Провадження № 22-ц/803/1506/22 Справа № 201/595/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
20 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі - Панасенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Проммонтаж реконструкція», третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та поновлення права власності, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що йому на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 63.2 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Шевченко В.В. й зареєстрованого в реєстрі за №12764.
У вказаній квартирі позивач не проживав, так як планував спочатку зробити в ній ремонт, переобладнання та після цього вже використовувати її за призначенням.
Однак, наприкінці жовтня 2019 року позивач, проїжджаючи вул.Ламаною у м.Дніпрі, побачив, що будинку, в якому знаходиться його квартира більше немає, оскільки його було знесено разом із декількома іншими будинками, які знаходились поряд. На вказаній території здійснюється величезне будівництво та висить повідомлення, про те, що будівництво здійснюється відповідачами.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь матеріальну шкоду, спричинену знищенням належної йому квартири, у розмірі 770 000 грн, а також моральну шкоду у розмірі 700 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2021 року в задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
ТОВ «Інтерсервісбуд», відповідно до ст.360 ЦПК України, подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги.
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на таке.
Судом першої інстанції було установлено, що позивачеві на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 63.2 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Шевченко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №12764.
Право власності позивача було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, при цьому, у вказаній квартирі він не проживав.
Згідно позовної заяви, у жовтні 2019 позивач дізнався, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому знаходилась його квартира, знесено. Точні дата та час знесення будинку не встановлено.
Зі звіту про оцінку майна, складеного оцінювачем ОСОБА_3 від 18 листопада 2019 року встановлено, що оскільки на дату оцінки оцінюваний об'єкт фізично не існує, провести безпосередній огляд об'єкту оцінки оцінювачем є неможливим. Разом з цим, під час дослідження фотоматеріалів, наданих замовником, оцінювачем встановлено, що за зазначеною адресою, а саме: АДРЕСА_2 , на місці розташування об'єкту оцінки, житловий будинок відсутній.
З повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт на об'єкті будівництва «Нове будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м.Дніпро» від 04 червня 2019 року за №ДП 010191551222, встановлено, що ТОВ «Інтерсервісбуд» здійснюється нове будівництво за місцем розташування об'єкта будівництва в межах земельних ділянок, кадастрові номери: 1210100000:03:337:0061 по АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0063 по АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0059 по АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0051 по АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0060 по АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0062 по АДРЕСА_5 ; 1210100000:03:337:0055 по АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0057 по АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0050 по АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0056 по АДРЕСА_4 .
З повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт на об'єкті будівництва «Нове будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м.Дніпро» від 24 червня 2019 року за №ДП 020191750788 встановлено, що внаслідок зміни даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт на об'єкті будівництва «Нове будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м.Дніпро» від 04 червня 2019 року за № ДП 010191551222, межі земельних ділянок в межах яких здійснюється нове будівництво не були змінені.
З проекту підготовчих робіт «Будівництво виставково-торгівельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м.Дніпро», складеного ФОП ОСОБА_4 у 2019 році, та схеми генерального плану у масштабі 1:500 щодо частини кварталу, яка обмежена вулицями Ламаною та Михайла Коцюбинського в м.Дніпро, встановлено, що здійснюване будівництво (підготовчі роботи) провадиться в межах земельних ділянок, кадастрові номери: 1210100000:03:337:0061 по АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0063 по АДРЕСА_5 ; 1210100000:03:337:0059 по АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0051 по АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0060 по АДРЕСА_4 ; 1210100000:03:337:0062 по АДРЕСА_5 ; 1210100000:03:337:0055 по АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0057 по АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0050 по АДРЕСА_3 ; 1210100000:03:337:0056 по АДРЕСА_4 .
З письмових пояснень управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради встановлено, що відповідно до Положення про управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 23 травня 2018 року №33/32, до основних завдань та функцій управління належить виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності, а також проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються під час будівництва об'єктів, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням.
Згідно вищезазначених повідомлень про початок виконання будівельних робіт від 04 червня 2019 року за №ДП 010191551222 та від 24 червня 2019 року за №ДП 020191750788, забудовником по вул.М.Коцюбинського, 10; по вул.М.Коцюбинського, 12; по вул.М.Коцюбинського, 12-А; по вул.М.Коцюбинського, 12-Б; по вул.М.Коцюбинського, 12-Г; по АДРЕСА_5 ; по АДРЕСА_3 ; по вул.М.Коцюбинського, 16; по вул.М.Коцюбинського, 18; по АДРЕСА_4 є ТОВ «Інтерсервісбуд». За іншими адресами інформація в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради відсутня.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що будівництво (підготовчі роботи), яке здійснюється ТОВ «Інтерсервісбуд» в межах вказаних земельних ділянок, будь-яким чином стосується меж земельної ділянки, на якій розташоване його нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 . Водночас, суд вказував, що ОСОБА_1 не доведено факту руйнування його майна, здійснення такого руйнування саме внаслідок дій відповідачів, а також заподіяння позивачу відповідачами моральних страждань, тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (стаття 386 ЦК України).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (стаття 1166 ЦК України).
Аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільним процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.
Водночас, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також той факт, що саме неправомірними діями відповідача завдано шкоду позивачу.
Як вбачається з матеріалів справи, на запит ОСОБА_1 від 12 березня 2007 року №03/1559 щодо реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин, листом Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради від 23 квітня 2007 року №10/10-380 було повідомлено наступне:
«За даними містобудівного кадастру і матеріалами історико-опорного плану 2-поверховий житловий будинок по АДРЕСА_2 відноситься до категорії «характерна рядова історична забудова» і розташований в районі загальноміського центру, в межах історичного ареалу №1 (1770 - 1950 роки) та в межах комплексної охоронної зони пам'яток архітектури.
По матеріалам Генерального плану розвитку м.Дніпропетровська, квартал, в межах якого розташовано будинок по АДРЕСА_2 , заплановано до комплексної реконструкції з розширенням транспортної розв'язки, улаштуванням транзитного з'їзду з мосту та автомобільним тунелем. В ході зазначеної реконструкції можливе знесення частини існуючої периметральної та внутрішньоквартальної забудови, в перелік якої входить зазначений будинок АДРЕСА_3 .
Враховуючи вищезазначене, ГоловАПУ не може надати позитивний висновок стосовно реконструкції квартири АДРЕСА_1 під магазин.»
Згідно проекту підготовчих робіт «Будівництво виставково-торговельного комплексу на розі вулиць Ламаної та Михайла Коцюбинського в м.Дніпрі», складеного ФОП ОСОБА_4 у 2019 році, було визначено характеристику місцевих умов такого будівництва, а саме, далі - мовою оригіналу: «Строительная площадка проектируемого выставочно-торгового комплекса расположена в Соборном районе г.Днепр в квартале ул.Ломаная - Михаила Коцюбинского и граничит:
- с севера - ул.Ломаная;
- с юга и востока - 1-2-3 этажная застройка;
- с запада - ул.Михайла Коцюбинского.
На пятне застройки расположены бывшие жилые 1-2-3 этажные дома, частично в аварийном и полуразрушенном состоянии, подлежащие разборке, а также подводящие к ним инженерные коммуникации, также подлежащие отключению и демонтажу.»
Відповідно до письмових пояснень Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, щодо погодження будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено, що Положеннями Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 року №466, та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не передбачено погодження будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CC1). Також вказано, що в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради відсутні відомості щодо здійснення знесення житлових будинків, будівель та споруд за адресами АДРЕСА_4 , по АДРЕСА_6 , по АДРЕСА_7 , по АДРЕСА_8 , по АДРЕСА_3 , по АДРЕСА_3 . При цьому, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звертало увагу, що даний вид будівництва потребує лише подання повідомлення про початок будівельних робіт та не передбачає отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно копії розпорядження міського голови від 05 вересня 2019 року №1503-р «Про надання дозволу ТОВ «Інтерсервісбуд» на тимчасове перекриття тротуарів і звуження проїзних частин по вул.Михайла Коцюбинського та вул.Ламаній», відповідно до листів ТОВ «Інтерсервісбуд» від 22 липня 2019 року вх.№11/1724, від 12 серпня 2019 року вх.№11/1724, департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради від 06 серпня 2019 року вх.№11/1724, у зв'язку з необхідністю виконання робіт з будівництва виставково-торговельного комплексу на розі вул.Ламаної та вул.Михайла Коцюбинського і прокладання інженерних мереж до будівельного майданчика, надано дозвіл ТОВ «Інтерсервісбуд» на тимчасове перекриття тротуарів і звуження проїзних частин по вул.Михайла Коцюбинського, від буд.№10 до буд.№18 A та в районі будинків №№1, АДРЕСА_9 , від буд. АДРЕСА_10 , для виконання робіт з будівництва виставково-торговельного комплексу та інженерних мереж з 09 вересня 2019 року по 09 вересня 2021 року.
На запит апеляційного суду, від Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради надійшов лист від 22 грудня 2021 року №3112-6418, відповідно до змісту якого станом на цей час житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району. Вказаний житловий будинок з 01 січня 2018 року не обслуговується комунальними підприємствами, підпорядкованими департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, особисті рахунки на квартири закрито, нарахування плати за управління будинком не проводиться. Також зазначено, що відповідно до рішення районного виконавчого комітету Жовтневого району від 20 травня 1988 року №509 зазначений житловий будинок визначений як ветхий. Інша інформація у департаменті відсутня.
Разом з тим, у судовому засіданні апеляційної інстанції, на питання суду представник ТОВ «Інтерсервісбуд» зазначив, що товариством було врегульовано питання щодо нового будівництва з власниками квартир у тому числі, розташованих в будинку АДРЕСА_2 , зокрема, шляхом виплати грошової компенсації, окрім ОСОБА_1 .
Таким чином, визнаючи недоведеним факт знищення належного позивачу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2 , районний суд не дав оцінки долученим до справи доказам щодо факту його реальної наявності, згідно з даними договору купівлі-продажу, укладеного 02 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального Шевченко В.В. й зареєстрованого в реєстрі за №12764; витягу про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , від 05 грудня 2006 року № 12760251; а також технічного паспорта.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що слідчим відділенням відділення поліції №5 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях №42020040000000284 за ч.1 ст.194 КК України за фактом умисного знищення майна ОСОБА_1 та №42020040000000756 за ч.1 ст.366 КК України за фактом можливого підроблення рішень Дніпровської міської ради.
Крім того, звітом про оцінку майна, складеним оцінювачем ОСОБА_3 від 18 листопада 2019 року, також підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_2 , на місці розташування об'єкту оцінки, житловий будинок відсутній.
Зазначені обставини дають підстави для висновків про те, що саме ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ «ВКП Проммонтаж-реконструкція» було вчинено дії щодо знищення належного ОСОБА_1 майна. При цьому матеріали справи не містять доказів щодо будь-якої компенсаціїї позивачу з цього приводу.
Так, відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частинами першою-третьою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження своїх позовних вимог щодо розміру майнового збитку, заподіяного внаслідок знищення 4-х кімнатної квартири, розташованої на першому поверсі двохповерхового житлового будинку, шляхом знесення зазначеного будинку, ОСОБА_1 було надано звіт про оцінку майна, складений оцінювачем ОСОБА_3 від 18 листопада 2019 року, відповідно до висновку якого ринкова вартість об'єкту оцінки, визначена порівняльним підходом з урахуванням округлення, на дату оцінки становить 770 000, 00 грн.
Про призначення відповідної судової експертизи з метою визначення вартості пошкодженого майна учасники справи не подавали клопотань.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність врахування вартості пошкодженого майна згідно звіту про оцінку майна від 18 листопада 2019 року сумі 770 000, 00 грн.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до Дніпровської міської ради, зважаючи на наступне.
Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах №№552/91/18, 554/9144/17.
Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем або залучення до участі у справі іншої особи, як співвідповідача.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; розглянувши дану справу в межах доводів апеляційної скарги; встановивши, що позивачем не доведено факт знищення належного йому нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2 , саме Дніпровською міською радою, - колегія суддів дійшла висновку, що вона не є належним відповідачем у даній справі.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто, порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто, бути підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також частиною третьою статті 386 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
ОСОБА_1 як на обґрунтування позову про відшкодування моральної шкоди посилався на факт порушення його права власності, а саме знищення належної йому квартири, у зв'язку із чим він зазнав душевних страждань.
Отже, оскільки під час розгляду даної справи судом установлено факт вчиненння ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ «ВКП Проммонтаж-реконструкція» дій щодо знищення належного ОСОБА_1 майна, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи, вважає за необхідне стягнути солідарно з ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ «ВКП Проммонтаж-реконструкція» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду спричинену знищенням належної йому квартири у розмірі 10 000,00 грн.
Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим доказам у їх сукупності, не навів обґрунтованих мотивів покладених в основу рішення, в результаті чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні даного позову в повному обсязі.
Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, оскільки у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що саме ТОВ «Інтерсервісбуд» та ТОВ «ВКП Проммонтаж-реконструкція» було вчинено дії щодо знищення належного ОСОБА_1 майна, при цьому, ні ТОВ «Інтерсервісбуд», ні ТОВ «ВКП Проммонтаж-реконструкція» під час апеляційного розгляду справи презумпція вини не спростована, що у свою чергу є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Проммонтаж реконструкція», третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та поновлення права власності - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Проммонтаж реконструкція» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду спричинену знищенням належної йому квартири у розмірі 770 000 (сімсот сімдесят тисяч) грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради - відмовити.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервісбуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Проммонтаж реконструкція» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду спричинену знищенням належної йому квартири у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Лаченкова
М.Ю. Петешенкова