Справа № 405/2846/21
Провадження №2/405/404/21
29 червня 2022 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді - Іванової Л.А.
при секретарі - Нетесі С.М., Гаврилюк Ю.В.
за участю учасників справи:
позивача ОСОБА_1
та представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яшан Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький цивільну справу №405/2846/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до виконавчого комітету Кропивницької міської ради (вул. В.Перспективна, 41 м. Кропивницький) про скасування рішення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради депутатів трудящих, правонаступником якого є виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького «Про надання земельних дільниць трудящим міста під індивідуальну забудову за рахунок існуючих домоволодінь» №280-д від 20 травня 1958 року в частині виділення земельної ділянки площею 350, 40 кв.м під індивідуальну забудову ОСОБА_2 за рахунок існуючого домоволодіння по АДРЕСА_2 , зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що його (позивачу) батькові ОСОБА_3 відповідно до договору дарування від 22 грудня 1957 року належав будинок за АДРЕСА_3 (згідно з довідкою від 15.08.1958 року будинку була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 ), розміщений на земельній ділянці 700 кв.м., яка (земельна ділянка) була надана за договором на право побудови будинків безстрокового користування земельною ділянкою від 09 серпня 1952 року його (позивача) тітці ОСОБА_4 , як забудовнику, а потім перейшла у користування його (позивача) батькові ОСОБА_3 на підставі зазначеного вище договору дарування. Зазначив, що, відповідно до наявних у нього (позивача) документів, у 1958 році змінився (зменшився) розмір земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_3 , з 700 кв.м до 355,8 кв.м. та в листопаді, 2020 року ним (позивачем) було отримано архівний витяг рішення №280-двиконавчого комітету Кіровоградської міської ради депутатів трудящих «Про надання земельних дільниць трудящим міста під індивідуальну забудову за рахунок існуючих домоволодінь» від 20 травня 1958 року, за яким, зокрема, було затверджено матеріали, представлені комісією по розгляду заяв трудящих міста на земельні дільниці на надано земельні дільниці під індивідуальну забудову по згоді домовласникам слідкуючим особам: ОСОБА_2 - робітнику хлібокомбінату площею 350, 40 кв.м за рахунок існуючого домоволодіння по АДРЕСА_2 по згоді домовласника ОСОБА_3 АДРЕСА_3 . Вважає, що його (позивача) права як спадкоємця його (позивача) батька , були грубо порушені діями органу державної влади, оскільки його батько згоду на виділення земельної ділянки ОСОБА_2 за рахунок своєї земельної ділянки не надавав. До того ж, допущено помилку в написанні прізвища ОСОБА_4 , так як в рішенні зазначено прізвище « ОСОБА_5 на». Зазначив, що, оскільки, на момент винесення неправомірного рішення діяв Цивільний кодекс Української РСР від 1922 року, то мають бути застосовані норми права, які встановлювали права для правовідносин того часу, за якими, зокрема, підставою припинення користування наданою земельною ділянкою є добровільна відмова від користування земельною ділянкою, закінчення строку, на який було надано земельну ділянку або виникнення необхідності вилучення земельної ділянки для державних або громадських потреб, поряд з цим, жодної з зазначених вище підстав не існувало на момент винесення протиправного рішення №280-д, на підставі чого дії відповідача незаконними, а рішення таким, яке підлягає скасуванню в частині виділення земельної ділянки площею 350, 40 кв.м під індивідуальну забудову ОСОБА_2 за рахунок існуючого домоволодіння по АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання з викликом в судове засідання учасників справи.
Під час підготовчого провадження у справі:
Ухвалою суду від 16 червня 2021 року за клопотанням позивача про витребування доказів, - витребувано: з державного архіву Кіровоградської області рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради депутатів трудящих«Про надання земельних дільниць трудящим міста під індивідуальну забудову за рахунок існуючих домоволодінь» №280-д від 20 травня 1958 року та матеріали, на підставі яких було винесено дане рішення; та з обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» матеріали інвентарної справи по житловому будинку АДРЕСА_4 .
На виконання зазначеної ухвали суду Державний архів Кіровоградської області направив архівний витяг з протоколу засідання виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 20 травня 1958 року №9 з рішенням виконкому №280-д "«Про надання земельних дільниць трудящим міста під індивідуальну забудову за рахунок існуючих домоволодінь», зареєстровані судом 16.07.2021 за вх.№17591, та, крім того, повідомлено, що матеріали, на підставі яких було винесено зазначене рішення, до архіву на зберігання не надходили.
Крім того, обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» направлено матеріали інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 , зареєстровані судом 31.08.2021 року за вх.№20858.
Відповідачем виконавчим комітетом Кропивницької міської ради подано відзив на позовну заяву, зареєстрований судом 16.09.2021 року за вх.№22404, за змістом якого подану позивачем позовну заяву вважає необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з тих підстав, що позивачем, в порушення вимог ст.ст.76, 77, 79, 81, 83, 89 ЦПК України не доведено з посиланням на належні, достовірні та допустимі докази обставини справи, які входять до предмета доказування, зокрема, не надано та не підтверджено належними доказами того, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 згоду на виділення земельної ділянки ОСОБА_4 за рахунок своєї земельної ділянки не надавав та рішення було прийнято за відсутності відповідної згоди, натомість, висновки позивача в цій частині грунтуються виключно на його (позивача) суб'єктивних припущеннях, що є неприпустимим. Крім того, обгрунтовуючи зміст позовних вимог, позивач вказує на те, що в оскаржуваному рішенні прізвище ОСОБА_4 написано з посилками, на підставі чого рішення підлягає скасуванню, поряд з цим, згідно з вимогами чинного законодавства України помилка в написанні прізвища особи не є підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень, так як не вказує на незаконність та протиправність останнього, а її (помилки) наявність, - є підставою для внесення відповідних змін в рішення, більш того, позивачем не зазначено, яким чином помилка в написанні прізвища особи призвела до прийняття незаконного рішення.Окрім того, позивачем не обгрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами обставини порушення його (позивача) прав та законних інтересів в даних правовідносинах, оскільки, як стверджує позивач, на сьогоднішній день, оскаржуваним рішенням порушуються його право як спадкоємця після смерті батька на отримання у спадок та в подальшому володіння, користування та розпорядження відповідною частиною земельної ділянки по АДРЕСА_3 , яка на сьогоднішній день перебуває у власності іншої особи, в той час як батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 згоду на виділення земельної ділянки ОСОБА_4 за рахунок своєї земельної ділянки не надавав, поряд з цим, позивачем на надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б окремо та/або в сукупності вказували на те, що на час смерті спадкодавець ОСОБА_3 мав права володіння, користування та розпорядження на відповідну частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 та ці права не припинились внаслідок його відмови від неї та існували в останнього на час смерті, зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що батько позивача ОСОБА_3 згоду на виділення земельної ділянки ОСОБА_4 за рахунок своєї земельної ділянки не надавав та до дня своєї смерті він заперечував з приводу її передачі ОСОБА_4 і оскаржував право на відповідну частину земельної ділянки останньої в інший спосіб, тим самим, оскільки на час смерті спадкодавця його прав на спірну частину земельної ділянки не знайшли своє підтвердження, тому останні не можуть бути об'єктом спадщини, перейти позивачу та бути предметом захисту в суді. З огляду на зазначене, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду його (позивача) спадкові права та інші законні інтереси не порушені, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову.
Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, зареєстровану судом 20.10.2021 року за вх.№25093, за змістом якої аргументи, які висловив відповідач у відзиві на позов, - є хибними, оскільки наданими до позову доказами доведено, що згода його (позивача) батька ОСОБА_3 на виділення земельної ділянки відсутня як у відповідача, так і в державному архіві. Рішення про виділення земельної ділянки винесено без наявності відповідних правових підстав. Ніякої згоди на виділення частки земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_3 , і який належав його (позивача) батькові на праві власності, - надано не було. Його (позивача) спадкові права порушені, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, на стадії підготовчого провадження у справі судом витребувано в обласному комунальному підприємству «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційну справу за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та на виконання судового запиту обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» направлено до суду інвентаризаційну справу по АДРЕСА_5 , зареєстровано судом 01.11.2021 року за вх.№26098.
