Справа № 638/3113/21
Провадження № 2/638/3803/22
01 серпня 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.
за участю секретаря Межирицької В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
03.03.2021 до суду звернувся позивач з зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість по кредиту 1413,27 доларів США, поточну заборгованість 7113,00 доларів США, прострочені проценти 546,76 доларів США, поточну заборгованість про процентах 88.73 долари США, пеню 1108.70 доларів США, а всього 9161.76 доларів США. Рішення набрало законної сили та приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з його виконання. Враховуючи тривале невиконання рішення суду боржниками банк має право на отримання трьох відсотків річних від простроченої суми. У зв'язку з чим позивач просить стягнути солідарно з відповідачів три відсотки річних від простроченої суми за період з 05.02.2018 по 04.02.2021 у розмірі 591,41 доларів США.
11.10.2021 заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити. Стягнутл солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» три відсотки річних за період з 05.02.2018 по 04.02.2021 у розмірі 591 (п'ятсот дев'яносто один) долар США 41 цент США. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судовий збір.
04.07.2022 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.10.2021 скасоване, справу призначено до розгляду.
25.07.2022 представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що повне та фактичне погашення боргу було здійснено поручителем ОСОБА_2 23.11.2020, про що свідчить постанова приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження. У прохальній частині позивач просить стягнути 3% річних за період з 05.02.2018 по 04.02.2018. ОСОБА_2 заявляє про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 за договором поруки.
Представник позивача Суховій Т.М., яка діє на підставі Довіреності № 8 від 13.01.2021, в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала клопотання про слухання справи у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачі у судове засідання не з'явились. Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що 18.01.2008 між ВАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03/08-4, відповідно до якого позивачальнику було надано кредит у сумі 10138,00 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами 12,5% річних на строк з 18.01.2008 по 16.01.2015.
18.01.2008 між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки №04/08-4.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ПАТ «Укргазбанк», заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» прострочену заборгованість по кредиту 1413,27 доларів США, поточну заборгованість по кредиту 7113,00 доларів США, прострочену заборгованість по процентах 546,76 грн, поточну заборгованість по процентах 88,73 доларів США, пеню - 2674,92 грн, пеню по простроченим процентам у сумі 1108,70 грн, всього разом 9161,76 доларів США та пені 3783,62 грн згідно розрахунку.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. відкрито виконавче провадження №63020368 з виконання виконавчого листа №2-6598/2010.
23.11.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. закінчено виконавче провадження №63020368, у зв'язку з тим, що на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум та зарахування стягнутих з боржника коштів, надійшли кошти, який достатньо для задоволення стягувача за виконавчим документом.
Згідно ст.ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року № 6-1946цс15, постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 та постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року справи № 761/4878/16-ц.
Таким чином, за змістом ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування, утримування ним грошових коштів, які належать до сплати кредиторові.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Така позиція суду підтверджується постановою Верховного Суду України у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Відповідачі мають грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджує рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10. 2010 у справі №2-6598/2010.
З огляду на те, що відповідачі порушили вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом ПАТ «Укргазбанк» просило стягнути 3% річних за період з 05.02.2018 по 04.02.2018.
Суд не погоджується з зазначеним періодом, виходячи з наступного.
Відповідно до висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Як вбачається з позовної заяви вона подана 03.03.2021, отже період з якого починається нарахування 3% річних є березень 2018 року.
Окрім того, як вбачається з постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження боржником внесено кошти для задоволення вимог стягувача, тобто ПАТ «Укргазбанк» за виконавчим листом, який видано на виконання рішення 2-6598/2010, датою закінчення виконавчого провадження є 23.11.2020, тобто усунення порушеного зобов'язання є 23.11.2020.
Отже, період за який слід стягнути 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду є 01.03 2018 - 23.11.2020.
При цьому три відсотки річних розраховуються за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів].
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту та приходить до висновку, що сума 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду становить 396,69 доларів США.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 , що з неї як з поручителя не належить стягувати 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду, у зв'язку з наступним.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, аналіз статті 559 ЦК України свідчить, що закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому в статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).
На думку суду, що у розгляді даної справи має бути враховано також висновок Великої Палати Верховного Суду які викладено у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20), а саме закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою. У зазначеній постанові від 26.01.2021 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки та зазначила, що "наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов'язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 порушено виконання грошового зобов'язання визначеного судом, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.
З ухваленням рішення про стягнення боргу у жовтні 2010 зобов'язання відповідача ОСОБА_2 , як поручителя сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, отже позивач, як кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до повного та фактичного виконання грошового зобов'язання.
Також не може бути прийняти до уваги посилання ОСОБА_2 , що у прохальній частині позивач просить стягнути 3% річних за період з 05.02.2018 по 04.02.2018, також не може бути прийняти до уваги, оскільки очевидно, що при викладенні позову представником позивача було допущено описку, та зазначено рік 2018.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Окрім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь банку підлягає стягненню судовий збір в рівних частках, пропорційно до задоволених вимог.
Позов ПАТ «Укргазбанк» задоволено на 67,1%, відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 67,1% від сплаченої суми, тобто 1523,20 грн (2270*67,1%).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд-
Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» три відсотки річних за період з 01.03 2018 по 23.11.2020 у розмірі 396 (триста дев'яносто шість) доларів США 69 центів США.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» сплачену суму судового збору, пропорційно до задоволених вимог, по 761 (сімсот шістдесят одна) грн 60 коп з кожного.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Полтавський апеляційний суд (у зв'язку зі зміною розпорядженням голови Верховного Суду від 25.03.2022 N 14/0/9-22 територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», ЄДРПОУ 23697280, місцерозташування м. Харків, вул. Космічна, 20,61145.
Відповідачі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 .
СУДДЯ - І.В. Семіряд