79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" липня 2022 р. Справа №914/1939/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Гавриляк І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Малого підприємства “Вікфіл” б/н від 19.01.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/304/22 від 24.01.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2021 (суддя Кидисюк Р.А., повний текст складено 17.12.2021)
у справі № 914/1939/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Гетьман” (надалі ТзОВ НВП «Гетьман»), м. Львів
до відповідача: Малого підприємства “Вікфіл” (надалі МП «Вікфіл»), м. Вишневе Київської області
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни, м. Київ
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, м. Київ
за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича, м. Львів
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
за участю учасників справи:
від позивача: Кулинич М.-М.А. - адвокат (ордер серії ВС №1122125 від 25.01.2022)
від відповідача: Лященко А.М. - адвокат (ордер серії АІ №1200625 від 19.01.2022)
від третьої особи-1: не з'явилися
від третьої особи-2: не з'явилися
від третьої особи-3: не з'явилися
ТзОВ НВП «Гетьман» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до МП “Вікфіл” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В.; приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С.; приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З.В. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2021 у справі № 921/730/19 позов задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. 31.07.2020 та зареєстрований в реєстрі за реєстровим №402, про стягнення на підставі протесту векселя про несплату, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. 31.07.2020 за реєстровим №401, на користь МП “Вікфіл”, векселедержателя простого векселя серії АА2737694, строком платежу по пред'явленню, але не раніше 29.07.2020, плату в розмірі 14 322 328,93 грн з платника - ТзОВ НВП “Гетьман”, правонаступника Асоціації фермерських господарства “Таврія”, що було припинено 22.01.2019 у зв'язку з реорганізацією і перетворенням в товариство з обмеженою відповідальністю “Таврія-11”, яке було припинено 26.04.2019, права і обов'язки якого перейшли до ТзОВ НВП “Гетьман”. Стягнуто з МП “Вікфіл” на користь ТзОВ НВП “Гетьман” 2 102,00 грн судового збору.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В., в порушення вимог Порядку вчинення нотаріальних дій, на момент вчинення протесту векселя та вчинення виконавчого напису не було перевірено факту пред'явлення векселя до сплати за адресою, вказаною у векселі, а також приватний нотаріус не пересвідчився, що вексель поданий для протесту в установлені законом строки. Окрім того, не було перевірено у встановленому законом порядку юридичних осіб на предмет цивільної правоздатності юридичної особи, як і не було перевірено факту правонаступництва від ТзОВ “Таврія 11” до ТзОВ НВП “Гетьман”. Оскільки, згідно з правовою позицією, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, МП «Вікфіл» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник стверджує, що виконавчий напис та протест про неоплату векселя від 31.07.2020 вчинені приватним нотаріусом із дотриманням усіх вимог чинного вексельного законодавства. Зокрема, з огляду на те, що у простому векселі АА2737694 загальною номінальною вартістю 14 322 328,93 грн, що був виданий 29.07.2016 (із строком платежу “не раніше 29.07.2020) вказано в графі “місце платежу”: м. Київ, то приватним нотаріусом саме Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. правомірно було вчинено протест та здійснено виконавчий напис за даним векселем і саме на наступний робочий день - 30.07.2020, отже, із дотриманням строку. Окрім того, апелянт вважає, що оскільки на день пред'явлення векселя до виконання фактично первісний боржник вже був припинений, відповідно і правовідносини з будь-яким банком, який міг би бути доміцілатом, фактично неможливі, крім того, банком підтверджено, що не є доміціліатом боржника по векселю, то векселедавець (його правонаступник) повинен сам виконати платіж у місці доміциляції та відповідно вимога про оплату векселя повинна пред'являтися саме до векселедавця - ТзОВ НВП “Гетьман”, який за даними з ЄДРЮОФОП, був правонаступником боржника.
Також скаржник вважає, що судом при розгляді даної позовної вимоги були порушені норми процесуального права, а саме рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Так, зі змісту ст.27, ст. 29 ГПК України вбачається, що позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, має розглядатися за місцем проживання відповідача або за місцем виконання виконавчого листа у відповідному виконавчому окрузі, де відкрито виконавче провадження. А оскільки місцем виконання оскаржуваного виконавчого напису є виконавчий округ міста Києва, а місцем проживання відповідача є м. Київ, то відповідно такий спір був підвідомчий Господарському суду міста Києва.
Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх №01-04/1520/22 від 15.03.2022), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи письмових пояснень щодо поданої апеляційної скарги не подали, явку уповноважених представників в судові засідання жодного разу не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Слід зазначити, що Західний апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд апеляційної скарги МП «Вікфіл» з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу та рівності його учасників перед законом і судом, враховуючу незабезпечення учасниками справи явки уповноважених представників у судові засідання. Вказуючи при цьому, що участь представників сторін в судовому засіданні визначається на їх власний розсуд; неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зокрема, участь представників сторін в жодному судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Також у відповідності до ст. 197 ГПК України учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Однак, треті особи правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалися.
Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 914/1939/20 за їх відсутності, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2016 між МП “Вікфіл” (постачальник) та АФГ “Таврія” (покупець) було укладено договір поставки №913/07-16 про поставку товарів, зазначених у специфікації до договору, що є його невід'ємною частиною (а.с. 18-19 том ІІ).
На виконання вказаного договору було здійснено поставку товару (згідно відповідних специфікацій) 13.07.2016, 15.07.2016, 19.07.2016, що підтверджується відповідними рахунками на оплату, видатковими накладними та довіреностями на отримання даних товарів за підписами уповноважених осіб та печатками юридичних осіб. Загальна вартість поставленого товару склала 14 322 328,93 грн (а.с. 20-31 том ІІ).
29.07.2016 між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія” було укладено додаткову угоду про внесення змін до специфікацій №1 від 13.07.2016, №2 від 15.07.2016, №3 від 19.07.2016 до договору поставки №13/07-16 від 13.07.2016 відносно п.2, який викладено в наступній редакції: “розрахунок за поставлений товар, зазначений у специфікації, здійснюється покупцем шляхом видачі простого векселя постачальнику, про що складається відповідний акт прийому-передачі простого векселя” (а.с. 32 том ІІ).
29.07.2016 АФГ “Таврія” на ім'я МП “Вікфіл” було видано простий вексель №АА2737694 на суму 14 322 328,93 грн, строк платежу: по пред'явленню, але не раніше 29.07.2020; місце складання: м. Вишневе, Київська область, підлягає сплаті: м. Київ АТ «Укрсиббанк» (а.с. 33-34 том ІІ).
Передання зазначеного векселя оформлено двостороннім актом приймання-передачі від 29.07.2016. В даному акті вказано, що з моменту підписання цього акту векселедавцем (АФГ “Таврія”) припиняються зобов'язання за договором поставки від 13.07.2016, а виникають зобов'язання за даним векселем (а.с. 35 том ІІ).
Як стверджує відповідач, за даними з ЄДРЮОФОП, 22.01.2019 було припинено АФГ “Таврія” (код 22749307) та правонаступником визначено ТзОВ “Таврія-11” (код 22749307). 26.04.2019 було припинено ТзОВ “Таврія-11” (код 22749307) та правонаступником визначено ТзОВ “НВП “Гетьман” (код 31804036) (а.с. 64-66 том ІІ).
З огляду на наведене, 24.07.2020 МП “Вікфіл” було направлено на адресу ТзОВ НВП Гетьман” (79024, м. Львів, вул. Волинська, 10-а) наступні документи: вимога про сплату за простим векселем АА2737694 загальною номінальною вартістю 14 322 328,93 грн від 29.07.2016 (вимога здійснити оплату по даному векселю до 17:00, 29.07.2020), акт про пред'явлення векселя до оплати в 2-х примірниках, копія лицьової та зворотної сторін векселя на 2 арк.) (а.с. 36, 41 том ІІ).
27.07.2020 даний лист було отримано представником ТОВ “НВП “Гетьман”, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист від 24.07.2020, фіскального чеку від 24.07.2020, накладної №0305715812539, трекінгу з сайту ПАТ “Укрпошта” згідно пошукового ідентифікатора №0305715812539.
28.07.2020 МП “Вікфіл” на юридичну адресу ТОВ “НВП “Гетьман” направлено вимогу про сплату за простим векселем АА2737694 загальною номінальною вартістю 14 3223 28,93 грн від 29.07.2016 (вимога здійснити оплату по даному веселю до 17:00, 29.07.2020), акт про пред'явлення векселя до оплати в 2-х примірниках та копію векселя на 2 арк.
За допомогою кур'єрської служби доставки “Нова пошта” (експрес-накладна №59000538459914 від 28.07.2020) 29.07.2020 о 15:25 це відправлення було отримано помічником керівника ТзОВ “НВП “Гетьман” Підлужною М.Р., про що свідчить підпис та печатка на відповідній експрес-накладній (а.с. 42-44 том ІІ).
Аналогічне відправлення з таким самими пакетом документів від 28.07.2020 за допомогою кур'єрської служби доставки “DHL” одержувач - ТзОВ НВП “Гетьман” відмовився приймати 29.07.2020 о 17:23 (а.с. 45-47 том ІІ).
Як зазначив відповідач, оскільки станом на 29.07.2020 та станом на 30.07.2020 від ТзОВ “НВП “Гетьман” не надійшло на адресу МП “Вікфіл” ні доказів оплати суми вексельного зобов'язання, визначеного в листах-вимогах від 24.07.2020, 28.07.2020, ні будь-яких листів чи пояснень, то 30.07.2020 МП “Вікфіл”, як законний векселедержатель простого векселю АА2737694 загальною номінальною вартістю 14322328,93 грн, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. із заявою про вчинення протесту про неоплату вказаного вище векселя (а.с. 38 том ІІ, а.с. 38-39, 56-60 том ІІІ).
В даній заяві від 30.07.2020 вказані банківські рахунки ТзОВ “НВП “Гетьман” (код 31804036): рахунок НОМЕР_1 в ПАТ “Укргазбанк”, МФО 320478, та рахунок НОМЕР_2 в АТ “Таскомбанк”, МФО 339500. А також, МП “Вікфіл” повідомила про відсутність ухвал суду щодо заборони будь-яких операцій відносно вказаного векселя (а.с. 38-40 том ІІ).
30.07.2020 на адресу ТзОВ “НВП “Гетьман” надійшов лист від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни з вимогою здійснити оплату за простим векселем АА2737694 в строк до 12 год. 00 хв. 31.07.2020. або повідомити про оплату векселя. У випадку несплати зазначеного векселя у вказаний строк буде негайно вчинено протест про його несплату (а.с. 17 том І, а.с. 109-116 том ІІІ).
31.07.2020 о 12:20 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. було вчинено протест про неоплату №401 вказаного векселя АА2737694 проти векселедавця ТзОВ “НВП “Гетьман” (код 31804036) як правонаступника АФГ “Таврія” (код 22749307), про що приватним нотаріусом було здійснено відповідний напис на звороті векселя АА2737694 від 29.07.2016 (а.с. 16, 34 том ІІ, а.с. 35-36 том ІІІ).
31.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. було здійснено виконавчий напис на підставі протесту векселя про неоплату від 31.07.2020, реєстраційний номер 401, яким запропоновано стягнути з боржника ТзОВ НВП “Гетьман” (код 31804036) на користь МП “Вікфіл” (код 23574672), який є векселедержателем простого векселю АА2737694 загальною номінальною вартістю 14 322 328,93 грн, що був виданий 29.07.2016 зі строком платежу по пред'явленню, але не раніше 29.07.2020 (а.с. а.с. 14-15 том ІІ).
31.07.2020 МП “Вікфіл” було подано до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. заяву про примусове виконання рішення. Постановами приватного виконавця Варави Р.С. від 31.07.2020 було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника ТзОВ НВП “Гетьман” (код 31804036) (а.с. 18-20, 134-136 том І, а.с. 58-59, том ІІ).
Позивач, вважаючи дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. під час вчинення протесту про неоплату та здійснення виконавчого напису такими, що не відповідають вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, звернувся до суду із даним позовом. Зокрема, заперечує факт заборгованості перед відповідачем, оскільки відсутні докази наявності договірних зобов'язань між сторонами за фактично поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги на суму 14 322 328,93 грн, або будь-яких інших зобов'язань між сторонами. При цьому стверджує, що ТзОВ НВП «Гетьман» не є правонаступником АФГ “Таврія” та не може відповідати за будь-якими зобов'язаннями останнього. За вказаних обставин, простий вексель серії АА2737694 не створює обов'язки щодо здійснення платежу для позивача, у зв'язку з чим заборгованість за ним не можна визнати безспірною.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).
Тобто, з аналізу наведеного вбачається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З урахуванням приписів наведених норм права захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі 916/1269/18.
При вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса необхідно встановити обставини безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника; перевірити відповідність надання стягувачем документів визначених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів №1172 та дослідити питання щодо моменту виникнення права вимоги до боржника. (Даний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 906/230/20).
Як зазначалося вище, у зв'язку з неоплатою боржником суми по простому векселю, 30.07.2020 МП «Вікфіл» (векселедержатель) звернулося до приватного нотаріуса із заявою про вчинення протесту векселя в неоплаті (а.с. 56 том ІІІ).
У п.1.1. гл. 17 Порядку визначено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно до п. 4.3. гл. 17 Порядку протест векселя про неоплату вчинюється у разі, якщо: вексель неоплачений (вексель було акцептовано, але не сплачено платником); оплата здійснена у валюті, яка не зазначена у векселі; платник відсутній у місці платежу або у місцезнаходженні, яке зазначено у векселі.
Протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель (ч.1 ст. 92 «Про нотаріат»).
Стаття 75 Розділу ІІ “Прості векселі” Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить:
1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;
2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
3. зазначення строку платежу;
4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
5. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;
6. зазначення дати і місця видачі простого векселя;
7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
При цьому, статтею 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.
Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.
При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.
Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.
До простого векселя також застосовуються такі положення, зокрема, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (особи, яка повинна платити) (ст. 4 і 27). А саме, якщо трасант зазначив у переказному векселі місце платежу, відмінне від місця проживання трасата, не вказавши при цьому третьої особи, за адресою якої повинен бути здійснений платіж, то трасат може вказати на таку особу в момент акцепту. При відсутності такої вказівки вважається, що акцептант зобов'язався сам здійснити платіж за векселем у місці платежу. Якщо вексель підлягає оплаті за місцем проживання трасата, останній може вказати у своєму акцепті будь-яку адресу у тому самому місці, в якому повинен бути здійснений платіж.
Як вбачається зі змісту простого векселя серії АА2737694 від 29.07.2016 та опису векселя, наданого для опротестування (а.с. 57-58 том ІІІ), такий вексель виданий від імені АФГ “Таврія” на ім'я векселедержателя МП “Вікфіл”, зазначене особливе місце платежу, яким виступила банківська установа - “Підлягає сплаті в м. Київ АТ “Укрсиббанк” р/р 26003525389600”. При цьому, місцезнаходження векселедавця АФГ “Таврія” - м. Вишневе Київської області є відмінним від місця платежу - м. Київ.
Згідно глави 17 п.4.14 Порядку при прийнятті векселя до опротестування нотаріус повинен:
- перевірити наявність усіх необхідних реквізитів векселя та правильність їх заповнення, наявність підписів і печаток та послідовність індосаментів;
- переконатися, що вексель поданий для протесту в установлені законом строки;
- встановити місце здійснення протесту;
- перевірити факт пред'явлення векселя до сплати. Підтвердженням факту пред'явлення векселя до сплати є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
Відповідно до п. 4.15. гл. 17 Порядку у день прийняття векселя до протесту нотаріус зобов'язаний від свого імені пред'явити письмову вимогу про оплату або акцепт векселя до векселедавця (платника). Підтвердженням факту пред'явлення вимоги про сплату векселя є відмітка векселедавця на письмовій вимозі про прийняття вимоги про сплату векселя або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення такої вимоги поштою чи телеграфом на адресу, вказану у векселі.
Щодо належного повідомлення ТзОВ “НВП “Гетьман” про наявність відповідного вексельного зобов'язання за простим векселем серіїАА2737694 загальною номінальною вартістю 14 322 328,93 грн від 29.07.2016, то суд зазначає таке.
Як вбачається з опису відправлення експрес-накладної №59000538459914 від 28.07.2020, відповідачем було надіслано такі документи: вимога про сплату АА2737694; акт пред'явлення векселя; копія векселя (2 прим.)
Оскільки строк платежу за простим векселем АА2737694 від 29.07.2016 може бути здійснений “по пред'явленню, але не раніше 29.07.2020”, то і акт пред'явлення векселя до платежу має бути складений не раніше 29.07.2020.
Водночас, відповідно до експрес-накладної №59000538459914, датованої 28.07.2020, в описі відправлення зазначений Акт пред'явлення векселя до платежу від 29.07.2020. Отже, в поштовому відправленні від 28.07.2020 міститься документ (акт пред'явлення векселя до платежу), датований майбутнім числом (29.07.2020), оскільки тільки з 29.07.2020 вексель міг бути пред'явлений до сплати.
Тобто, відповідач звернувся з вимогою передчасно, до настання строку зазначеного у векселі.
Згідно з п.3.1. гл.17 Порядку векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.
Таким чином, у приватного нотаріуса на день вчинення протесту векселя не було підтвердження факту пред'явлення вимоги про сплату векселя в установлений законом строк.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, усі вимоги щодо оплати за простим векселем було скеровано виключно на юридичну адресу ТзОВ “НВП “Гетьман”, яка є відмінною від адреси, зазначеної у векселі.
Оскільки особливим платником за простим векселем виступає АТ “Укрсиббанк” із зазначенням місця платежу - м. Київ, то така вимога про оплату повинна була пред'являтися саме банку.
Проте, матеріали справи не містять доказів пред'явлення оригіналу простого векселя АТ “Укрсиббанк” чи пред'явлення векселедавцю за адресою, вказаною у векселі - м. Київ.
Тобто, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. в порушення п.4.15 Порядку не виконала свого обов'язку пред'явити від свого імені письмову вимогу про оплату або акцепт векселя ні до векселедавця за адресою, вказаною у векселі, ні до платника АТ “Укрсиббанк” у м. Києві.
Вексельні зобов'язання прямих боржників - векселедавця простого та акцептанта переказного векселя - можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місці.
Понад це, належним пред'явленням слід вважати пред'явлення оригіналу векселя. Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належними чином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №904/63/18.
Відтак, протест у неплатежі, вчинений без вказівки про пред'явлення векселя до платежу у визначеному в ньому місці, не може вважатися належним доказом відсутності платежу і бути підставою для задоволення вексельних вимог.
Таким чином, в порушення вимог п.4.14 Порядку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. на момент вчинення протесту векселя та вчинення виконавчого напису не було перевірено факту пред'явлення векселя до сплати за адресою, вказаною у векселі.
Відповідно до ст.87 Закону України “Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 2.1 п.2 Глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
строк, за який має провадитися стягнення;
інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку, подаються:
а) оригінал опротестованого векселя;
б) акт про протест векселя.
Відповідач зазначає, що разом із заявою (вх.№160/02-29 від 30.07.2020) для вчинення протесту ним було подано до приватного нотаріуса Коротюк О.В. такі документи:
- оригінал простого векселя АА2737694 загальною номінальною вартістю 14 322 328, 93 грн від 29.07.2016 (поданий за відповідним описом від 30.07.2020);
- оригінал акту прийому-передачі простого векселя АА2737694 загальною номінальною вартістю 14 322 328, 93 грн;
- копія статуту МП “Вікфіл” та копія наказу про призначення від 18.10.2016 директором МП “Вікфіл” Воронюка В.В. (на підтвердження повноважень Воронюка В.В. як директора МП “Вікфіл”);
- заява МП “Вікфіл” як векселедержателя від 30.07.2020 про протест векселя АА2737694 загальною номінальною вартістю 14 322 328, 93 грн від 29.07.2016;
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. в свою чергу стверджує, що відповідачем разом із заявою (вх.№160/02-29 від 30.07.2020 а.с. 56 том ІІІ) для вчинення протесту були подані такі документи (а.с. 5-8 том ІІІ):
- оригінал простого векселя АА2737694 загальною номінальною вартістю 14 322 328, 93 грн від 29.07.2016 виданого АФГ “Таврія”;
- опис векселя, наданого для опротестування від 30.07.2020;
- акт пред'явлення векселя до платежу від 27.07.2020.
