Постанова від 21.07.2022 по справі 910/23597/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2022 р. Справа№ 910/23597/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.07.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" та Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 (повний текст складено та підписано 22.10.2021)

у справі №910/23597/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи";

2) Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін";

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон";

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга"

про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації.

В судовому засіданні 21.07.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/23597/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» задоволено повністю:

- визнано недостовірною інформацію наступного змісту: «Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення «М.Е.Doc». […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ «М.Е.doc», в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ «М.Е.doc» здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем», поширену в мережі Інтернет Товариством з обмеженою відповідальністю «Ключові системи», фізичною особою-підприємцем Чорноусом Сергієм Олександровичем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Айфін» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга закон»;

- зобов'язано Фізичну особу-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на веб-сайті https://sonata.biz.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт»;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://buh.ligazakon.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ключові системи» спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://ksystems.com.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-4 (ТОВ «Ліга Закон») звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2021 та відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ключові системи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Закон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації, - повністю.

Відповідач-2 (фізична особа-підприємець Чорноус Сергій Олександрович) також звернувся з апеляційною скаргою на прийняте у справі рішення, в якій просив:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 року у справі №910/23597/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ключові системи», фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Айфін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації та ухвалити нове рішення по суті справи, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

- стягнути з позивача судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.;

- призначити по справі судову комп'ютерно - технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

Чи піддавався ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності» певним процедурам з метою знищення інформації?

Чи змінювалися налаштування ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності», окремих пристроїв, особами, що не є посадовими або найманими особами ДФС? Якщо так, то у який час, які їх значення?

Чи є ознаки втручання в роботу ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності»?

Окрім того, 02.11.2021 у справі прийнято додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено; вирішено стягнути з відповідачів (ТОВ «Ключові системи», фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича, ТОВ «Айфін», ТОВ «Ліга Закон», ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 51 872, 00 грн.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» (далі - ТОВ «ІТ Експерт», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому заявлені вимоги:

- визнати недостовірною інформацію наступного змісту: «Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення «М.Е.Doc». […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ «М.Е.doc», в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ «М.Е.doc» здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем», поширену в мережі Інтернет Товариством з обмеженою відповідальністю «Ключові системи» (ТОВ «Ключові системи», відповідач-1), Фізичною особою-підприємцем Чорноусом Сергієм Олександровичем (ФОП Чорноус С.О., відповідач-2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Айфін» (ТОВ «Айфін», відповідач-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон» (ТОВ «Ліга-Закон». Відповідач-4);

- зобов'язати фізичну особу-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на веб-сайті https://sonata.biz.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ТОВ «ІТ Експерт»;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» (ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга», відповідач-5) спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://buh.ligazakon.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт»;

- зобов'язати ТОВ «Ключові системи» спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://ksystems.com.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/23597/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного:

- у поширеній відповідачами інформації йдеться не лише про розробників програмного забезпечення М.Е.doc., а й про саме програмне забезпечення, яке позивач має право розповсюджувати та використовувати твір під знаком для товарів і послуг «medoc» відповідно до ліцензійного договору №0111/1 від 01.11.2013, ліцензійного договору №0110/10 від 10.01.2016 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016;

- поширена інформація стосується особи позивача станом на момент її поширення, оскільки відповідно до ліцензійного договору йому належить право продавати копії твору, розповсюджувати твір, комерційно використовувати твір тощо; позивач також має ліцензію на використання знака «medoc» відповідно до ліцензійного договору №0110/10 від 10.01.2016 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016; крім того, позивач є власником (реєстрантом) веб-сайту medoc.ua, що підтверджується копією сертифіката про реєстрацію доменного імені;

- позивач отримав статус розробника (виробника) програмного забезпечення М.Е.doc. з моменту набуття майнових прав на нього - 01.11.2013, а свідоцтво від 31.08.2017 додатково підтверджує визнання цього статусу позивача з боку держави, а розроблення програмного забезпечення відноситься до основних видів діяльності позивача;

- поширена відповідачами спірна інформація містить твердження про те, що «деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ М.Е.doc, в якому все працює». Однак, жодних фактичних даних, які б підтверджували дійсність таких доводів до матеріалів справи долучено не було; суд не взмозі пересвідчитися чи дійсно спеціалісти районних відділень надавали такі рекомендації; а копії заяв свідків, які подані відповідачами не можна вважати належними та допустимими доказами у справі;

- відповідачі також не надали достатні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, які б свідчили, що розробники програмного забезпечення М.Е.doc, у тому числі позивач, здійснювали у період з 14.07.2018 по 19.07.2018 втручання в державні інформаційні системи, які здійснюють реєстрацію податкових накладних та приймання електронної звітності;

