Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/345/22
№ провадження 2/624/121/22
іменем України
смт. Кегичівка 28 липня 2022 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі
головуючого судді Куст Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Махової В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/345/22,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
вимоги позивача: про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Виклад позиції позивача, відповідь на відзив.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення нею 23 років, за умови, що вона буде продовжувати навчання.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з відповідачем перебувала у цивільному шлюбі з 2003 року. У сторін є повнолітня донька - ОСОБА_3 , яка на даний момент навчається на 3 курсі в Миргородському фаховому коледжі імені М. Гоголя, циклова комісія художньо-технологічних дисциплін, навчання денне очне. Навчається на бюджетній основі.
Відповідач категорично відмовляється від будь-якої допомоги. Позивач не в змозі самостійно сплачувати всі потреби для доньки.
Виклад позиції відповідача.
У відзиві відповідач просить в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з
нього на користь позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів мого заробітку (доходу) на період її навчання, але не більше як до досягнення 23 років з дня звернення з позовом до суду - відмовити.
Та постановити рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/8 частки усіх видів заробітку (доходу) на період її навчання, але не більше як до досягнення 23 років з дня звернення з позовом до суду.
В обґрунтування відзиву, зазначено що вимоги позивача, не відповідають його матеріальним можливостям і порушують також його право на необхідне, та хоча б мінімальне забезпечення.
В цивільному шлюбі з ОСОБА_1 перебували до лютого 2022 року, мають спільних дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в даний час є повнолітньою та проходить навчання на третьому курсі Миргородського фахового коледжу ім. М. Гоголя.
Навчається на денній очній формі на бюджетній основі. Отримує на період навчання стипендію в розмірі 1700 грн.
Відповідач працює різноробочим в ПП «Андріївка». Його заробітна плата за січень - червень 2022 року складає в середньому 8272 грн на місяць. Інших будь-яких прибутків та надходжень грошових коштів не має.
В 2019 році подружжя придбали на виплату будинок в с. Олександрівка. Частину коштів за нього було виплачена одразу. Решта коштів були взяті відповідачем в кредит 09 листопада 2021 року в банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 42812 грн. Сума щомісячних платежів становить 1709 грн, які сплачує відповідач.
Згідно Судового наказу від 30 травня 2022 року по справі № 624/263/22 на користь ОСОБА_1 на утримання їхнього сина ОСОБА_5 стягуються аліменти у розмірі частки його заробітку (доходу), що становить 2068 грн.
Споживання природного газу в середньому 200 грн на місяць.
Споживання електроенергії в середньому 150 грн на місяць.
3 врахуванням пічного опалення відповідачу необхідний один причеп твердого палива (дрова) в місяць, який коштує 5000 гривень. В залежності від погодних умов на рік витрачається 3-4 таких причепа, що в середньому становить 1300-1500 грн на місяць.
Мінімальні витрати на продукти харчування, одяг, предмети особистої гігієни, обслуговування транспортного засобу складають 1300-1500 грн на місяць.
Таким чином, враховуючи середню заробітну плату на місяць в розмірі 8272 гривні та вищевикладені щомісячні витрати в розмірі 7077 гривень, для інших нагальних потреб життєдіяльності залишається 1100 гривен.
Станом на 01 липня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі 2600 грн.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
08 липня 2022 року позивач звернулася до суду з позовом.
Ухвалою суду від 11 липня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28 липня 2022 року.
26 липня 2022 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:
позивач - позовні вимоги підтримує повністю;
відповідач - просить винести рішення з урахуванням його позиції викладеної у відзиві.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Згідно з викладеними у позовній заяві обставинами відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що також підтверджується свідоцтвом про народження від 25 червня 2004 року (копія, а.с.7).
На даний час ОСОБА_3 дійсно є студенткою 2 курсу ХК групи технічного відділення денної форми навчання Відокремленого структурного підрозділу «Миргородський фаховий коледж ім. Миколи Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка ім. Юрія Кондратюка», що підтверджується довідкою №36 від 23 червня 2022 року (а.с.2).
Відповідно до довідки від 04 липня 2022 року №14-39/170 виданою Кегичівською селищною радою Харківській області ОСОБА_1 , про те що на її утриманні (зі слів матері) знаходяться - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).
Згідно судового наказу від 30 травня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімумів для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця починаючи з 27 травня 2022 року і до досягнення ним повноліття (копія, а.с.22).
Відповідачем надано копії квитанцій за сплату комунальних платежів платником яких зазначено ОСОБА_6 (а.с. 25-27).
Згідно довідки про доходи від 21 липня 2022 року №73 видана ОСОБА_2 про те, що він дійсно працює у ПП «Андріївка», загальна сума доходу за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року за винятком аліментів становить 61660,23 грн (копія, а.с.21).
Правові норми законодавства застосовані судом.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 СК України).
Верховний Суд України дійшов висновку, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги в зв'язку з навчанням до досягнення нею 23 років, правила ст. 185 СК не застосовуються; зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу. Про це йдеться в Постанові Судової палати в цивільних справах ВСУ від 24 лютого 2016 року №6-1296цс15.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як батько, зобов'язаний утримувати повнолітню доньку, оскільки остання потребує матеріальної допомоги у зв'язку із навчанням в коледжі, а отже існують правові підстави для стягнення з нього аліментів.
Згідно зі ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При визначенні розміру аліментів суд виходить з реальної можливості відповідача сплачувати щомісячно аліменти на утримання доньки у розмірі 1/8 частини доходу. Оскільки на утриманні відповідача, окрім доньки, є ще син ОСОБА_4 , що свідчить про існування додаткових зобов'язань. Докази надані відповідачем, а саме платіжні доручення платником яких є ОСОБА_6 , суд не бере до уваги, оскільки остання не являється стороною по справі, підтвердження, що ці витрати несе саме ОСОБА_2 не надано. Інших належних доказів, які б підтверджували про неможливість сплачувати аліменти суду не надано.
Разом з тим, позивач не надала доказів того, що відповідач може надавати допомогу в розмірі 1/4 частини від свого доходу. Позивач в позовній заяві не зазначає докази, як на підставу можливості відповідача надавати матеріальну допомогу на час навчання ОСОБА_3 , а саме в вказаному розмірі, а лише вказує на те, що відповідач не надає допомоги на утримання в добровільному порядку, однак з такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки право позивача на отримання аліментів від відповідача виникає лише у випадку можливості останнього надавати таку допомогу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставини, що відповідач може надавати їй допомогу в заявленому розмірі, а тому позов слід задовольнити частково та визначити аліменти на утримання ОСОБА_3 , у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходів) відповідача, щомісяця.
1/6 частину від заробітку відповідача не слід вважати значною та такою, що призведе до певних фінансових для нього втрат чи істотно впиватиме на матеріальний стан відповідача, зважаючи, також, і на незначний період стягнення аліментів, також зважаючи на необхідність понесення додаткових витрат донькою пов'язаних з навчанням (зокрема, придбання навчальної літератури), окрім звичних на утримання, суд вважає, що визначена сума аліментів на час навчання повнолітньої доньки сторін, що підлягає стягненню з відповідача не є надмірною чи непосильною для сплати.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Згідно ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах стягнення суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Керуючись ст. 206, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 08 липня 2022 року та до досягнення нею 23 років за умови, що вона буде продовжувати навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)) у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто два) грн 40 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Петрівка, м. Дзержинська, Донецької області, ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Клепініне Красногвардійського району Кримської області, ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Куст