Окрім того, приватний нотаріус Коротюк О.В. вказує, що відповідачем додатково були надані такі документи:
1. акт прийому-передачі простого векселя від 29.07.2016;
2. договір поставки № 13/07-16, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія” 13.07.2016;
3. специфікація №1 від 13.07.2016, специфікація №2 від 15.07.2016, специфікація №3 від 19.07.2016 до договору поставки №13/07-16, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія” 13.07.2016;
4. додаткову угоду про внесення змін до специфікації №1 від 13.07.2016, №2 від 15.07.2016, №3 від 19.07.2016 до договору поставки №13/07-16, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія” 13.07.2016;
5. додаткову угоду, укладену між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія” 29.07.2016;
6. рахунок на оплату №1307 від 13.07.2016 за договором поставки №13/07-16, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія” 13.07.2016;
7. видаткову накладну №1307 від 13.07.2016 за договором поставки №13/07-16, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія” 13.07.2016;
8. довіреність №24, видана АФГ “Таврія” на ім'я Зальотіна І.В., директора АФГ “Таврія” 13.07.2016;
9. рахунок на оплату №1507 від 15.07.2016 за договором поставки №№13/07-16 від 13.07.2016, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія”;
10. видаткову накладну №1507 від 15.07.2016 за договором поставки №№13/07-16 від 13.07.2016, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія”;
11. довіреність №25 видана АФГ “Таврія” на ім'я Зальотіна І.В., директора АФГ “Таврія” 15.07.2016;
12. рахунок на оплату №1907 від 19.07.2016 за договором поставки №№13/07-16 від 13.07.2016, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія”;
13. видаткову накладну №1907 від 19.07.2016 за договором поставки №13/07-16 від 13.07.2016, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія”;
14. довіреність №27 видана АФГ “Таврія” на ім'я Зальотіна І.В., директора АФГ “Таврія” 19.07.2016;
15. акт звірення взаємних розрахунків між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія” за договором поставки №13/07-16 від 13.07.2016, укладений між МП “Вікфіл” та АФГ “Таврія”;
16. копія протоколу АФГ “Таврія” №21-01/19 від 21.01.2019;
17. копія передавального акту активів та пасивів, що передаються від АФГ “Таврія” до ТзОВ “Таврія-11” від 17.01.2019, затвердженого протоколом АФГ “Таврія” №21-01/19 від 21.01.2019.
З пояснень, наданих приватним нотаріусом Коротюк О.В., вбачається, що засвідчену копію статуту при подачі заяви для вчинення протесту простого векселя МП “Вікфіл” не надавало, як і протокол про призначення директора, чи інші документи, які підтверджують правоздатність юридичної особи МП “Вікфіл”.
Такі документи надавалися лише 31.07.2020 із заявою (вх.№165/02-20 від 31.07.2020 а.с. 38 том ІІІ) про вчинення виконавчого напису МП “Вікфіл”, до якої було додано: оригінал простого векселя АА2737694, виданого 29.07.2016 на суму 14 322 328,93 грн виданого АФГ “Таврія”; протест про неоплату векселя АА2737694, виданого 29.07.2016 на суму 14 322 328, 93 грн, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В., 31.07.2020 за реєстровим №401; 3. заява МП “Вікфіл” вх.№166/02-20 від 31.07.2020; 4. паспорт ОСОБА_1 НОМЕР_3 , виданого Краматорським МВ ГУМВС України в Донецькій області 28.02.2007; 5. довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , виданої ДПІ у м.Краматорськ 06.07.2000; 6. рішення власника МП “Вікфіл” №1/17-10 від 17.10.2016; 7. наказ МП “Вікфіл” про призначення директора №09 від 18.10.2016; 8. статут МП “Вікфіл”, затвердженого рішенням власника МП “Вікфіл” №11/05-1 від 11.05.2018.
Проте, ні відповідач, ні приватний нотаріус Коротюк О.В., не надали інформації та будь-яких документів, які б підтвердили факт перевірки приватним нотаріусом Коротюк О.В. цивільної правоздатності юридичних осіб, а саме МП “Вікфіл” та ТзОВ НВП “Гетьман” на день вчинення нотаріальних дій.
Також, з наданих приватним нотаріусом документів не вбачається, що остання здійснювала перевірку ТзОВ НВП “Гетьман”, як правонаступника АФГ “Таврія”, станом на день вчинення нотаріальних дій, у тому числі вчинення виконавчого напису. Документи щодо правонаступництва приватному нотаріусу відповідач не надавав, а відповідні витяги з ЄДРЮОФОП приватний нотаріус Коротюк О.В. не формувала.
Пунктом 1 глави 5 Порядку передбачена перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, перевірка повноважень представника юридичної особи. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб . Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
Згідно з абз.2, ч.5 ст.6 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи - нерезидента здійснюється на підставі витягу з відповідного реєстру, що ведеться країною резидентства такої юридичної особи, оформленого з дотриманням правил легалізації документів для дії за кордоном, та, за необхідності, її установчих документів (їх копій), належним чином легалізованих.
Згідно з абз.9 п.3 І Розділу порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 10.06.2016 №1657/5, в електронній формі надаються відомості з Єдиного державного реєстру у форматі бази даних або в іншому форматі у режимі реального часу на підставі договорів, укладених з технічним адміністратором Єдиного державного реєстру.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.11 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягів у паперовій та електронній формі, що містять відомості, актуальні на момент запиту або на визначену дату.
Статтею 46-1 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них (ч.1). Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України (ч.2) Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса (ч.4). Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію (ч.5).
Водночас, суд зауважує, що всі витяги щодо юридичних осіб, які знаходяться у матеріалах справи, не відповідають даті складання протесту векселя про неоплату, зареєстрованого в реєстрі за №401 від 31.07.2020 та вчинення виконавчого напису, зареєстрованого у реєстрі за №402 від 31.07.2020.
Таким чином, станом на момент вчинення спірної нотаріальної дії, приватний нотаріус Коротюк О.В. належним чином не пересвідчилася та не перевірила зазначених вище юридичних осіб на предмет цивільної правоздатності юридичної особи у встановленому законом порядку, як і не перевірила факту правонаступництва (від ТзОВ “Таврія-11” до ТзОВ “НВП “Гетьман”).
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що під час вчинення виконавчого напису, приватним нотаріусом Коротюк О.В. було порушено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зокрема- нотаріус не переконалася, що вексель, поданий для протесту в установлені законом строки; не перевірено факту пред'явлення векселя до сплати за адресою, вказаною у векселі;
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (аналогічний висновок викладено у постанові ВП ВС від 21.09.2021 у справі №910/10374/17).
Відтак, з огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності), то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 13 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 13 ГПК України).
Згідно з положенням ч.2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог господарського судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у ч. 4 ст. 29 ГПК України (правила альтернативної підсудності), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення статей 27, 29 ГПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст.27 ГПК України), оскільки позивач має право на вибір між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 цього Кодексу (ч.1 ст. 29 ГПК України).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що право вибору між господарськими судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами частин 1 та 2 наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 29.10.2020 у справі № 263/14171/19.
Як вбачається із витягу з ЄДРЮОФОП та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме тайно ТзОВ НВП “Гетьман” зареєстрований у м. Львові, місцезнаходження майна вказано - м. Львів (а.с. 11-16 том І)
А відтак, на думку суду, позивач у цій справі використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності та правомірно звернувся до Господарського суду Львівської області за місцем своєї реєстрації та знаходження майна, що узгоджується з правилами ГПК України.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Таким чином, суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, в свою чергу відповідачем не спростовані, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу малого підприємство «Вікфіл» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2021 у справі № 914/1939/20 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текс складено 27.07.2022.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький