Справа № 161/4185/22
Провадження № 3/161/1759/22
м.Луцьк 29 липня 2022 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Черняк В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , командира роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28 березня 2022 року серії ААБ №104740, ОСОБА_1 27 березня 2022 року о 23 год. 30 хв. на автодорозі Р-14, 7 км + 500 м., керував автомобілем Mercedes-Benz E320, НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager в присутності двох свідків, що підтверджується тестом №679 від 28 березня 2022 року, результат огляду 2,11 проміле. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На судовий розгляд ОСОБА_1 не прибув, але прибув його захисник - адвокат Шаблій В.І., який просив суддю закрити провадження у справі у зв'язку з вчинення правопорушення в стані крайньої необхідності (п.4 ч.1 ст.247 КУпАП).
Свою позицію захисник обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині, яка дислокується на території Рівненської області. 27 березня 2022 року він перебував у відгулі на території м. Луцька, де випив пляшку пива. Приблизно о 22 год. 00 хв. по території м. Луцька було завдано ракетного удару з території Республіки Білорусь, у зв'язку з чим, керівництво військової частини відкликало його з відгулу.
Оскільки ніхто зі знайомих ОСОБА_1 не хотів його підвезти, він був змушений самостійно сісти за кермо, оскільки невиконання наказу командира могло бути підставою для притягнення його до відповідальності.
З цих мотивів захисник вважає, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності.
Одночасно заявляючи про вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності, захисник в своїх письмових та усних поясненнях вказує фактично на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки вважає результати огляду на стан алкогольного сп'яніння недійсними, бо ОСОБА_1 дув у прилад Drager 4 рази через один мундштук, сам мундштук був не запакований, відсутнє направлення на огляд.
Заслухавши позицію захисника, дослідивши письмові матеріали справи та переглянувши відеозапис події, суддя дійшов наступних висновків.
На переконання судді винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується:
1) протоколом про адміністративне правопорушення;
2) чеком приладу Drager з показами алкоголю у крові 2,11 проміле;
3) актом огляду;
5) відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Суддя відхиляє доводи сторони захисту, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено в стані крайньої необхідності, оскільки позиція сторони захисту в цій частині є взаємовиключними, адже вона одночасно стверджує про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення взагалі (через неналежність огляду, процесуальні порушення стосовно огляду), а потім - про вчинення правопорушення у стані крайньої необхідності.
Суддя зауважує, що стан крайньої необхідність можливий тільки за умови наявності в діях правопорушника всього складу правопорушення, передбаченого особливою частиною КУпАП.
Така непослідовність у наданні пояснень стосовно правопорушення суддя оцінює як бажання ОСОБА_1 ухилитися від встановленої відповідальності, а також його нещирість.
Версію сторони захисту про терміновий виклик ОСОБА_1 у військову частину суддя відхиляє, оскільки вона належними та допустимими доказами не підтверджена. Зокрема відсутні докази перебування ОСОБА_1 , у відгулі 27 березня 2022 року, а також докази його термінового відкликання з нього. В адресованому на адресу суду рапорті т.в.о. заступника командира з МТЗ - начальника МТЗ військової частини НОМЕР_2 не зазначено хто саме, коли (в яку годину), якими засобами зв'язку відкликав ОСОБА_1 з відгулу.
Також можливе відкликання з відгулу не виправдовує дій ОСОБА_1 , оскільки він міг дістатися до військової частини попутнім транспортом. Чому він цього не зробив, а вирішив керувати автомобілем, знаючи про вживання ним на передодні алкогольних напоїв, ОСОБА_1 та його захисник суду не пояснили.
Так само сторона захисту не повідомляє суд, чому ОСОБА_1 , знаючи про вживання ним напередодні алкогольних напоїв не повідомив про ці обставини свого безпосереднього командира, а також чому не скористався можливість дістатися до розташування військової частини громадським транспортом.
Підсумовуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 не були зумовлені станом крайньої необхідності, оскільки в нього була об'єктивна можливість дістатися розташування військової частини не керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, зокрема попутнім, або громадським транспортом.
Переходячи до доводів сторони захисту про неналежність проведеного стосовно ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння, суддя зауважує, що з наданого відеозапису події слідує, що на місці події ОСОБА_1 погодився з результатами огляду та не вимагав провести огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, як це передбачено п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Стосовно доводів сторони захисту про відсутність направлення на проведення огляду суддя зауважує, що за змістом вищенаведеної Інструкції та самої форми направлення слідує, що воно складається лише у разі направлення на огляд до закладу охорони здоров'я, а при проведенні огляду на місці зупинки транспортного засобу не вимагається.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують правопорушення суддя не вбачає.
Отже, враховуючи всі обставини справи про адміністративне правопорушення, особу правопорушника, суддя дійшов висновку, що на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника слід також стягнути судовий збір у сумі 496,20 грн. Відомостей про наявність у правопорушника пільг про сплаті судового збору, які передбачені п.п. 8, 9, 10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст.40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. На підставі ч.2 ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, що складає 34 000,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк