Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/469/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
01.08.2022 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому проваджені апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2022, якою стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст. 185 КК України
обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, починаючи з 20.07.2022 до 18.09.2022 включно.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст. 185 КК України, перебуває в провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2022 обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.09.2022.
Суд прийшов до висновку, що є всі обґрунтовані підстави вважати, що на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків. Об'єднане кримінальне провадження складається з п'яти обвинувальних актів у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.4 ст. 185 КК України та складається з 18-ти епізодів. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за один з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'яти років, що може викликати у обвинуваченого бажання переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, у зв'язку з чим може продовжити злочинну діяльність. Суд врахував наявність ризику можливого незаконного впливу на свідків з метою зміни останнім своїх показів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Зазначає, що прокурор не довів наявність зазначених у клопотанні ризиків.
ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження у жодному випадку не ухилявся від слідства і суду, належним чином виконував свої процесуальні обов'язки, постійно з'являвся на виклики слідчого та суду. Отже, ризиків ухилення ОСОБА_6 від суду прокурором не доведено, що судом також не враховано під час прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалюючи рішення про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом безпідставно мотивовано своє рішення тим, що існують ризики незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, адже ОСОБА_6 понад рік не перебував під вартою під час досудового розслідування у чотирьох кримінальних провадженнях, у рамках даного об'єднаного судом кримінального провадження, вину визнавав майже у повному обсязі,випадків незаконного впливу на потерпілих та свідків не допускав, навпаки, деяким потерпілим частково відшкодовував шкоду, що підтверджується відповідними розписками; прокурор на такі ризики у своєму клопотанні не вказував, однак суд у своєму рішенні безпідставно зазначив про наявність цих ризиків.
Прокурором у порушення наведених вимог процесуального законодавства у клопотанні не доведено неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту, на що суд першої інстанції також не звернув увагу.
Сторона захисту вважає, що сам по собі факт вчинення інкримінованих ОСОБА_6 правопорушень та ймовірність призначення йому суворого покарання за відсутностіконкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджаннядосудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Як витікає з приписів ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
В апеляційній скарзі захисником не було заявлено про виклик обвинуваченого та захисника, та не просила розглядати апеляційні скарги з їх участю.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Таким чином, з урахуванням того, що учасники апеляційного провадження не заявили клопотання про розгляд апеляційних скарг за їх участю, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути за відсутності сторін кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 107 ч. 4 КПК України, без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Під час підготовчого судового засідання сторона обвинувачення має право звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про обрання/зміну запобіжного заходу, мотивуючи його при цьому та надавши суду докази, які унеможливлюють застосування до особи більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції дотримався положень ст.ст.177, 178, 183, 315 КПК та прийняв законне та обґрунтоване рішення про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає непереконливими доводи сторонни захисту про відсутність ризиків, які обумовлюють обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки тяжкість пред'явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, а також існування ризиків, на які послався суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, виправдовують обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою в даному кримінальному провадженні, не суперечить положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд наголошує, що колегія суддів, на даній стадії, не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованого обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде надана лише за наслідками судового розгляду справи в районному суді, за результатами повного дослідження всіх доказів.
Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скаргі сторона захисту не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у обвинуваченого родини та постійного місця проживання, не може бути беззаперечними стримуючими факторами його подальшої належної процесуальної поведінки та мінімізувати ймовірність вчинення дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Наразі матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б на даний час унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Таким чином, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, що безпосередньо може вплинути на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК, та існування реальної потреби проведення судового розгляду кримінального провадження в розумні строки.
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та існуючих обвинувачень у вчиненні тяжкого злочину, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризику можливого переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, що в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо застосування строку тримання під вартою обвинуваченому Приймаку ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 376 ч.2, 392, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.07.2022, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4