Справа №295/6594/22
1-кс/295/3109/22
Іменем України
27.07.2022 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання про арешт майна, винесене дізнавачем СД Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню №12022065400000996 від 16.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та додані до нього матеріали,-
Слідчий звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на автомобіль марки Шкода Фабіа, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кастет чорного кольору.
У клопотанні вказано, що в ході досудового розслідування встановлено, що 16.07.2022 року, о 02-50 год. за адресою: м. Житомир, пр-т Незалежності, 22 працівниками Управління патрульної поліції під час перевірки в порядку статей 35,Закону України «Про національну поліцію» в особистих речах ОСОБА_5 виявлено 1 паперовий згорток речовини, ззовні схожої на наркотичну. В автомобілі марки Шкода Фабіа, реєстраційний номер НОМЕР_1 було виявлено паперовий згорток з рослинною масою зеленого кольору та під час відкриття багажного відділення вилучено кастет чорного кольору.
Дізнавачем Заінчковською на місці події було проведено обшук та вилучено паперовий згорток, кастет та автомобіль.
В обгрунтування клопотання дізнавач послався на те, що вилучені об'єкти мають значення речового доказу, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль та кастет.
В судове засідання дізнавач ОСОБА_3 , власник тимчасово вилученого майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Згідно п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Застосування арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КК України).
Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022065400000996 від 16.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).
Згідно протоколу обшуку від 16.07.2022 року під час проведення обшуку у автомобілі марки Шкода Фабіа, реєстраційний номер НОМЕР_1 вилучено паперовий згорток з речовиною, ззовні схожою на наркотичну, та кастет.
18.07.2022 року постановою дізнавача ОСОБА_3 вилучені паперовий згорток з речовиною, ззовні схожою на наркотичну, кастет, а також транспортний засіб марки Шкода Фабіа, реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Оцінивши доводи клопотання дізнавача, слідчий суддя дійшов висновку про їх неспроможність, жодних підстав, які б свідчили про можливість використання автомобіля, кастета як доказу у даному кримінальному провадженні, клопотання не містить.
Дізнавач в судові засідання не завилялась та доводи клопотання не обгрунтувала належним чином.
Постанова дізнавача ОСОБА_3 про визнання вилучених під час обшуку речей речовими доказами невмотивована, носить виключно формальний та шаблонний характер, оскільки жодного наведення підстав для прийняття процесуального рішення про визнання речовим доказом певного предмету, мотиви прийняття такого рішення з викладом щодо відповідності такого предмету критеріям ст. 98 КПК України вилучених предметів.
Оскільки необхідність накладення арешту на вилучені речі у вказаному кримінальному провадженні не доведено, підстав вважати, що кстет та автомобіль можуть мати значення речового доказу у кримінальному провадженні слідчим суддею не встановлено, за таких обставин арешт майна в даному випадку не відповідає завданням як кримінального провадження так і заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту, а тому слідчий суддя вважає подане клопотання безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення,
За правилами статті ч. 3 ст. 169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1