Справа № 369/12851/20
Провадження № 2/369/546/22
Іменем України
01.07.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області:
у складі : головуючого судді: Волчко А.Я.
при секретарі: Миголь А.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 30.10.2013 р. між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання останнім анкети-заяви з метою отримання банківських послуг, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 4000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.608, 1218, 1219 ЦК України бог переходить до його спадкоємців. Спадкоємцем, який постійно проживав із позичальником на час відкриття спадщини є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
22.01.2020 р. позивачем було направлено претензію кредитора до Києво-Святошинської нотаріальної контори. та 25.03.2020 р. отримано відповідь, згідно якої відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали заяви на прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Станом на день смерті заборгованість за кредитним договором становила 7721, 95 грн, яку просили стягнути з відповідачів.
На підтвердження викладеного надано анкету-заяву, розрахунок заборгованості, виписку за договором, довідку про зміну ліміту, витяг з тарифів по обслуговування, повідомлення нотаріуса.
Враховуючи вищевикладене просили стягнути з відповідачів заборгованість по кредиту у розмірі 7721, 95 грн.
Ухвалою суду від 16.10.2020 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також, витребувані докази за клопотанням позивача, що стосуються прийняття спадщини.
Представник позивача направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав, також подав заяви в яких просив ухвали ти по справі заочне рішення в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суду невідомі.
За письмовою згодою позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст.19,274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
30.10.2013 р. між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання останнім анкети-заяви з метою отримання банківських послуг, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 4000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст.608, 1218, 1219 ЦК України борг переходить до його спадкоємців. Спадкоємцем, який постійно проживав із позичальником на час відкриття спадщини є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
22.01.2020 р. позивачем було направлено претензію кредитора до Києво-Святошинської нотаріальної контори. та 25.03.2020 р. отримано відповідь, згідно якої відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали заяви на прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Станом на день смерті заборгованість за кредитним договором становила 7721, 95 грн, яку просили стягнути з відповідачів.
На підтвердження викладеного надано анкету-заяву, розрахунок заборгованості, виписку за договором, довідку про зміну ліміту, витяг з тарифів по обслуговування, повідомлення нотаріуса.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.3 ст.1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За змістом статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року №640/6274/16-ц при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Разом з тим, за змістом положень ст. 1282 ЦК України задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем доказів про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та його вартості та того, що відповідачі дійсно прийняли спадщину та в якому розмірі не надано. Реєстрація за місцем проживання будь-якої особи зі спадкодавцем сама по собі не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.
Вказане узгоджується з правовими висновками, висловленими в постанові Верховного Суду по справі № 320/6489/16-ц від 21 серпня 2019 року.
Крім того, оскільки зі смертю позичальника відносини між кредитором АТ КБ «Приватбанк» і позичальником договору припинилися, а його спадкоємці сторонами кредитного договору не були, дані відносини не можуть регулюватися нормами закону, які передбачають загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема такі, як стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зобов'язання по поверненню позики у даному випадку включається до складу спадщини, тому у такому випадку застосовуються не умови договору позики щодо строків повернення позики чи його сплати, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною 2 цієї статті, а саме: суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, якщо вони відмовилися від одностороннього платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року по справі № 6-2962цс16.
Враховуючи недоведеність позивачем факту наявності та обсягу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову банку до спадкоємців боржника про стягнення боргу.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення боргу кредитором спадкодавця є необґрунтованими, тому з урахуванням норм матеріального права та представлених доказів, у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 525, 526, 1054, 1216, 1218, 1270, 1281 ЦК України, суд, -
В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: А.Я. Волчко