27 липня 2022 рокусмт ПетровеСправа № 941/388/22
Провадження № 3/941/176/22
Суддя Петрівського районного суду Кіровоградської області Шаєнко Ю. В., розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Петрове Петрівського району Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , працюючого гірничим майстром у ПАТ «ЦГЗК»,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
До Петрівського районного суду Кіровоградської області надійшли матеріали від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, мотивуючи тим, що 14 травня 2022 року о 22 годині 30 хвилин в смт.Петрове Олександрійського району Кіровоградської області по вулиці Центральна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР України, про що був складений інспектором поліції протокол про адміністративне правопорушення. Огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням приладу «ALCOTEST 6810» та із застосуванням відеодоказу, результат огляду становить 1,4 % проміле.
В судове засідання водій ОСОБА_1 не з'явився, письмовою заявою просив справу слухати без його участі, надав суду письмове пояснення, в якому вину свою не визнав, суду пояснив, що 14.05.2022 року не керував автомомілем КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, при складанні протоколу поліцейський ОСОБА_2 порушив його права на захист та можливість спростувати звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні захисник Вацюк М.В. підтримав доводи ОСОБА_1 , надавши суду письмове заперечення на матеріали адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , суду пояснив, що за змістом ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Наявними у справі доказами не підтверджено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене просив провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу в його діях вказаного правопорушення.
Заслухавши пояснення захисника Вацюка В.А., дослідивши матеріали справи, результати алкотесту «Драгер 6810», матеріали відеозапису, що був доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, письмові заперечення захисника Вацюка М.В. на матеріали адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази по справі, вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона даного правопорушення включає в себе три складові: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; передачі керування; відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, ключовою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП є те, що правопорушник має керувати транспортним засобом та перебувати в стані сп'яніння. При цьому, відсутність будь-якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування (пункт 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).
Крім того, в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу».
Матеріали справи не містять жодного доказу, що підтверджують вину ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП, а саме те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху.
Відповідно до відеозаписів, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, що містяться у відеофайлах 0000000_00000020220514222424_0346, 0000000_00000020220514223925_0347, 0000000_00000020220514225426_0348, відсутнє підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем як взагалі, так і станом на 22 годин 30 хвилин, як зазначено у протоколі. Перший по часу відеозапис (0000000_00000020220514222424_0346) відтворює подію з 22 години 24 хвилини 24 секунди, тобто за майже 6 хвилин до часу вчинення правопорушення, що зазначений у протоколі (22 години 30 хвилин), на відео видно, що з приїздом поліцейських ОСОБА_1 не керує автомобілем та навіть не перебуває в ньому, в тому числі і станом на 22 години 30 хвилин, як і протягом всього часу коли здійснювався відеозапис.
Зазначена обставина повністю спростовує об'єктивну сторону правопорушення зазначену в протоколі, а саме факт керування автомобілем та час вчинення правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Будь яких інших доказів, що підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в тому числі о 22 годині 30 хвилин, матеріали справи не містять.
Обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДРП18 №241639 від 14.05.2022 року про вчинення 14.05.2022 року ОСОБА_1 о 22 годині 30 хвилин правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не можуть бути підтверджені свідками, оскільки відомості про них не зазначені у протоколі. Так графа «свідки» в протоколі не заповнена, а отже додане до матеріалів адміністративної справи пояснення ОСОБА_3 не є належним та допустимим доказом у справі.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складений в порушення п.5 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 року №1103 та п.10 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 року за №1452/735, а отже є неналежним та недопустимим доказом у справі.
Згідно п.10 розділу ІІ Інструкції, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2). Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до п.5 Порядку, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію.
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, що міститься у матеріалах справи не має відомостей про те, що він є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДРП18 №241639 від 14.05.2022 року складеним у відношенні ОСОБА_1 , а протокол про адміністративне правопорушення в графі «до протоколу додається» не містить відомостей про те, що до нього додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже зазначений акт не є належним та допустимим доказом у справі. Крім зазначеного, доданий до матеріалів справи про адміністративне правопорушення акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів не містить також дати його складання, не містить номеру спеціального технічного засобу з допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння, які передбачені затвердженою формою, а отже є недійсним оскільки не відповідає вимогам закону.
Чек роздруківка з Алкотестера Драгер 6810 від 14.05.2022 року про тестування на алкоголь ОСОБА_1 о 22 годині 38 хвилин є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки не містить передбачених його формою відомостей про протокол до якого він додається: «Тестування на алкоголь до протоколу №…». Крім зазначеного, відомості про чек роздруківку відсутні в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДРП18 №241639 від 14.05.2022 року складеним у відношенні ОСОБА_1 в графі «До протоколу додається». А отже він не може бути доказом обставин, що зазначені у протоколі.-
У зв'язку з незгодою ОСОБА_1 з результатом огляду на стан сп'яніння проведеного поліцейським за допомогою технічного приладу «АLCOTEST 6810», який заявив її під час складання протоколу, поліцейський не запропонував йому провести такий огляд в закладі охорони здоров'я, та навіть відмовив ОСОБА_1 у його проведенні. У зв'язку з чим порушено вимоги ч.3 ст.266 КУпАП, п.7 роз.1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 року за №1452/735 (далі Інструкція), та п.п. 6,8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженим Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року, які зазначають, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Дійсно, як і відображено в протоколі, на пропозицію поліцейського, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на алкотестері «Драгер 6810», оскільки був впевнений в тому, що в його організмі відсутній алкоголь, але він не погодився із результатом тестування, про що заявив працівнику поліції, який складав протокол - ОСОБА_2 . Однак, працівник поліції не запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, та навіть на вимогу ОСОБА_1 пройти огляд в лікарні, відмовив йому. Зазначена обставина мала би бути підтверджена відеозаписом доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, однак та частина відеозапису коли складався протокол про адміністративне правопорушення взагалі відсутня в матеріалах адміністративної справи. Так до протоколу додано відеозапис лише тієї частини спілкування поліцейського з ОСОБА_1 , коли останній надавав свої паспортні дані для складання пояснення у проміжок часу з 22 годин 45 хвилин 00 секунд до 22 годин 54 хвилини 25 секунд (відео файл 0000000_00000020220514223925_0347) та з 22 годин 54 хвилини 26 секунд до 22 годин 54 хвилини 29 секунд (всього 3 секунди) (відео файл 0000000_00000020220514225426_0348). Після цього відеозапис відсутній. Саме в цей час при відбиранні пояснення та складанні протоколу ОСОБА_1 заявив, що він не вживав алкогольних напоїв, а отже з показниками технічного приладу «АLCOTEST 6810» не згоден. А тому просить провести його огляд в закладі охорони здоров'я, однак поліцейський відмовив йому.
Оскільки дані обставини не були задокументовані відеозаписом, а свідки в справі не залучалися, обставини зазначені ОСОБА_1 не підлягають спростуванню, так як статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на його користь.
Протокол складався без участі особи яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не зачитувався, при складанні протоколу ОСОБА_1 не роз'яснювалися його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, чим порушено права гарантовані ст. 57 Конституції України, а отже право на належний захист.
Зазначені обставини мали би бути підтверджені відеозаписом, однак він відсутній в матеріалах адміністративної справи. Оскільки відеозапис безперервно не відображає все спілкування поліцейського Яковенчука О.В., який склав адміністративний протокол, з ОСОБА_1 , додані до матеріалів справи відео файли не є належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Пункт 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 року №100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, викривляє дійсні обставини справи, не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Додані до протоколу відео файли не є належними та допустимими доказами, у зв'язку з відсутністю їх ідентифікації.
Відповідно до частин другої, третьої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини п'ятої статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно Розділу ІІ Порядку застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції (далі - відповідальна особа), на яку покладається відповідальність за:
1) зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів;
2) зберігання, видачу та приймання карт пам'яті;
3) зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах;
4) облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів;
5) належне ведення відповідної документації.
Портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Відповідно до пункту 3 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису» у цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях: відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації; карта пам'яті або флеш-карта - компактний електронний носій інформації, що використовується для зберігання цифрової інформації.
Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до Розділу II «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються, зокрема, матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Також, у графі протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №241639 від 14.05.2022 року «до протоколу додаються»: вказано, що до протоколу додається відеозапис з бодікамери, а додано «DVD диск» без посилання на інвентарний чи номенклатурний номер, який в той же час не є видом компактного електронного носія інформації, що використовується для зберігання цифрової інформації в розумінні «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці. Але, працівником поліції не було доведено інформацію до особи на яку складався протокол, про технічний засіб (вид, інвентарний чи номенклатурний номер, інше), яким здійснюється відео фіксування правопорушення 14.05.2022 року, що унеможливлює ідентифікувати саме той технічний засіб на який було здійснено запис фіксації правопорушення. Вищевикладене підтверджується відеофайлами: 0000000_00000020220514222424_0346, 0000000_00000020220514223925_0347, 0000000_00000020220514225426_0348 на яких відсутні посилання працівника поліції на той технічний засіб на який було здійснено запис.
Окрім того, компакт-диск долучений до матеріалів справи містить 3 відеофайли з відеокамери та при цьому, матеріали справи не містять відомостей про належність та передачу під підпис технічного засобу відповідальній особі, в тому числі поліцейському, який склав адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП.
А отже, додані до справи відеоматеріали не є належними та допустимими доказами у справі оскільки піддаються сумніву.
Пояснення, що міститься в матеріалах справи, у ОСОБА_1 , як особи яка притягується до адміністративної відповідальності не є доказом у справі. Додане до матеріалів справи пояснення ОСОБА_1 з приводу зазначеного в протоколі правопорушення, в якому він ніби то погоджується з результатами його огляду на стан сп'яніння не є допустимим доказом у справі, оскільки воно надано поліцейському Головко О.В., який відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи не є процесуальною особою у даній справі, так як складання протоколу здійснювалося поліцейським Яковенчуком О.В., а інші докази участі у справі поліцейського Головка О.В. відсутні. Крім цього, пояснення поліцейський писав самостійно, не зачитував його в голос, ОСОБА_1 особисто його не прочитав, а підписав його на вимогу поліцейського під його моральним тиском.
Відповідно до принципу безпосередності судового розгляду, суд не має брати до уваги пояснення особи що притягується до відповідальності надані нею до судового розгляду справи, оскільки відповідно ст. 268 КУпАП така особа має право давати пояснення під час розгляду справи.
За положеннями ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України, не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, заява №3 6673/04).
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України (з урахуванням первісного визначення принципу поза розумним сумнівому справі Авшар проти Туреччини) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Таким чином, оскільки будь-яких належних, допустимих і достовірних доказів того, що ОСОБА_1 , 14.05.2022 року о 22 годині 30 хвилин керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, не надано, та особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не виконано вимоги ст.266 КУпАП, її висновок є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого, такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Вважаю, що доводи сторони захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є об'єктивними, а тому відповідно до вищевикладеного в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що відповідно до ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження в справі.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, -
В притягненні до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 - відмовити, а провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя (підпис) Ю. В. Шаєнко
Згідно з оригіналом
Виготовлено шляхом роздруківки копії постанови, збереженої в електронному вигляді в
автоматизованій системі документообігу суду.
Постанова не набрала законної сили.
Помічник судді Петрівського районного суду
Кіровоградської області В.В. Платонова
Дата засвідчення копії 27 липня 2022 року.