"01" серпня 2022 р. Справа № 363/2144/22
01 серпня 2022 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., вирішуючи питання про прийняття заяви та відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство юстиції України про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
28 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із вказаною заявою у якій просить встановити:
факт, що має юридичне значення, а саме, що заповіт від 29 листопада 2017 року, посвідчений нотаріусом нотаріального округу Панівського району Воронежської області Російської Федерації Басовою М.В. (запис у реєстрі 1-650), на її користь здійснено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
факт, що має юридичне значення, а саме наявність родинних відносин між нею як донькою і ОСОБА_2 як мамою, дату народження котрої у заповіті, посвідченому у Російській Федерації нотаріусом нотаріального округу Панівського району Воронежської області Басовою М.В. (запис у реєстрі 1-650) вказано - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частиною першою статті 315 ЦПК України встановлено, які справи про встановлення факту підлягають розгляду судом.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається із заяви, ОСОБА_1 просить встановити вказані вище факти з метою реалізації своїх спадкових прав, зазначивши про відсутність спорів щодо спадкового майна у Російській Федерації.
Водночас, як убачається із постанови нотаріуса нотаріального округу Панінського району Воронежської області Басової М.В. від 13 січня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, підставами для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є те, що відповідно до наданих документів, майно належить іншій особі, а саме, згідно актового запису про смерть ОСОБА_2 її дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у заповіті посвідченого нотаріусом вказана дата народження спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_2 , у наданих документах про право власності на спадкове майно зазначено, що майно належить ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Таким чином, в розумінні цивільного процесуального законодавства України, встановлення фактів, що заповіт від 29 листопада 2017 року, посвідчений нотаріусом нотаріального округу Панівського району Воронежської області Російської Федерації Басовою М.В. здійснено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та наявність родинних відносин між заявником як донькою і ОСОБА_2 як мамою, дату народження котрої у заповіті, посвідченому у Російській Федерації нотаріусом нотаріального округу Панівського району Воронежської області Басовою М.В. вказано - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цьому випадку не є фактами, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Чинним законодавством України передбачено порядок визнання права власності на спадкове майно. Крім цього одночасне встановлення фактів, про які просить встановити заявник, суперечать одне одному.
Крім цього, за умови відсутності спадкоємців за заповітом та законом, як про те зазначає заявник, спадщина може перейти до територіальної громади на підставі рішення суду. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України). З урахуванням зазначеного, не є належним залучення Міністерства юстиції України до участі у цій справі.
Згідно частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Аналіз змісту даної норми дає підстави для висновку про те, що наявність спору про право в контексті даної справи слід розуміти як наявність спору щодо прав на спадкове майно у заявника з іншою особою, у даному випадку територіальна громада за місцем знаходження нерухомого майна.
За таких обставин, заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження в цивільному судочинстві, наслідком чого, у відповідності до частини четвертої статті 315 ЦПК України, є відмова у відкритті провадження у справі та повернення заяви зі всіма додатками заявнику.
Крім цього, суд вважає за необхідне роз'яснити заявникові, що вона не позбавлена права звернутися до суду в порядку позовного провадження за місцем знаходження майна з вимогою про встановлення факту одночасно з вимогами про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Керуючись статтями 186, 353, 354 ЦПК України, суд
відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство юстиції України про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.П. Лукач