- листом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 26.07.2017 №4457/38/03-2017 лише проінформовано, що за фактом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем підприємств, установ та організацій державного і приватного секторів України здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 361 Кримінального кодексу України, в ході роботи ДФС, тоді як у своєму листі-зверненні відповідачі фактично вказують на вчинення розробниками програмного забезпечення М.Е.doc злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 361 Кримінального кодексу України;

- за результатами проведеної за ухвалою суду судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи складено висновок № 15738/15739/18-39 від 30.08.2018, за яким експерт Ткачук І.А. зробив висновок, що вказані вище висловлювання у контексті звернення розробників програмного забезпечення та інших суб'єктів електронної звітності на ім'я Прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б. від 19.07.2017 містять негативну інформацію стосовно діяльності розробників програмного забезпечення М.Е.doc та викладені у формі тверджень про конкретні факти (фактичні дані), а не оціночних суджень;

- поширена відповідачами спірна інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності під час оприлюднення;

- поширена відповідачами спірна інформація не відповідає дійсності, не узгоджується з наявними у матеріалах справи фактичними даними, відповідно є недостовірною;

- поширена відповідачами інформація була розміщена також у засобах масової інформації, що негативно вплинуло на репутацію комерційного (фірмового) найменування М.Е.doc;

- внаслідок поширення відповідачами спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки спірна інформація шкодить його діловій репутації та дискредитує останнього;

- спростування недостовірної інформації як спосіб захисту повністю відповідає змісту порушеного права, що полягає в поширенні цієї недостовірної інформації.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

В апеляційній скарзі відповідача-4 (ТОВ «Ліга-Закон») останній не погоджується з рішенням у справі, вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим із неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду вважає такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне:

- суд першої інстанції не взяв до уваги обґрунтування апелянта, що стосується особи «розробника» та не надав належну правову оцінку відповідним доказам, а позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що на дату поширення оспорюваної інформації він був розробником ПЗ «М.Е.doc»;

- єдиним допустимим підтвердженням статусу розповсюджувача та виробника комп'ютерної програми є свідоцтво про внесення відомостей до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення (відповідно до Положення про Реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення, що затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 22.03.2012 № 332); позивач отримав свідоцтво про внесення відомостей до Реєстру серії ВР № 01902 тільки 31.08.2017, дата реєстрації - 26.07.2017; тобто уже після того як відповідачі поширили оспорювань інформацію;

- у свідоцтві про статус виробника та розповсюджувача йдеться про «виробника» і «розповсюджувача», а не про «розробника», яким може бути автор - тобто, фізична особа ОСОБА_1.;

- ліцензійний договір передбачає передачу невиключної ліцензії, що свідчить про залишення виключних майнових прав у автора, тобто у ОСОБА_1 ,

- авторизаційний лист (довідка) не є свідоцтвом про статус виробника та розповсюджувача;

- наявність КВЕДу позивача щодо розповсюдження програмного забезпечення не підтверджує статусу «розробника», «Розповсюджувача», «виробника»;

- розробником програмного забезпечення ТМ «М.Е.doc» є ТОВ «Інтелект-Сервіс»; останнє володіє ліцензією на комерційне використання комп'ютерної програми «М.Е.Doc»;

- розміщена інформація є оціночними судженнями, оскільки не містить фактичних даних з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, словосполучень «на жаль», «створюється враження», «систематичні проблеми», «дивним чином співпали», «маємо підстави вважати»; прохальна частина звернення - це прохання до контролюючих органів провести «неупереджене розслідування ситуації, яка склалась»;

- ТОВ «Ліга Закон» є інформаційним агентством, як соціально відповідальна компанія та інформагентство, беручи до уваги нагальність і важливість проблеми бізнесу щодо не прийняття звітності в період з 14.07.2017 до 19.07.2017 та у зв'язку з неотриманням вчасної відповіді від ДФС України на листи ТОВ «Ліга Закон» щодо вирішення зазначеної проблеми по суті, опублікувала даний лист-звернення на своєму сайті;

- суд першої інстанції не врахував та не надав оцінку відповіді ДФС України (вих. №17899/6/99-99-08-02-01-15 від 15.08.2017) на звернення ТОВ «Ліга Закон», яка надійшла тільки через 60 днів - 13.09.2017, про те, що станом на 14.08.2017 тільки почали реєструватись податкові накладні в ЄРПН; листом «Щодо роботи інформаційних систем ДФС України» від 05.09.2017 вих. № 19708/6/99-99-09-07-02-15 за результатами звернення розробників програмного забезпечення від 19.07.2017 ДФС України повідомлено, що випадки з проблемою відсутності підтверджень реєстрації податкових накладних, витягів на запити до реєстру податкових накладних та несвоєчасності формування пакетів по звітності з єдиного соціального внеску, і, як наслідок, порушення їх цілісності, вирішені; тобто ДФС України визнала, що проблеми станом на 19.07.2017 з реєстрацією податкових накладних існували;

- звинувачень з боку апелянта у вчиненні розробником програмного забезпечення М.Е.doc злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 361 Кримінального кодексу України вказане звернення не містить; суд сприймаючи суб'єктивно оціночні судження вказані у зверненні, помилково прийшов до висновку, що розробника звинуватили у вчиненні кримінально карного діяння, що лише підтверджує, що розповсюджена інформація не містить фактичних даних, та є лише критикою, оцінкою дій;

- публікація ТОВ «Ліга Закон» є зверненням до правоохоронних органів та не може розглядатися як поширення недостовірної інформації;

- позивач не надав доказів, що внаслідок викладеної у зверненні інформації відбулося зниження ділової активності товариства у сфері його діяльності.

Згідно доводів апеляційної скарги відповідача-2 (ФОП Чорноуса С.О.):

- судову експертизу у справі вже було призначено раніше (ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018, яку змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019) і суд вирішив, що для встановлення обставин по справі, які підлягають доказуванню необхідні спеціальні знання та навички, однак експертизу не вдалось провести через відсутність необхідних об'єктів експертного дослідження; після самостійного виявлення представником відповідача-2 місця знаходження об'єктів експертного дослідження та осіб, які можуть забезпечити доступ для проведення експертного дослідження - суд безпідставно відмовив в призначенні судової експертизи, зазначивши, що для встановлення обставин, які мають істотне значення для справи, відсутня необхідність в спеціальних знаннях та навичках;

- судом було прийнято висновок експерта №202/17 в якості доказу по справі, що протирічить попереднім висновкам суду щодо зазначеного доказу по справі;

- інформація не була розміщена на сайті позивача, а тому відповідачі не могли мати намір донести цю інформацію саме користувачам програмного забезпечення позивача; при цьому судом проігноровано докази, надані відповідачами по справі, та надано неправомірну перевагу доказам наданим позивачем, а саме роздруківкам коментарів з сайту позивача; проте до вказаного доказу суд мав віднестись критично, оскільки з коментарів не можна встановити осіб, які їх залишили, виключити штучне створення зазначених коментарів тощо; в той час, коли відповідачем-2 було надані належні та допустимі докази, а саме нотаріально засвідчені заяви свідків, які суд першої інстанції визнав неналежними та недопустимими доказами всупереч вимог ГПК України та попередньо прийнятих судом процесуальних рішень;

- докази, наявні в матеріалах справи, свідчать що позивач не є розробником ПЗ «М.Е.Doc», його права та інтереси не були і не могли бути порушені;

- розміщена на сайті відповідача-2 взагалі не могла вплинути на ділову репутацію позивача, оскільки відвідувачами сайта відповідача-2 є виключно клієнти відповідача-2, що уклали договори та вже використовують ПЗ «Соната», це навіть незважаючи на той факт, що розміщена інформація взагалі не містить відомостей ані про позивача, ані про ПЗ «М.Е.Doc»; відкритий лист-звернення було розміщено в якості гіперпосилання, для тих хто бажає ознайомитись безпосередньо із самим текстом звернення, що не є інформацією з обмеженим доступом;

- право позивача не порушено, оскільки, по перше, розміщена інформація містить оціночні судження, які не мають негативного впливу на ділову репутацію позивача, а по-друге, позивач взагалі не має відношення до інформації, яку просить спростувати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон» та Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 та на додаткове рішення від 02.11.2021 у справі №910/23597/17; розгляд апеляційних скарг у справі призначено на 28.12.2021.

Ухвалою суду від 15.12.2021 через неможливість проведення судового засідання 28.12.2021, розгляд апеляційних скарг у справі призначено на 20.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт» про відвід суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П. від розгляду справи №910/23597/17 відмовлено; 20.01.2022 справу №910/23597/17 ухвалено передати на повторний автоматизований розподіл, відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням заяви суддів Північного апеляційного господарського суду Коробенка Г.П. та Козир Т.П. про самовідвід від розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон» та Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 та на додаткове рішення від 02.11.2021 у справі №910/23597/17.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022, у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П., призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 апеляційну скаргу відповідача-4 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 31.01.2022 апеляційну скаргу відповідача-2 передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 01.02.2022 апеляційну скаргу відповідача-2 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" та Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/23597/17, розгляд справи №910/23597/17 призначено на 31.03.2022.

Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання 31.03.2022 у справі №910/23597/17 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 розгляд апеляційних скарг призначено на 02.06.2022.

В судовому засіданні 02.06.2022 відкладено розгляд апеляційних скарг на 21.07.2022.

Клопотання відповідача-2 (ФОП Чорноус С.О.) про призначення судової комп'ютерно - технічної експертизи задоволенню при розгляді апеляційних скарг у справі не підлягає, оскільки питання запропоновані на вирішення експертизи не є предметом дослідження у даній справі в контексті відсутності конкретизації у виявленні причетності позивача до обставин, які намагається підтвердити експертним висновком відповідач-2 з огляду на заявлений предмет та підстави позову. Встановлення обставин чи піддавався ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності» певним процедурам з метою знищення інформації; чи змінювалися налаштування ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності», окремих пристроїв, особами, що не є посадовими або найманими особами ДФС; та чи є ознаки втручання в роботу ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності» не впливає та не може бути використано судом у вирішенні правових питань, які входять до предмету доказування у справі.

До справи під час апеляційного провадження 28.12.2021 від позивача отримано відзив на апеляційні скарги ФОП Чорноуса С.О. та ТОВ «Ліга Закон» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021; також позивач подав суду відзив на апеляційні скарги ФОП Чорноуса С.О. та ТОВ «Ліга Закон» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021; 19.01.2022 судом зареєстровано надходження від позивача заперечення проти клопотання представника ФОП Чорноус С.О. про призначення судової комп'ютерно - технічної експертизи.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв'язку.

Повідомлення із копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 про призначення справи до розгляду на 02.06.2022, та з копією ухвали від 02.06.2022 про призначення розгляду справи на 21.07.2022, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронну адресу представників сторін, зазначених в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування.

Крім того, інформація щодо призначення розгляду даної справи на 02.06.2022 та на 21.07.2022 була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України за посиланням: https://anec.court.gov.ua/sud4873/gromadyanam/povidomlennya/1272433/.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт"» адвоката Ізвєкова В. В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon" у справі №910/23597/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" адвоката Осійчук Т.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon" у справі №910/23597/17.

Відповідач-2 та представники відповідачів в судове засідання апеляційної інстанції 21.07.2022 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки відповідача-2, представників відповідачів 1,3,5 суду не відомі, представник відповідача 4 не вийшов на зв'язок в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EasyCon".

08.07.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи та зупинення провадження по справі, яке обґрунтовано тим, що з необхідністю підтвердження розміщеної на сайті МЕDок інформації та спростування тверджень позивача щодо його авторства програмного забезпечення «М.Е.Doc", ним 10.02.2022 на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було направлено клопотання про проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів із зазначенням наступного питання на вирішення експертизи: «Яке саме інформаційне наповнення містять ресурси/посилання: https://medoc.ua/news/avtorka-programi-medoc-olesja-linnik-uvijshla-do-top-25-najuspshnshih-bznes-led-krani.

У зв'язку з початком воєнних дій та введення воєнного стану, окупацією Херсонської області та іншими загальновідомими фактами, лише 29.06.2022 ним на електронну скриньку було отримано договір на проведення експертного дослідження та рахунок на оплату, яку проведено 30.06.2022.

З урахуванням обставин справи (неможливістю прийняти участь в засіданні у зв'язку зі спробою 16.07.2022 виїхати з міста Херсона) та факту призначення і проведення по справі експертизи, просив відкласти слухання по справі з урахуванням строку проведення експертного дослідження та зупинити провадження у справі на строк 90 днів, до 21.10.2022 або до отримання висновку експертизи з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відповідачем-2 та його представником не заявлялось.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників сторін обов'язковою в судове засідання не визнавалась, визнання необґрунтованим клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі та відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути заяву у відсутність відповідача-2, представників відповідачів 1-5 за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.07.2022 заперечував проти задоволення апеляційних скарг, у поданому відзиві на апеляційну скаргу просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

19.07.2017 був поширений лист-звернення розробників програмного забезпечення та інших суб'єктів електронної звітності, в якому містилася, зокрема, наступна інформація:

«Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення «М.Е.Doc». […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ «М.Е.doc», в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ «М.Е.doc» здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем».

Вирішуючи спір за заявленими вимогами позивача про визнання недостовірною інформації та про зобов'язання відповідачів її спростувати, суд першої інстанції враховував приписи абз. 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», за якими: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин поширення спірної інформації відбулося у відкритий спосіб та ця інформація стала відома необмеженому колу осіб, оскільки її було розміщено в мережі Інтернет за наступними посиланнями:

-://sonata.biz.ua/topic/2087

-://clone.sonata.biz.ua/download/doc1.pdf

-://ksystems.com.ua/wp-content/uploads/2017/07/zvernennya.pdf

-://ksystems.com.ua/zvernennya-rozrobnikiv-programnogo-z/

-https://buh.ligazakon.net/news/162500_obrashchenie-k-premer-ministru-po-povodu-resheniya-problem-s-predstavleniem-otchetnost.

В частині встановлення належності відповідачів у справі, суд першої інстанції правильно враховував п. 12 постанови пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та зазначив, що ТОВ «Айфін» є одним із авторів поширеної інформації, про що свідчить підпис директора на листі-зверненні, а власником веб-сайту є відповідач-5, саме він є належним відповідачем у справі, оскільки укладений між відповідачем-5 та ТОВ «Ліга Закон» договір не передбачає передачі права власності на доменне ім'я, лише право користування.

Відхиляючи доводи відповідачів про те, що у спірному тексті відсутня оцінка підприємницької, громадської чи професійної діяльності ТОВ «ІТ Експерт», немає навіть оціночних суджень щодо програмного забезпечення, немає доказів, що спірна інформація на момент її розміщення стосується ділової репутації позивача, оскільки позивач зареєстрував свої права на комп'ютерну програму лише 26.07.2017, а отримав свідоцтво 31.08.2017, суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

- у поширеній відповідачами інформації йдеться не лише про розробників програмного забезпечення М.Е.doc., а й про саме програмне забезпечення, яке позивач має право розповсюджувати та використовувати твір під знаком для товарів і послуг «medoc» відповідно до ліцензійного договору №0111/1 від 01.11.2013, ліцензійного договору №0110/10 від 10.01.2016 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016;

- поширена інформація стосується особи позивача станом на момент її поширення, оскільки відповідно до ліцензійного договору йому належить право продавати копії твору, розповсюджувати твір, комерційно використовувати твір тощо; позивач також має ліцензію на використання знака «medoc» відповідно до ліцензійного договору №0110/10 від 10.01.2016 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016; крім того, позивач є власником (реєстрантом) веб-сайту medoc.ua, що підтверджується копією сертифіката про реєстрацію доменного імені;

- позивач отримав статус розробника (виробника) програмного забезпечення М.Е.doc. з моменту набуття майнових прав на нього - 01.11.2013, свідоцтво від 31.08.2017 додатково підтверджує визнання цього статусу позивача з боку держави, а розроблення програмного забезпечення відноситься до основних видів діяльності позивача;

- у відповідях на адвокатські запити позивача ТОВ «Інтелект-Софт» та ТОВ «Інтелект-Сервіс» повідомляють, що вони не є розробниками програмного забезпечення М.Е.doc.

В частині встановлення обставин, що поширена інформація відповідачами є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, суд першої інстанції виходив з наступного:

- розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню;

- поширена відповідачами спірна інформація містить твердження про те, що «деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ М.Е.doc, в якому все працює»; при цьому в оскаржуваному рішенні вказано, що жодних фактичних даних, які б підтверджували дійсність таких доводів до матеріалів справи долучено не було і суд наразі не в змозі пересвідчитися чи дійсно спеціалісти районних відділень надавали такі рекомендації; копії заяв свідків, які подані відповідачами не можна вважати належними та допустимими доказами у справі;

- відповідачі також не надали достатні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, які б свідчили, що розробники програмного забезпечення М.Е.doc, у тому числі позивач, здійснювали у період з 14.07.2018 по 19.07.2018 втручання в державні інформаційні системи, які здійснюють реєстрацію податкових накладних та приймання електронної звітності;

- листом Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 26.07.2017 №4457/38/03-2017 лише проінформовано, що за фактом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем підприємств, установ та організацій державного і приватного секторів України здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 361 Кримінального кодексу України, в ході роботи ДФС;

- в Україні діє принцип презумпції невинуватості, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинуватість до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. У ст. 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Поширення щодо особи недостовірної інформації про вчинення нею злочину порушує презумпцію невинуватості особою і є підставою для спростування такої інформації.

- у своєму листі-зверненні відповідачі фактично вказують на вчинення розробниками програмного забезпечення М.Е.doc злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 361 Кримінального кодексу України;

- до листа-звернення на ім'я Прем'єр-міністра України від 19.07.2019 відповідачі не додали жодних документів, які б підтверджували причетність розробників програмного забезпечення М.Е.doc до некоректної роботи державних інформаційних систем.

Місцевим господарським судом також прийняті до уваги експертні висновки, зокрема, надані позивачем Висновок експерта № 202/17 за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 22.09.2017 та Висновок за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи № 2473 від 28.03.2018.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції було проведено судово-лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу, за результатами якої складено Висновок № 15738/15739/18-39 від 30.08.2018.

За результатами проведеного дослідження експерт Ткачук І.А. зробив висновок, що вказані висловлювання у контексті звернення розробників програмного забезпечення та інших суб'єктів електронної звітності на ім'я Прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б. від 19.07.2017 містять негативну інформацію стосовно діяльності розробників програмного забезпечення М.Е.doc та викладені у формі тверджень про конкретні факти (фактичні дані), а не оціночних суджень.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що поширена відповідачами спірна інформація не є оціночним судженням, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на фактичних даних, які відповідачі мали можливість перевірити на предмет їх дійсності під час оприлюднення; при цьому, поширена відповідачами спірна інформація не відповідає дійсності, не узгоджується з наявними у матеріалах справи фактичними даними, відповідно є недостовірною.

За висновками суду першої інстанції:

- поширена недостовірна інформація принижує статус позивача в очах суспільства, партнерів та клієнтів, а також дискредитує ведення його господарської діяльності; а той факт, що у читачів поширеної інформації створилося викривлене враження про програмне забезпечення і компанію-розробника підтверджують коментарі до поширеної інформації, що судом враховано одним з доказів того, що інформація негативно вплинула на ділову репутацію позивача; а поширення відповідачами інформації у засобах масової інформації негативно вплинуло на репутацію комерційного (фірмового) найменування М.Е.doc;

- внаслідок поширення відповідачами спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки спірна інформація шкодить його діловій репутації та дискредитує останнього;

- позовні вимоги в частині визнання вказаної інформації недостовірною підлягають задоволенню;

- спростування недостовірної інформації як спосіб захисту повністю відповідає змісту порушеного права, що полягає в поширенні цієї недостовірної інформації.

З урахуванням приписів ч. ч. 5, 7 ст. 277 ЦК України та п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, якими унормовано, що спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Спеціальний порядок спростування недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця інформація набула поширення через документ, який прийняла (видала) юридична особа. У такому випадку документ, який містить таку недостовірну інформацію, що порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути відкликаний,

суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про зобов'язання ФОП Чорноуса С.О., ТОВ «ІАЦ «Ліга», ТОВ «Ключові системи» спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на відповідному сайті резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Причиною виникнення даного спору є поширення відповідачами у мережі Інтернет інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ «ІТ Експерт».

Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.

За змістом частини першої статті 201 Цивільного кодексу України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Отже, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини першої статті 299 Цивільного кодексу України (вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 903/151/21).

В частині юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист, зокрема ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, апеляційний господарський суд звертається до правової позиції, викладеної у пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, зокрема:

юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Факт поширення спірної інформації відповідачами підтверджено матеріалами справи, ними не спростовано, відповідно, обов'язковому встановленню підлягають, в тому числі і обставини, що поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача і така порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, поширено недостовірну інформацію, тобто таку, яка не відповідає дійсності.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015).

ЄСПЛ, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. Як зазначено у статті 10 Конвенції, ця свобода може підлягати обмеженням, які ... проте мають бути чітко розтлумачені, а потреба в обмеженнях встановлена переконливо… (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 02.06.2016 у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України»).

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про інформацію» масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Визначення поняття «аудіовізуальна інформація» міститься у статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», згідно з якою аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України «Про телекомунікації», Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Отже, інформація яка поширюються через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак є засобом масової інформації.

Засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються (рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).

ЄСПЛ також вказував, що Інтернет, як інформаційний і комунікаційний інструмент, дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об'єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси (рішення у справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України» від 05.05.2011).

Спір у даній справі стосується конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом честі й гідності осіб (дифамаційний спір), тому для його вирішення необхідно ретельно зважити заявлені у справі вимоги на основі критеріїв, закладених практикою ЄСПЛ.

У дифамаційному праві цивільно-правовий судовий захист зазначених нематеріальних благ можливий лише при умові одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації. Тобто значення будь-якого дифамаційного спору - у досягненні балансу і вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації й спростування недостовірної інформації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації, з іншого (рішення ЄСПЛ «Українська прес-група» проти України» від 29.03.2005).

Відхиляються судом доводи апеляційної скарги відповідача-4 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги обґрунтування апелянта, що стосується особи «розробника» та не надав належну правову оцінку відповідним доказам, а позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що на дату поширення оспорюваної інформації він був розробником ПЗ «М.Е.doc», оскільки:

- суд першої інстанції, правильно виходив з того, що отримання позивачем свідоцтва про внесення відомостей до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення серії ВР № 01902 від 31.08.2017 вже після поширення спірної інформації відповідачами жодним чином не спростовує наявності у ТОВ «ІТ Експерт» статусу розробника (виробника) програмного забезпечення М.Е.doc. на момент її поширення. Положенням про Реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення № 332 від 22.03.2012, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, внесення суб'єкта господарювання до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення як виробника певного програмного забезпечення за своєю правовою природою є засвідченням факту, що він є виробником цього програмного забезпечення, а законодавство України не пов'язує набуття статусу виробника програмного забезпечення з моментом внесення про нього інформації до згаданого Реєстру;

- згідно п. 2.5. Положення № 332 суб'єкт господарювання набуває статусу виробника програмного забезпечення з моменту укладення відповідних договорів про передачу майнових прав на програмне забезпечення;

- ліцензійним договором № 0111/1 від 01.11.2013, укладеним між позивачем та автором комп'ютерної програми, позивачу надано право на використання твору - комп'ютерна програма М.Е.doc; за вказаним ліцензійним договором передаються права на використання твору такими способами: право включати копії твору або його частину до інших об'єктів інтелектуальної власності, які є власною розробкою ліцензіата (ТОВ «ІТ Експерт»); право продавати копії твору у складі власного програмного забезпечення, які є власною розробкою ліцензіата (ТОВ «ІТ Експерт»); використовувати твір під комерційним (фірмовим найменуванням), торговою маркою (знаком для товарів і послуг); внесення змін у твір, у тому числі з пристосування до іншого середовища і типів ЕОМ та інше;

Відповідно до авторизаційного листа від 01.11.2013, виданого автором комп'ютерної програми М.Е.doc надано дозвіл ТОВ «ІТ Експерт» в рамках дії ліцензійного договору №0111/1 від 01.11.2013 виступати розробником комп'ютерної програми М.Е.doc з правом внесення змін в твір, у тому числі, на переробку, модифікацію, адаптацію та/або будь-яку іншу зміну комп'ютерної програми М.Е.doc всіма можливими способами для будь-яких ЕОМ та інших придатних до роботи з комп'ютерною програмою М.Е.doc пристроїв, як тих, що існують зараз, так і тих, що будуть створені в майбутньому, а також, будь-яким чином, використовувати самостійно перероблені, модифіковані, адаптовані та/або будь-яким іншим чином змінені версії комп'ютерної програми М.Е.doc.

При цьому, не спростовують висновків суду першої інстанції і твердження апелянта (відповідача-4) про те, що наявність КВЕДу позивача щодо розповсюдження програмного забезпечення не підтверджує статусу «розробника», «Розповсюджувача», «виробника», оскільки при наданні оцінки зазначеним обставинам суд керувався тим, що у випадку поширення недостовірної інформації про результати діяльності, товари виробництва юридичної особи це призводить та може призвести в подальшому до порушення особистих немайнових прав юридичної особи, зокрема, шляхом завдання шкоди діловій репутації.

Оскільки у поширеній відповідачами інформації йдеться не лише про розробників програмного забезпечення М.Е.doc., а й про саме програмне забезпечення, яке позивач має право розповсюджувати та використовувати як твір під знаком для товарів і послуг «medoc» відповідно до ліцензійного договору №0111/1 від 01.11.2013, ліцензійного договору №0110/10 від 10.01.2016 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016, правильними є висновки суду першої інстанції, що:

поширена інформація стосується особи позивача станом на момент її поширення, оскільки відповідно до ліцензійного договору йому належить право продавати копії твору, розповсюджувати твір, комерційно використовувати твір тощо; позивач має ліцензію на використання знака «medoc» відповідно до ліцензійного договору № 0110/10 від 10.01.2016 та рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 16.02.2016 та є власником (реєстрантом) веб-сайту medoc.ua, що підтверджується копією сертифіката про реєстрацію доменного імені.

В частині вирішення вимоги позивача про визнання спірної інформації недостовірною апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які обґрунтовані та підтверджені, зокрема і проведеною у справі судовою експертизою, відповідно доводи апеляційних скарг відповідачів -2,-4 в цій частині підлягають відхиленню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627851/ed_2013_06_24/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1 - 627851і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

У рішенні від 21 лютого 2012 року у справі «Тушалп проти Туреччини» ЄСПЛ вказав, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання навіть «вульгарних фраз» саме собою не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавчим правом на відповідь.

Натомість, поширена відповідачами спірна інформація містить твердження про те, що «деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ М.Е.doc, в якому все працює» при відсутності фактичних даних, які б підтверджували дійсність таких доводів, а зміст представлених до справи відповідачами копій заяв свідків також не доводить достовірності такої інформації, оскільки їх неможливо перевірити.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на відсутність доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили, що розробники програмного забезпечення М.Е.doc, у тому числі позивач, здійснювали у період з 14.07.2018 по 19.07.2018 втручання в державні інформаційні системи, які здійснюють реєстрацію податкових накладних та приймання електронної звітності.

В свою чергу, посилання апелянта (відповідача-4) на лист ДФС України (вих. № 17899/6/99-99-08-02-01-15 від 15.08.2017), змістом якого підтверджено, що станом на 14.08.2017 тільки почали реєструватись податкові накладні в ЄРПН, а також на лист «Щодо роботи інформаційних систем ДФС України» від 05.09.2017 вих. № 19708/6/99-99-09-07-02-15, яким за результатами звернення розробників програмного забезпечення від 19.07.2017 ДФС України повідомлено, що випадки з проблемою відсутності підтверджень реєстрації податкових накладних, витягів на запити до реєстру податкових накладних та несвоєчасності формування пакетів по звітності з єдиного соціального внеску, і, як наслідок, порушення їх цілісності, вирішені;

не доводить достовірності поширеної інформації в тій частині, яка оскаржується позивачем.

В свою чергу, в матеріалах справи наявні надані позивачем Висновок експерта №202/17 за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 22.09.2017, а також Висновок за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи № 2473 від 28.03.2018.

За результатами проведеного дослідження експерт зробив висновок, що у процесі дослідження, на підставі аналізу смислового навантаження наданих на дослідження висловлювань, встановлено, що ці повідомлення містять негативну інформацію стосовно розробників програмного забезпечення М.Е.doc, а саме про вчинення розробниками ПЗ М.Е.doc неправомірних дій щодо роботи державних інформаційних систем, про винуватість М.Е.doc у проблемах прийомного шлюзу ДФС, а отже про порушення М.Е.doc норм чинного законодавства. Висловлювання, зважаючи на характер використаних у них мовно-стилістичних засобів, містять стосовно розробників програмного забезпечення М.Е.doc негативну інформацію, яка виражена у формі фактичних тверджень (даних) і не може кваліфікуватися як оціночні судження з огляду на слова та словосполучення вжиті у цих висловлюваннях, які прямо і ясно вказують на певні події та явища.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, було проведено судово-лінгвістичну (семантико-текстуальну) експертизу, за результатами якої складено Висновок № 15738/15739/18-39 від 30.08.2018.

З урахуванням наведеного правового розуміння встановлених обставин справи, апеляційний господарський суд, оцінюючи висновки проведеної у справі судової експертизи (висновок № 15738/15739/18-39 від 30.08.2018), враховує, що такі висловлювання (досліджувані фрагменти тексту) у контексті звернення розробників програмного забезпечення та інших суб'єктів електронної звітності на ім'я Прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б. від 19.07.2017 містять негативну інформацію стосовно діяльності розробників програмного забезпечення М.Е.doc та викладені у формі тверджень про конкретні факти (фактичні дані), а не оціночних суджень.

В частині оцінки листа Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 26.07.2017 №4457/38/03-2017 яким повідомлено, що за фактом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем підприємств, установ та організацій державного і приватного секторів України здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 361 Кримінального кодексу України, в ході роботи ДФС, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 368 КПК України факт того, чи мало місце діяння та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, встановлюється судом при ухваленні вироку.

Таким чином, в рамках господарської справи суд не надає оцінку обставинам, які є предметом розгляду у кримінальному провадженні, про яке зазначено в листі від 26.07.2017, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження органів досудового розслідування та, відповідно, судових органів іншої юрисдикції (схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі 920/593/18).

Ураховуючи зазначене, поширена відповідачами інформація не може вважатися оціночними судженнями на підставі статті 30 Закону України «Про інформацію», оскільки такі фактичні твердження відповідача можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності, здійснивши відповідну перевірку істинності фактів.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Поширена недостовірна інформація принижує статус позивача в очах суспільства, партнерів та клієнтів, а також дискредитує ведення його господарської діяльності.

Діловою репутацією юридичної особи є престиж її фірмового (комерційного) найменування, торгових марок та інших належних їй нематеріальних активів серед споживачів її товарів і послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Той факт, що у читачів поширеної інформації створилося викривлене враження про програмне забезпечення і компанію-розробника підтверджують коментарі до поширеної інформації. Це є одним з доказів того, що інформація негативно вплинула на ділову репутацію позивача; поширена відповідачами інформація була розміщена також у засобах масової інформації, що негативно вплинуло на репутацію комерційного (фірмового) найменування М.Е.doc.

З огляду на викладене, внаслідок поширення відповідачами спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки спірна інформація шкодить його діловій репутації та дискредитує останнього, є недостовірною, порушує особисті немайнові права позивача на недоторканість ділової репутації, знижує його престиж та підриває довіру до його діяльності, з огляду на що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив позов у цій частині та визнав цю інформацію недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача.

За положенням статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, за частиною першої статті 16 якого кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Частина друга зазначеної статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації як спосіб захисту повністю відповідає змісту порушеного права, що полягає в поширенні цієї недостовірної інформації.

Заявлений позивачем спосіб спростування недостовірної інформації шляхом публікації на веб-сайті резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ Експерт», відповідає положенням частин шостої та сьомої статті 277 Цивільного кодексу України та узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності, закріпленими у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Таким чином, висновки суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, застосовані правильно, суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Доводи апеляційних скарг ТОВ «Ліга Закон» та ФОП Чорноус С.О. не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/23597/17 підлягає залишенню без змін. У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників (відповідачів 2 та 4).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Закон» та Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/23597/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/23597/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" та Фізичну особу-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича.

4. Матеріали справи №910/23597/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 01.08.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова