Справа №339/160/22
69
2/339/77/22
01 серпня 2022 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Ганчар Т.І.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-
встановив:
17 червня 2022 року ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення ним повноліття.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач надає кошти на утримання сина ОСОБА_5 , однак ухиляється від утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , чим поставив її у важке матеріальне становище.
20 червня 2022 року відкрито провадження та призначено перше судове засідання з викликом сторін.
20 червня 2022 року позивач подала заяву, в якій просить розгляд даної справи проводити без її участі у зв'язку з виїздом за кордон, за участю адвоката Дуткевич М.В.; позов підтримує та не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно та не подав відзив на позов, про дату, час і місце цього засідання повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.17, 22).
Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
- відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
- відповідач не подав відзив;
- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи згоду позивача, суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які дослідженні в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.
Законодавство України встановлює пріоритет інтересів дітей при вирішенні сімейних спорів (ч.8 ст.7 СК України), а також зобов'язує дотримуватись засад рівності їх прав щодо батьків (ст.142 СК України) та справедливості у врегулюванні сімейних відносин (ч.9 ст.7 СК України).
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. Сімейного кодексу України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до роз'яснень, що надані у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.
Встановлено, що за час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в шлюбі (а.с.3) в них народилися діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають з позивачем та перебувають на її утриманні (а.с.4-6).
Оскільки відповідач проживає окремо та відмовився надавати кошти на утримання сина ОСОБА_6 , тому саме позивач здійснює витрати на утримання дитини.
Згідно ч. 1-3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач, у відповідності до ч.3 ст.181 СК України, скористалася своїм правом, звернувшись із позовом про стягнення аліментів, шляхом їх присудження у частці від доходу відповідача.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки утримання малолітньої дитини є обов'язком батьків, а відповідач не надає матеріальну допомогу, то позов підлягає до задоволення.
При визначенні розміру аліментів в даному спорі суд, з додерженням вимог ст.182 СК України, враховує загальний матеріальний стан відповідача, який немає постійного заробітку, рухомого та нерухомого майна, наявність на утриманні сина ОСОБА_5 , якого він зобов'язаний утримувати, стан здоров"я сина ОСОБА_6 та фактичного приділення позивачем більше сил та засобів на його виховання та розвиток через проживання дитини з нею, в той час, як відповідач є працездатним, може і повинен знаходити діяльність, яка б дозволила йому забезпечити належний рівень існування дитини, яка має право на утримання за його рахунок.
А, відповідно, він повинен, і має можливість докладати всіх зусиль для надання повноцінного утримання своєї дитини, яка в силу свого віку не може забезпечити себе усім необхідним.
При таких обставинах, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вважаючи, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дитини та не є непосильними для відповідача.
Оскільки позивач звернулася до суду з вимогами - 17 червня 2022 року, то з цього часу слід присудити стягнення аліментів і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідач, у відповідності до вимог ч.6 ст. 141 ЦПК, має сплатити судовий збір в сумі 992.40 грн. в дохід держави.
Позивач, окрім того, просить стягнути з відповідача 3000 грн. судових витрат, в тому числі: за консультацію з приводу збору необхідних документів 600 грн., складання позову у розмірі 1000 грн., ведення справи в суді - 1400 грн.
Вирішуючи питання відшкодування судових витрат, які в даному спорі складаються зі сплати витрат на правову допомогу, суд враховує вимоги ст.141 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які в разі задоволення позову - покладаються на відповідача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвкрдження судових витрат на правову допомогу представником позивача адвокатом Дуткевич М.В. надано договір про надання правової допомоги, ордер, квитанцію на суму 3000 грн та розрахунок процесуальних витрат.
Однак, доданий розрахунок не пов"язаний з розглядом вказаної справи та наданих послуг, оскільки в ньому зазначено, що він стосується іншого провадження - підготовки адміністративного позову до Івано-Франківського окружного суду щодо перерахунку пенсії (а.с.7-10).
При таких обставинах, суд приходить до висновку, що такі вимоги про стягнення 3000 грн. витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, ст.180-184 Сімейного кодексу України, керуючись ст.141, 258-259, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 :
- на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти в розмірі ј частини з усіх видів його доходу щомісячно, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного вікуна утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- судовий збір в дохід держави в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Стягнення аліментів розпочати 17 червня 2022 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_1 , виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 31 березня 2003 року, місце проживання АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .
Дата складання повного тексту рішення 02 серпня 2022 року.
Суддя О.С.Головенко