Ухвалою суду від 02 грудня 2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом в судове засідання учасників справи.
Під час судового розгляду справи по суті:
Позивач ОСОБА_1 та в його інтересах представник - адвокат Яшан Ю.Б. (діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 18.04.2022 року №170) позов підтримали з підстав, зазначених в ньому, просили його задовольнити.
Представник відповідача виконавчого комітету Кропивницької міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Заяв, клопотань про відкладення судового засідання від відповідача до суду не надходило.
При цьому, враховуючи положення ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, на підставі чого, та враховуючи відсутність підстав, визначених ч.2 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи по суті в судовому засіданні з участю позивача та його представника та на підставі поданих учасниками справи заяв по суті справи та наявних у справі доказів.
Заслухавши позивача ОСОБА_1 та в його інтересах представника - адвоката Яшан Ю.Б., зваживши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи, дослідивши докази по справі в їх сукупності, а також дослідивши матеріали інвентаризаційних справ по АДРЕСА_6 (частково),з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, виходячи з положень ст. 12 та ст. 13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах закону, на підставі чого є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Зокрема, судом встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі - копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , за яким позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис за №42 від 18 жовтня 1952 року, його батьками в свідоцтві про народження зазначені: батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_6 .
Судом також встановлено, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис за №897.
Мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис за №1843.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 02.03.2018 року звертався до Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 ГТУ юстиції у Кіровоградській області з питання оформлення спадщини після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на що отримав роз'яснення за вих.№515/01-16 від 07.03.2018 року, за яким із наданих документів вбачається, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить: ОСОБА_1 - 16/25 ч. (приватна спільна часткова), договір дарування від 27.11.1990 р. №3-3674 (Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора); та ОСОБА_6 - 9/25 ч. (приватна спільна часткова), договір дарування від 05.01.1994 р. №4-67 (Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора), тим самим, із наданих документів вбачається, що у померлого ОСОБА_3 , станом на 01.01.2013 року відсутнє право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України).
За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тим самим, об'єктом захисту, в т.ч., судового, є порушене, невизнане або оспорюване право особи.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із обранням відповідного способу захисту.
При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України.
Статтею 264 ЦПК України серед іншого передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.
При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб'єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову, - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та обґрунтування необхідності його захисту.
Суд, вирішуючи спір, надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення з позовом до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Поряд з цим, відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто, позивач, звертаючись до суду, повинен довести належними доказами наявність порушення його прав та законних інтересів.
З огляду на зазначене, звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1 просив скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради депутатів трудящих, правонаступником якого є виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького «Про надання земельних дільниць трудящим міста під індивідуальну забудову за рахунок існуючих домоволодінь» №280-д від 20 травня 1958 року в частині виділення земельної ділянки площею 350, 40 кв.м під індивідуальну забудову ОСОБА_2 за рахунок існуючого домоволодіння по АДРЕСА_2 , що є предметом позову, зазначивши як на підстави позову, що його (позивачу) батькові ОСОБА_3 відповідно до договору дарування від 22 грудня 1957 року належав будинок за АДРЕСА_3 (згідно з довідкою від 15.08.1958 року будинку була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 ), розміщений на земельній ділянці 700 кв.м., яка (земельна ділянка) була надана за договором на право побудови будинків безстрокового користування земельною ділянкою від 09 серпня 1952 року його (позивача) тітці ОСОБА_4 , як забудовнику, а потім перейшла у користування його (позивача) батькові ОСОБА_3 на підставі зазначеного вище договору дарування. У 1958 році розмір земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_3 , зменшився з 700 кв.м до 355,8 кв.м. та підставою для зменшення розміру земельної ділянки є оскаржуване в частині рішення №280-двиконавчого комітету Кіровоградської міської ради депутатів трудящих «Про надання земельних дільниць трудящим міста під індивідуальну забудову за рахунок існуючих домоволодінь» від 20 травня 1958 року, за яким, зокрема, було затверджено матеріали, представлені комісією по розгляду заяв трудящих міста на земельні дільниці на надано земельні дільниці під індивідуальну забудову по згоді домовласникам слідкуючим особам: ОСОБА_2 - робітнику хлібокомбінату площею 350, 40 кв.м за рахунок існуючого домоволодіння по АДРЕСА_2 по згоді домовласника ОСОБА_3 АДРЕСА_3 .
Позивач ОСОБА_1 вважає, що порушені його права як спадкоємця після смерті спадкодавця - батька ОСОБА_3 , який згоду на виділення земельної ділянки ОСОБА_4 за рахунок своєї земельної ділянки площею 700 кв.м не надавав, та, крім того, прізвище ОСОБА_4 в оскаржуваному рішенні написано з помилками.
Окремо судом відзначається, що домоволодінню АДРЕСА_2 (на даний час м.Кропивницький) у зв'язку з перенумерацією вулиці присвоєно адресу АДРЕСА_1 .
Судом, в свою чергу, в судовому засіданні за участі позивача та його представника досліджені матеріали інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 (на даний час м.Кропивницький), за якими в хронологічному порядку встановлено та зазначені обставини не спростовано позивачем, що 16 червня 1941 року між ОСОБА_7 , як Продавцем, та ОСОБА_8 , як Покупцем укладено договір купівлі-продажу домоволодіння №48, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстровано за №11562/2, за яким Продацець продав, а Покупець купила домобудівлю, що знаходиться в АДРЕСА_7 (а.і.с.7-8).
Відповідно до заключення про реєстрацію домоволодіння від 25.05.1950 року домоволодіння по АДРЕСА_3 , розташоване на земельній ділянці розміром 763 кв.м, яке складається з жилого будинку та одного сараю, підлягає реєстрації на праві власності за ОСОБА_8 (а.і.с.17).
З наданих позивачем пояснень судом також встановлено, що ОСОБА_8 є бабусею позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є рідними сестрами та доньками ОСОБА_8 , відповідно ОСОБА_4 є тіткою позивача, а ОСОБА_6 є матір'ю позивача.
Відповідно до заповіту від 13 квітня 1951 року, посвідченого державним нотаріусом Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1903/11, ОСОБА_8 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, за яким належне їй на праві власності домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_3 заповіла своїй рідній дочці ОСОБА_4 (а.і.с.18).
Судом також встановлено, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис за №249.
Відповідно до заключення про реєстрацію домоволодіння від 29.01.1952 року домоволодіння по АДРЕСА_3 , розташоване на земельній ділянці розміром 763 кв.м, яке складається з жилого будинку та одного сараю, підлягає реєстрації на праві власності за ОСОБА_4 (а.і.с.19).
Відповідно до договору на право побудови будинків безстрокового користування земельною дільницею від 09 серпня 1952 року, посвідченого державним нотаріусом Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №13668/1, ОСОБА_4 на підставі рішення Виконкому від 15 липня 1952 року за №893 про відвод земельної ділянки, - відведено земельну ділянку площею 762, 8 кв.м під індивідуальне будівництво житлового будинку в АДРЕСА_3 в межах згідно викіпіровки з генплану садиб по АДРЕСА_8 (а.і.с.21).
Актом встановлення меж від 26 липня 1952 року проведено винос на місцевість меж земельної ділянки площею 762, 8 кв.м по АДРЕСА_3 , яка надана в користування ОСОБА_4 (а.і.с.24).
В подальшому, на підставі договору дарування від 22 грудня 1957 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №2-7248, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 , який прийняв у дар домоволодіння АДРЕСА_3 , яке розташовано на земельній ділянці площею 700 кв.м., та яке належить дарителю згідно свідоцва про право на спадщину, виданого Кіровоградською нотконторою 22/1/1952 р. по р. АДРЕСА_9 та зареєстрованого облінвентарбюро 4/11-1952 під №5195/18 (а.і.с.42).
Відповідно до заключення про реєстрацію домоволодіння від 22.12.1957 року домоволодіння по АДРЕСА_3 , розташоване на земельній ділянці розміром 700 кв.м, яке складається з жилого будинку та двох сараїв, підлягає реєстрації на праві власності за ОСОБА_3 (а.і.с.40).
Рішенням народного суду м.Кіровограда від 01 березня 1972 року (справа №2_109_72) позов ОСОБА_6 (мати позивача) задоволено. Договір дарування Р-2-7248 від 22 грудня 1957 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (батько позивача) про передачу домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_3 ОСОБА_4 в дар ОСОБА_3 в частині дарування Ѕ частини домоволодіння визнано недійсним. Визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 (а.і.с.81).
В матеріалах інвентаризаційної справи (а.і.с.44) міститься також довідка від 18 липня 1958 року, видана ОСОБА_3 для пред'явлення в облінвентарбюро, за змістом якої із земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 , яка має загальну площу 700 кв.м, вилучена земельна площа розміром 350, 4 кв.м та залишилось 349, 6 кв.м. Вилучення проведено 10.08.1958 року на підставі рішення виконкому Кіровоградської ради депутатів трудящих №280-д від 20 травня 1958 року.
Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи (архівний витяг з рішення), що рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради депутатів трудящих від 20 травня 1958 року №280-д «Про надання земельних дільниць трудящим міста під індивідуальну забудову за рахунок існуючих домоволодінь», яке оскаржується позивачем в частині, затверджено матеріали, представлені комісією по розгляду заяв трудящих міста на земельні дільниці та надано земельні дільниці під індивідуальну забудову по згоді домовласників слідуючим особам, зокрема, ОСОБА_2 - робітнику хлібокомбінату, площею 350, 40 кв.м за рахунок існуючого домоволодіння по АДРЕСА_2 по згоді домовласника ОСОБА_9 АДРЕСА_3 .
Згідно з довідкою Кіровоградського бюро технічної інвентаризації від 03 листопада 1961 року за р.№3189/22 земельна ділянка АДРЕСА_1 загальною площею 355, 80 кв.м на підставі рішення виконкому міської ради депутатів трудящих від 20 травня 1958 року за 3280-д зареєстрована за ОСОБА_3 .
Крім того, на підставі Акта про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 13 серпня 1964 року (забудовник ОСОБА_3 , домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ) домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 введено в експлуатацію (а.і.с. 54-55).
Відповідно до Акта за січень, 1973 року, складеного інженером бюро техінвентаризації, проведено обстеження домоволодіння по АДРЕСА_1 на предмет поділу земельної ділянки між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та встановлено, що домоволодіння належить в рівних частинах по Ѕ частині кожному. При обстеженні також встановлено, що площе земельної ділянки становить 355, 5 кв.м (а.і.с.58).
Крім того, з матеріалів інвентаризаційної справи також встановлено, що рішенням народного суду м. Кіровограда від 20 лютого 1973 року (справа №2-333-73) позов ОСОБА_6 (мати позивача) до ОСОБА_10 (батько позивача) задоволено. Розділено домоволодіння по АДРЕСА_1 на праві користування між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.і.с.82-84).
Відповідно до свідоцтв про право власності на будівлю від 22 травня 1981 року домоволодіння по АДРЕСА_1 належало на праві приватної власності ОСОБА_6 - 63/100ч.д. та ОСОБА_3 - 37/100 ч.д. (а.і.с.124-125).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 квітня 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №4-1073, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 . Спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво складається з 37/100 частини будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , належного спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Кіровоградським міськкомунгосподарством 22 травня 1981 року та зареєстрованого Кіровоградським бюро тех.інвентаризації 22 травня 1981 року за №5195/18. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 355, 50 кв.м. (а.і.с.142).
В подальшому, на підставі договору дарування від 27 листопада 1990 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №3-3674, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 , та останній прийняв в дар жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці площею 355, 5 кв.м, та належить дарителю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою 20 квітня 1983 року по р.№4-1073 та зареєстрованого в Кіровоградському ООБТІ 20 квітня 1983 року за 35195/18 та свідоцтва про право власності, виданого Ленінським райкомунвідділом 22 травня 1981 року та зареєстрованого у Кіровоградському БТІ 22 травня 1981 року за №5195/18 (а.і.с.156-157).
В свою чергу, позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 05 січня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за №4-67, подарував ОСОБА_6 9/25 частин жилого будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , та який належить дарителю на підставі договору дарування, посвідченого Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою 27 листопада 1990 року за р.№3-3674, та зареєстрованого Кіровоградським БТІ 27 листопада 1990 року під №5196/18 (а.і.с.178-179).
Згідно з архівною довідкою №108607 від 08.07.2014 року, виданою ОКП «Кіровоградське ООБТІ» за архівними даними реєстрових книг обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» будинок за адресою: АДРЕСА_1 належав на праві приватної спільної часткової власності: ОСОБА_1 - 16/25 ч. на підставі договору дарування від 27.11.1990 №3-3674 (Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора) та ОСОБА_6 - 9/25 ч. на підставі договору дарування від 05.01.1994 №4-67 (Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора) (а.і.с.192).
Таким чином, аналізуючи зазначені вище докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.ст.76, 77, 79, 81 ЦПК України не доведено з посиланням на належні та достатні докази, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не надавав згоди на відчуження частини своєї земельної ділянки ОСОБА_4 , та при цьому, судом відзначається, що доказування в силу вимог ч.6 ст.81 ЦПК України не може грунтуватися на припущеннях.
Більш того, суд вважає, що помилка в написанні прізвища особи не є підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень, так як це не вказує на незаконність чи протиправність рішення, та є підставою для внесення відповідних змін до рішення.
Окрім того, відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тим самим до складу спадщини входять всі права спадкодавця, в т.ч. право володіння, користування та розпорядження майном - право власності, які належали спадкодавцю на час смерті та не припинилися внаслідок цього.
Позивач ОСОБА_1 як на підставу позову зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідача порушується його право як спадкоємця після смерті батька ОСОБА_3 на отримання у спадщину відповідної частини земельної ділянки по АДРЕСА_5 , яка перебуває у власності іншої особи, так як його (позивача) батько згоди на виділення земельної ділянки ОСОБА_4 за рахунок своєї земельної ділянки не надавав, в свою чергу, суд зауважує, що матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на ту обставину, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_3 останній мав права володіння, користування та розпорядження на відповідну частину земельної ділянки по АДРЕСА_5 та зазначені права власника не припинилися внаслідок його відмови від неї та існували у спадкодавця на час смерті, більш того, матеріали справи не містять доказів того, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 згоду на виділення земельної ділянки площею 350, 40 кв.м ОСОБА_4 за рахунок своєї земельної ділянки не надавав та до дня своєї смерті, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечував з приводу її передачі ОСОБА_4 , а так само, оскаржував право на відповідну частину земельної ділянки останньої в інший спосіб, тим самим, враховуючи, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 його права на спірну частину земельної ділянки не знайшли свого підтвердження, на підставі чого останні не можуть бути об'єктом спадщини, та відповідно перейти позивачу та бути предметом захисту в суді.
Окремо суд зауважує, що спадщина, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , та яку (спадщину) за заповітом останнього прийняла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , складалася з 37/100 частини будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 355, 50 кв.м. та належного спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Кіровоградським міськкомунгосподарством 22 травня 1981 року та зареєстрованого Кіровоградським бюро тех.інвентаризації 22 травня 1981 року за №5195/18.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що на час звернення позивача ОСОБА_1 та на час судового розгляду справи спадкові права позивача не порушені, також відзначається, що за принципом змагальності, визначеним в ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши докази по справі на предмет їх належності, допустимості, достовірності та в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову.
Вирішуючи в порядку ст.141 ЦПК України питання про розподіл судових витрат між сторонами, та, враховуючи, що позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати по справі, які складаються з судового збору в розмірі 908, 00 грн., слід залишити по фактично понесеним останнім.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кропивницької міської ради про скасування рішення № 280-д виконавчого комітету Кіровоградської міської ради депутатів трудящих від 20 травня 1958 року «Про надання земельних дільниць трудящим міста під індивідуальну забудову за рахунок існуючих домоволодінь» в частині виділення земельної ділянки площею 350,40 кв.м. під індивідуальну забудову ОСОБА_2 за рахунок існуючого домоволодіння по АДРЕСА_2 , - залишити без задоволення.
Судові витрати по справі, понесені позивачем ОСОБА_1 , - залишити по фактично понесеним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова