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять грн. 03 коп.) та не нараховані ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугу років згідно з п.є ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.01.2021 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 31.05.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 03.06.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 03.06.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:
- пенсійної справи позивача;
- звернення позивача про призначення пенсії;
- протокол призначення пенсії;
- відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, оформлену листом від 21.04.2022 року №29184/01-16, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- відомості/інформацію щодо підстав скасування виплат позивачеві пенсії;
- листи/відмови (рішення) Пенсійного органу та інші наявні докази щодо суті спору.
08.07.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, а також надані витребувані судом докази по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 01.08.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1 в січні 2021 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - з 11.01.2021 року, оскільки позивач, відповідно мала необхідний стаж для призначення цього виду пенсії - 25 років.
Вказує, що 24 лютого 2022 року з карткового рахунку позивача, на який вона отримувала пенсійні виплати, відбулося списання грошових коштів в сумі 15730,03 гривень.
Позивач звернулась до відділення банку з метою з'ясування причини списання коштів з її рахунку та отримала копію листа від 23.02.2022 року, з якого вбачається, що Відділ опрацювання пенсійної документації №3 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся до філії ПАТ КБ «Приватбанк» про повернення коштів, а саме просить повернути пенсію, зараховану на ім'я ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 року по 31.12.2021 року у розмірі 62884,77 грн. на вказані реквізити Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Листом Відділу опрацювання пенсійної документації №3 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.03.2022 року №0400-010503-8/33193 позивачу повідомлено, що починаючи з 11.01.2021 року по 31.03.2022 року по пенсійній справі позивача ОСОБА_1 виникла переплата пенсії у сумі 63445,22 грн. у зв'язку з відсутністю права на пенсію.
Вказує, що їй було запропоновано повернути вказану суму переплати пенсії у добровільному порядку шляхом написання заяви чи сплати коштів на розрахунковий рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Листом Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.04.2022 року №29184/01-16 повідомлено позивача про те, що позивачу було безпідставно призначено пенсію за вислугу років відповідно до п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки станом на 11.10.2017 року позивач не мала 25 років загального стажу, виплату пенсії було припинено.
Позивач вважає таку відмову у припиненні виплати пенсії за вислугою років неправомірною та такою, що порушує гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, тому звернулася до суду із цією позовною заявою за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив.
В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивачу було правомірно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відповідно до п. е статті 55 Закону №1788 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявністю на 11.10.2017 року не менше 26 років 06 місяців спеціального страхового стажу, а спеціальний страховий стаж позивача, як працівника охорони здоров'я становить менше ніж передбачено цим Законом, що відповідно є недостатнім для призначення пенсії.
Також, відповідач вказував на те, що відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу спірних періодів, оскільки Переліком №909 не передбачено зарахування періодів роботи у вищих навчальних закладах ІІІ - ІV рівня акредитації.
Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є громадянкою України, що також підтверджується долученим до матеріалів справи копією паспорта.
Як вбачається із трудової книжки НОМЕР_2 позивача ОСОБА_1 , від 01.01.1996 року, вона працювала, зокрема:
- з 01.01.1996 року позивач була прийнята на роботу до Управління по фізичній культурі і спорту м. Києва на посаду спортсмена - інструктора штатної збірної команди України з веслування академічного по контракту, відповідно наказу №27-к/с від 05.02.1996 року та 28.02.2001 року звільнена у зв'язку з переведенням в Дніпропетровське управління по фізичній культурі і спорту на підставі ст. 36 п. 5 КЗпП України, згідно із наказом №47-к/с від 27.02.2001 року;
- 01.03.2001 року прийнята по переводу до Управління з питань фізичної культури, спорту та туризму Дніпропетровської облдержадміністрації на посаду спортсмена - інструктора штатної збірної команди України з веслування академічного по контракту, на підставі наказу №14-с від 12.02.2001 року, та 31.12.2013 року звільнена у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі ст.36 п.2 КЗпП України, наказ №520-с від 13.12.2013 року;
- 01.01.2014 року прийнята на роботу за контрактом до Управління Укрспецзабезпечення Міністерства молоді та спорту України на посаду спортсмена -інструктора штатної збірної команди України з веслування академічного, на підставі наказу №544-с від 30.12.2013 року, та 31.12.2015 року звільнена у зв'язку із закінченням строку дії контракту на підставі ст. 36 п. 2 КЗпП України, наказ №426-с від 19.11.2015 року;
- 04.01.2016 року прийнята на роботу до КЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа №1 м.Дніпродзержинська» на посаду тренера - викладача з веслування академічного, на підставі наказу №177к/тр від 30.12.2015 року.
Таким чином, на думку позивача, у неї наявні підстави на отримання пенсії за вислугу років, так як на момент звернення до відповідача із заявою, а саме 11.01.2021 року, позивач мала загальний стаж роботи понад 25 років, в тому числі у збірній команді України з веслування академічного.
У зв'язку із наведеним, у січні 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 11.01.2021 року. Згідно вказаного рішення та положень чинного законодавства у позивача наявний загальний стаж понад 25 років.
Однак, у подальшому позивачу було скасовано здійснення виплати пенсії за вислугу років відповідно до положень п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», посилаючись на те, що станом на 11.10.2017 року позивач не мала 25 років загального стажу.
Отже, Пенсійним органом виплату пенсії позивачу було припинено.
Окрім цього, 24 лютого 2022 року з карткового рахунку позивача, на який вона отримувала пенсійні виплати, відбулося списання грошових коштів в сумі 15730,03 гривень, у зв'язку із чим, позивач звернулась до відділення банку з метою з'ясування причини списання коштів з її рахунку та отримала копію листа від 23.02.2022 року, з якого вбачається, що Відділ опрацювання пенсійної документації №3 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся до філії ПАТ КБ «Приватбанк» про повернення коштів, а саме просить повернути пенсію, зараховану на ім'я ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 року по 31.12.2021 року у розмірі 62884,77 грн. на вказані реквізити Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Також, листом Відділу опрацювання пенсійної документації №3 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.03.2022 року №0400-010503-8/33193 позивачу повідомлено, що починаючи з 11.01.2021 року по 31.03.2022 року по пенсійній справі позивача ОСОБА_1 виникла переплата пенсії у сумі 63445,22 грн. у зв'язку з відсутністю права на пенсію. Позивачу запропоновано повернути вказану суму переплати пенсії у добровільному порядку шляхом написання заяви чи сплати коштів на розрахунковий рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Позивач вважає такі дії Пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії за вислугою років та списання коштів незаконними та неправомірними, такими, що порушують гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернулася до суду із цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Спірні правовідносини регулюються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення", що прийнятий 05 листопада 1991 року та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що набув чинності з 01 січня 2004 року.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на час його прийняття самостійно не визначав порядку та підстав для призначення пенсії за вислугу років, проте його прикінцеві положення передбачали можливість призначення такого виду пенсії за нормами Закону Україну "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, що діяла до 01 квітня 2015 року, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", що набув чинності з 01 квітня 2015 року, п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" був викладений у новій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що був чинності 01 січня 2016 року "незалежно від віку" було виключено з п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та встановлено вимоги щодо віку у залежності від дати народження особи, яка звертається за пенсією.
Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 положення, зокрема, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суду України наголосив на тому, що збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст. ст. 54, 55 цього ж Закону. Стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" ст. 54, п. п. "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тому положення щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Також Конституційний Суд України зазначив, що мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно зі ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 04 червня 2019 року положення п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слід застосовувати у редакції, що діяла до 01 квітня 2015 року.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Як вже було зазначено раніше, п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у вказаній редакції передбачав, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідний порядок був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно з абз. 2 постановляючої частини вказаної постанови у редакції, що діяла станом на 01 квітня 2015 року, пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
Разом з тим Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що набув чинності 11 жовтня 2017 року, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений новим розділом XIV1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", яким визначено, зокрема, передбачені підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Одночасно розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було доповнено п. 21, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", а також викладено абз. 2 п. 16 у новій редакції, яка передбачає, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
При цьому, слід звернути увагу, що статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою доповнено названий Закон згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, врегульовано питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, але жодним із пунктів цієї статті не врегульовано питання призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти, тобто єдиним нормативно-правовим актом, що визначає право на призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти як був, так і залишається Закон України "Про пенсійне забезпечення" (п. "е" ст. 55 цього Закону).
Згідно матеріалів справи, між сторонами наявний спір щодо редакції п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка підлягає застосуванню під час визначення спеціального стажу, а також конкуренції норм цього Закону з правовими нормами, що містяться в розділі XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач стверджує, що достатнім для призначення пенсії за вислугу років на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (11.01.2021 року) є 25 років спеціального стажу з огляду на рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019.
Слід вказати, що застосування положень п. п. 2-1, 2-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" без урахування рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 у їх сукупності в інший спосіб призведе до несправедливого та невиправданого обмеження права на соціальний захист позивача.
Як вже зазначалося вище, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII від 03.10.2017 року Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 2- 3, згідно якого особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають стаж роботи, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "е" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Дослідивши послідовність внесення змін до пункту "е" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також зміст цих правових норм, слід дійти висновку, що п. 2-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Водночас, вказаною нормою не було внесено змін до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, що відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 року, яка передбачає, що для призначення пенсії за вислугу років особа повинна мати спеціальний стаж роботи 25 років на посадах за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Слід вказати, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аналогічний правовий висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а
Отже, слід дійти висновку, що на день звернення позивача до відповідача слід застосовувати редакцію пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, якою передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема даних трудової книжки позивач, загальний стаж позивача становить більше ніж 25 років.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі «204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Таким чином, з огляду на зазначені обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, слід дійти висновку, про задоволення позовних вимог позивача, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, в частині визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, викладену у листі від 21.04.2022 року №29184/01-16, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 11 січня 2021 року та в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 11.01.2021 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п.е. ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків суду.
Щодо інших позовних вимог позивача, з огляду на наведене вище, суд вважає, що такі вимоги наразі є передчасними.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років згідно з п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 11 січня 2021 року.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 744,30 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, викладену у листі від 21.04.2022 року №29184/01-16, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 11 січня 2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 11.01.2021 року ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років на підставі п.е. ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 744,30 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 01.08.2022 року.
Суддя В.В. Ільков