Справа №: 288/2158/21
Провадження № 2/272/91/22
28 липня 2022 року
Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді: Карповця В.В.
секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,
розглянувши у заочному порядку у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, суд, -
встановив:
Позивач звернувся з позовом, в якому зазначає, що 19.08.2020 року відповідач за договором позики взяв у позивача в борг 3000 доларів США для закупки товарів з подальшою реалізацією. Борг відповідач зобов"язався повернути 01.10.2020 року. До цього часу борг не повернуто. Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 29.03.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики в розмірі 1648831,50 гривень, а саме: заборгованість за договором позики - 83910.,0 гривень, відсотки за договором позики в розмірі - 33564,00 гривень; пеню за договором позики в розмірі - 1531357,50 гривень та на користь держави 11350,00 гривень судового збору. Посилався на те, що ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. В разі неповернення суми боргу в строк відповідач зобов'язався сплатити щоденну неустойку в розмірі 25% від всієї суми. Неустойка згідно ч.1 ст. 546 ЦК України забезпечує виконання договору позики і зменшенню не підлягає. Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона позикодавець передає у власність другій стороні позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може бути забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Договором позики визначено, що в разі неповернення суми боргу в строк відповідач зобов'язався сплатити щоденно неустойку в розмірі 25 % від всієї суми. Відповідно до п.4 договору позики неустойка забезпечує виконання зобов'язання і зменшенню не підлягає. Неустойка за один день складає 750 доларів США (3000 дол. США х 25%). Неустойка розраховується за період з 26 липня 2021 року по 06 листопада 2021 року і складає 77250 доларів США (750 дол. США х 103 діб), яку позивач просить стягнути з відповідача.
Позивач в судове засідання не з"явився, в матеріалах справи просив справу розглядати у його відсутність та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з'являвся. Відповідно до ст.128 ЦПК України про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву не подавав. Враховуючи те, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, суд, у відповідності до ст.ст.223 ч.4, 280 ч.1 ЦПК України, мав можливість ухвалити рішення у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19.08.2020 року відповідач ОСОБА_2 за договором позики взяв у позивача ОСОБА_1 в борг 3000 доларів США, які зобов"язався повернути 01.10.2020 року (а.с.27). Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 29.03.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики в розмірі 1648831,50 гривень, а саме: заборгованість за договором позики - 83910,0 гривень, відсотки за договором позики в розмірі - 33564,00 гривень; пеню за договором позики в розмірі - 1531357,50 гривень та на користь держави 11350,00 гривень судового збору (а.с.28-30).
Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення неустойки, згідно договору позики у виді розписки, яким визначено, що в разі неповернення суми боргу в строк відповідач зобов'язався сплатити щоденно неустойку в розмірі 25 % від всієї суми. Відповідно до п.4 договору позики неустойка забезпечує виконання зобов'язання і зменшенню не підлягає. Неустойка за один день складає 750 доларів США (3000 дол. США х 25%), неустойка розраховується за період з 26.07.2021року по 06.11.2021 року та складає 77250 доларів США (750 дол. США х 103 діб), яку позивач просив стягнути з відповідача.
Як встановлено судом, вказаним вище заочним рішенням Попільнянського районного суду від 29.03.2021 року було вирішено позовні вимоги позивача за договором позики та стягнуто заборгованість та інші виплати, передбачені довогором позики, тому договір позики припинив свою дію та вимагати надалі стягнення платежів, передбачених вказаним догором позики позивач не має права.
Проте, оскільки на даний час кошти за рішення суду згідно договору позики відповідачем не сплачені в повному обсязі та позовна заява містить посилання на ст. 625 ЦК України, то позивач має право вимагати на свою користь 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати.
Даний висновок відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду № 723/304/16-ц від 23.10.2019 року. Він зводиться до того, що після закінчення дії строку позики дія договору припиняється і кредитор не може нараховувати проценти вказані у борговому документі. При цьому так як зобов'язання є грошовим, то кредитор має право вимагати нарахування платежів згідно зі статтею 625 ЦК України, тобто, 3 % річних та інфляційні. При цьому, якщо позика була видана у іноземній валюті, то інфляційні не нараховуються, так як індексації підлягає лише українська валюта - гривня. Такий висновок, був зазначений у постанові Касаційного цивільного суду № 756/3128/16-ц від 09.08.2019 року.
При розрахунку 3 % річних повинна братися валюта визначена у договорі або рішенні суду, а не її еквівалент у національній валюті України - гривні. Даний висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду № 373/2054/16-ц від 16.01.2019 року. При визначенні суми 3 % річних, що у питанні їх стягнення потрібно використовувати ту валюту, яка зазначена у договорі або в судовому рішенні.
Тому з врахуванням наведених положень, позивач має право на стягнення 3% річних від простроченої суми, яка розраховується, виходячи з основної суми заборгованості за договором позики, стягнутої рішенням суду - 1648831,50 грн., тому 3% річних від простроченої суми за період з 26.07.2021року по 06.11.2021року становитиме: (сума заборгованості) x 3% x (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) :100 = 1648831,50 x 3% x 103 : 365 :100 = 13958,60 грн..
Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, у частині п'ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникнути з рішення суду.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Таким чином, враховуючи, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 29.03.2021 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики в розмірі 1648831,50 гривень, а саме: заборгованість за договором позики - 83910.,0 гривень, відсотки за договором позики в розмірі - 33564,00 гривень; пеню за договором позики в розмірі - 1531357,50 гривень, що є грошовим зобов'язанням, яке відповідач належним чином не виконує, що дає підстави для стягнення на користь позивача 3 % річних від простроченої суми заборгованості за договором позики в сумі 13958,60 грн., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В решті вимог щодо стягнення неустойки, передбаченої договором позики, який припинив свою дію, суд відмовляє за безпідставністю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в сумі 992, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12,13, 77 -81, 89, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП- НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 ) 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 13958 грн. 60 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.
Суддя:В. В. Карповець