79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" липня 2022 р. Справа №909/1173/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.
Суддів Малех І.Б.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпонт-Плюс" від 04.03.2022 (вх. суду від 11.03.2022 №01-05/670/22)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2022, повний текст рішення складено 16.02.2022,
у справі № 909/1173/21 (суддя Рочняк О.В., м. Івано-Франківськ)
за позовом: Калуської міської ради , м. Калуш, Івано-Франківська обл.,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпонт-Плюс",м. Калуш, Івано-Франківська обл.,
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 5 703,92 грн
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
У грудні 2021 року Калуська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпонт-Плюс" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 5 703 грн 92 коп. за період з 28.04.2021 по 27.09.2021.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач безпідставно, без укладення відповідного на те договору оренди, користувався земельною ділянкою, що призвело до недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за фактичне користування землею. З огляду на викладене, вважає, що невжиття відповідачем дій щодо укладення такого договору з 28.04.2021 по 27.09.2021 свідчить про наявність факту безпідставно набутого майна в сумі недоодержаного доходу за використання земельної ділянки, що в силу закону є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2022 у справі №909/1173/21 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпонт-Плюс" на користь Калуської міської ради 5 703 гривні 92 коп. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати та 2270 гривень судового збору.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюпонт-Плюс" (відповідач) не погодилось з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, зокрема, що він вчиняв всі необхідні дії з метою набуття права власності на земельну ділянку, у тому числі щодо збирання та подання у стислі строки на розгляд Калуської міської ради відповідних документів. З огляду на викладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано ст. 1212 ЦК України, а предметом спору повинно бути стягнення земельного податку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику 10 денний строк для подання доказів сплати судового збору в сумі 3 405,00 грн та доказів на підтвердження повноважень адвоката Булавинця М.М. представляти інтереси ТОВ “Дюпонт-Плюс” в Західному апеляційному господарському суді, зокрема, підписувати апеляційну скаргу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ “Дюпонт-Плюс” та ухвалено здійснити розгляд справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №286246675 від 23.11.2021, державним реєстратором 10.06.2019 проведено державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:08:003:0020 площею 0,0733 га за адресою: Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Молодіжна, земельна ділянка 4а, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за Калуською міською радою, підстава державної реєстрації - рішення Калуської міської ради №2360 від 23.05.2019 (а.с. 6).
Також у вказаній інформаційній довідці, здійсненій за параметрами запиту - права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за адресою місцезнаходження: Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Молодіжна, будинок 4а, вказана деталізована інформація про право власності, відповідно до якої 28.04.2021 за ТОВ "Дюпонт-Плюс" приватним нотаріусом Курищуком І.В. проведено державну реєстрацію права власності за №41741709 на підставі договору купівлі - продажу №681 від 28.04.2021. Право власності ТОВ "Дюпонт-Плюс" на вказане нерухоме майно припинено 28.09.2021 на підставі договору купівлі-продажу №1703 від 28.09.2021 (а.с.7).
До матеріалів справи відповідачем приєднано копію договору купівлі-продажу №1703 від 28.09.2021, укладеного між ТОВ "Дюпонт-Плюс" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) (а.с. 61-63). Відповідно до умов п.1 договору, продавець продав, а покупець купив належну ТОВ "Дюпонт-Плюс" нежитлову будівлю, загальною площею 123,2 кв.м., зазначену в плані літерою "А", що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Молодіжна, буд. 4а. Вказана нежитлова будівля належить ТОВ "Дюпонт-Плюс" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28.04.2021 Курищуком І.В., приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу за реєстровим номером №681, право власності продавця на вказане майно зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Курищуком І.В., приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу28.04.2021 за номером запису права власності: 41741709, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1609981226104. (п.2 договору).
Згідно п. 6 даного договору, відчужувана нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0,0733 га, кадастровий номер земельної ділянки 2610400000:08:003:0020, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим 28.09.2021 №НВ-2612378082021.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-2612603452021 від 22.11.2021, місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:08:003:0020 - вул. Молодіжна, 4а, м. Калуш; площа - 0,0733 га; форма власності - комунальна; цільове призначення: 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; дата державної реєстрації земельної ділянки - 06.05.2019, власник - Калуська міська рада (а.с. 9-12).
З витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі №986 від 02.11.2021 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:08:003:0020, площею 733 м. кв. - вул. Молодіжна, 4а, м. Калуш, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки: 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови становить 304 209 грн 21 коп. (а.с. 13).
Відповідно до п. 3.5 Положення про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Калуша, затвердженого рішенням Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018 (а.с.17-22), розмір орендної плати для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код 03.15) становить 4,5 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 20 на звороті).
Листом №04-12/447 від 23.11.2021 Фінансове управління Калуської міської ради Івано-Франківської області повідомило управління земельних відносин про те, що коштів від сплати земельного податку та орендної плати від ТОВ "Дюпонт-Плюс" з 01.04.2021 до 30.09.2021 до бюджету Калуської міської територіальної громади не надходило (а.с. 14).
Згідно з розрахунком суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за адресою, Молодіжна 4а, м. Калуш ТОВ "Дюпонт-Плюс", сума безпідставно збережених коштів за період з 28.04.2021 по 27.09.2021 складає 5 703 грн 92 коп. (а.с. 15).
Листами від 26.05.2021 та 05.07.2021 відповідач звертався до Калуської міської ради із заявами про надання дозволу на викуп земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:08:003:0020, вул. Молодіжна, 4а, м. Калуш, яка знаходиться під викупленим приміщенням і є комунальною власністю (а.с. 39-40).
Листом №2962/02-15/20 від 15.06.2021 Виконавчий комітет Калуської міської ради Івано-Франківської області повідомив ТОВ "Дюпонт-Плюс" про те, що до заяви про надання дозволу на викуп земельної ділянки необхідно додати перелік документів, які зазначені в даному листі та повторно звернутися до Калуської міської ради для вирішення порушеного у заяві питання (а.с. 57).
Рішенням Калуської міської ради №1075 від 25.11.2021 відмовлено ТОВ "Дюпонт-Плюс" у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0733 га (кадастровий номер 2610400000:08:003:0020), яка знаходиться на вул. Молодіжна, 4а, м. Калуш, для будівництва обслуговування інших будівель громадської забудови, у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований на вказаній земельній ділянці іншою особою (а.с. 45).
Листом №3649/02-15/20 від 01.12.2021 Виконавчий комітет Калуської міської ради Івано-Франківської області повідомив ТОВ "Дюпонт-Плюс" про те, що Калуською міською радою прийнято рішення №1075 від 25.11.2021 "Про відмову у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ "Дюпонт-Плюс" (а.с. 60).
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Згідно статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщено.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач у період з 28.04.2021 по 27.09.2021 був власником нерухомого майна, набутого згідно договору купівлі - продажу від 28.04.2021, розміщеного на земельній ділянці площею 0,0733 га, кадастровий номер 2610400000:08:003:0020, власником якої є Калуська міська рада.
На підставі договору купівлі-продажу №1703 від 28.09.2021, відповідач відчужив нерухоме майно ОСОБА_1 .
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Враховуючи, що за період з 28.04.2021 по 27.09.2021 відповідач використовував земельну ділянку, на якій знаходилося належне йому на праві власності нерухоме майно, без правовстановлюючих документів, він, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача-апелянта про відсутність підстав застосовувати розмір орендної плати без укладення договору.
Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Крім того, приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п.288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України “Про оренду землі”, підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом п. 289.1 ст.289 ПК України і ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").
Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
В матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:08:003:0020, площею 733 м. кв. - вул. Молодіжна, 4а, м. Калуш, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 304 209 грн 21 коп.
Вказана земельна ділянка відносяться до земель комунальної форми власності.
Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
За змістом ч.1 ст.122 Земельного кодексу України земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб передають сільські, селищні, міські ради.
Як вбачається з приєднаного до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог в сумі 5703 грн 92 коп., Калуська міська рада здійснювала його, застосувавши розмір 4,5 % від загальної суми нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, що визначено в п.3.5 Положення про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території міста Калуша, затвердженого рішенням Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018.
Відомостей про декларування чи сплату земельного податку за землю відповідачем-апелянтом матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції було здійснено перерахунок суми безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельною ділянкою за період з 28.04.2021 по 27.09.2021, відповідно до якого розмір безпідставно збережених коштів становить 5738 грн 30 коп. (304209 грн 21 коп. (нормативно грошова оцінка) / 365 днів х на 153 дні (з 28.04.2021 по 27.09.2021) х на 4,5% ).
Разом з тим, враховуючи, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 5703 грн 92 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:08:003:0020, площею 733 м. кв. - вул. Молодіжна, 4а, м. Калуш.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідач доводи позивача не спростував, доказів сплати безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки не надав, відповідно позов належить до задоволення у повному обсязі.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
Посилання апелянта про те, що він вчиняв всі необхідні дії з метою набуття права власності на земельну ділянку, у тому числі щодо збирання та подання у стислі строки на розгляд Калуської міської ради відповідних документів, відхиляються судом за безпідставністю.
Апеляційним судом також відхиляються твердження апелянта про неправильне застосування норм ст. 1212 ЦК України, як необґрунтовані.
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2022 у справі №909/1173/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпонт-Плюс" від 04.03.2022 (вх. суду від 11.03.2022 №01-05/670/22) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2022 у справі №909/1173/21 - залишити без змін.
3. Справу №909/1173/21 повернути до місцевого суду.
4. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
Судді І.Б. Малех
Г.Г. Якімець