31 січня 2022 року м. Харків Справа № 875/17/22
Східний апеляційний господарський суд у складі судді: Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Овчаренко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача - Горева К. (Ордер серії АЕ № 1085798 від 10.08.2021);
від відповідача - Чубенко Д.В. (довіреність № 20122021-11 від 20.12.2021);
розглянувши матеріали заяви Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича (вх. №17 П/1 )
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500
за позовом Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ),
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (вул. Т. Шевченка, 3, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 31454383)
про визнання недійсним електронного Договору поставки № КРП20-4747 від 25.06.2020
Селянське (Фермерське) господарство Рижкова Володимира Петровича звернулось до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про визнання недійсним електронного договору поставки №КРП20-4747, укладеного 25.06.2020 між Селянським (Фермерським) господарством Рижкова Володимира Петровича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500 у задоволенні позову Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича відмовлено повністю.
04.01.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича надійшла заява (передана організації поштового зв'язку до пересилання 31.12.2021) про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500.
В обґрунтування заяви вказує, що Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» проігноровано, що справа, у якій прийнято рішення, не підвідомча третейському суду, оскільки сторони не укладали третейську угоду, зокрема, у формі третейського застереження.
Заявник вважає, що між позивачем та відповідачем не укладався та відсутній договір про електронний документообіг, також договір поставки № КРП20-4747 від 25.06.2020 не передбачає використання електронного підпису.
Крім того, зазначає, що 27.09.2021 рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/4113/21 зобов'язано Північно - східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Суми внести запис про втрату громадським об'єднанням Всеукраїнська громадська організації «Український правовий Союз» статусу всеукраїнського. Тобто, склад третейського суду, яким прийнято рішення не відповідав вимогам закону і прийняте таким судом рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1, 4 ч. 2 статті 350 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 для розгляду заяви визначено колегію суддів у складі судді (судді-доповідача) Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито провадження за заявою Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500. Розгляд заяви призначено на 20.01.2022 о 14:15 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 витребувано у Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» матеріали справи третейського розгляду №2/500 та належним чином засвідчені копії свідоцтва про реєстрацію, Положення та Регламент Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз».
18.01.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича надійшли додаткові письмові пояснення (вх. № 613), в яких останній просить скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на його користь понесені судові витрати.
20.01.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» надійшов відзив на заяву про скасування рішення третейського суду (вх. № 756), в якому останній просить у задоволенні заяви Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500 відмовити. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500 залишити без змін. В обґрунтування зазначає, що твердження заявника про неукладання договору поставки № КРП20-4747 ід 25.06.2020 через відсутність окремого договору про згоду сторін використовувати КЕП є хибними та суперечать чинному законодавству, оскільки у відповідності до ч. 3 статті 207 ЦК України, моментом укладання договору з використанням КЕП є момент використання сторонами даного КЕП, а не укладання окремої письмової угоди зі зразками підписів. Також наголошує, що станом на 18.01.2022 рішення адміністративного суду у справі № 520/4113/21, на яке посилається позивач, скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду. Відповідач вказує, що всі доводи позивача підлягають відхиленню, оскільки не стосуються 5-ти вичерпних підстав скасування рішення Постійно діючого третейського суду, що передбачені статтею 350 ГПК України
20.01.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича надійшла заява (вх. № 696) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю адвоката в судовому засіданні у кримінальному провадженні № 371/1549/19 у Кагарлицькому районному суді Київської області.
Присутній у судовому засіданні 20.01.2022 представник відповідача проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечував. Просив у задоволенні заяви Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500 відмовити та рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500 залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 оголошено перерву у судовому засіданні до 31.01.2022 о 12:30 год.
21.01.2022 до Східного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» дійшли матеріали справи третейського розгляду №2/500 та належним чином засвідчені копії свідоцтва про реєстрацію, Положення та Регламент Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз».
Присутній у судовому засіданні 31.01.2022 представник позивача (апелянта) подану заяву підтримав, просив задовольнити та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500, з підстав викладених у заяві про скасування рішення третейського суду та додаткових поясненнях. Крім того, зазначила, що в провадження Другого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 520/4113/21 з оскарження рішення адміністративного суду, у зв'язку з чим просила відкласти розгляд справи.
Присутній у судовому засіданні 31.01.2022 представник відповідача заперечував проти задоволення заяви, просив залишити без змін рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500, з підстав викладених у відзиві на заяву про скасування рішення третейського суду.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»).
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними. Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах «Скордіно проти Італії», «Сюрмелі проти Німеччини»).
Відповідно до практики ЄСПЛ питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинно оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Kudla v. Poland»).
Статтею 6 Конвенції закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.
Таке право кореспондується з обов'язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain»), «Смірнова проти України»).
Суд зазначає, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 520/4113/21, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду у справі № 875/17/22 заяви позивача про скасування рішення третейського суду.
Натомість необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду, що свідчить про порушення положень ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Приймаючи до уваги те, що незалежно від результату розгляду справи № 520/4113/21 Другим апеляційним адміністративним судом, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду у справі № 875/17/22, враховуючи, що строки розгляду заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500 закінчуються 03.02.2022, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Дослідивши доводи заяви та відзиву на неї, наявні матеріали справи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи та правильність застосування норм права, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
Згідно з ч. 3, 4 статті 349 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.
Відповідно до статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні положення містить стаття 51 Закону України «Про третейські суди».
Суд зазначає, що перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, у зв'язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх наявність.
Аналогічна правова позиції викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №873/64/20, від 26.11.2020 у справі №873/90/20 та від 25.11.2020 у справі №876/26/20.
Відповідно до ч. 2 статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ч. 1 статті 5 Закону України «Про третейські суди»).
Відповідно до абз. 4 ч. 1 статті 2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
У відповідності до ч. 1, 4-6 статті 12 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
25.06.2020 між Селянським (Фермерським) господарством Рижкова Володимира Петровича, в особі голови Рижкова Володимира Петровича, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», в особі уповноваженого представника Богаченка Володимира Степановича, що діє на підставі довіреності № 19062019-2 від 19.06.2019 укладено договір поставки № КРП20-4747.
У відповідності до п. 6.2.1. договору сторони домовились про те, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникнуть у зв'язку з ним або витікають з нього, у тому числі пов'язані з виконанням, порушенням, припиненням, дійсністю або недійсністю цього договору, можуть бути передані зацікавленою стороною на розгляд третейського суду та підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» (місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8) у відповідності з його Регламентом, який є невід'ємною частиною третейського застереження. Місцезнаходження, найменування сторін, місце та дата укладення третейського застереження, є тотожними до реквізитів, зазначених у цьому договорі. Третейський суд складається з одного третейського судді.
Як вбачається з матеріалів третейської справи № 2/50 та рішення третейського суду від 04.10.2021, спір у вказаній третейській справі стосується визнання недійсним договору поставки.
Доводи апелянта про те, що справа не підвідомча третейському суду, оскільки сторони не укладали третейську угоду, зокрема, у формі третейського застереження, спростовується матеріалами справи.
Так, договір поставки № КРП20-4747 від 25.06.2020 підписаний накладенням КЕП позивача - Рижкова Володимира Петровича (26.06.2020 о 14:02 год) та КЕП відповідача - Богаченко Володимира Степановича ( 26.06.2020 о 10:55 год).
У відповідності до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 статті 639 ГПК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності до п. 7 ч. 1 статі 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем;
Згідно з ч. 3 - 4 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Таким чином, з огляду на наявність електронних цифрових підписів сторін на договорі поставки № КРП20-4747 від 25.06.2020, повторне підписання вказаного договору власноручним підписом не передбачено чинним законодавством.
Враховуючи викладене, суд вважає, що спір про визнання недійсним договору поставки міг бути переданий на розгляд Постійно діючому третейському суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз», що й було здійснено.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про третейські суди» сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.
За положеннями статті 16 Закону України «Про третейські суди» склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.
Як вбачається з матеріалів третейської справи № 2/500 ухвалою голови Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 06.09.2021 для розгляду позовної заяви Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» про визнання недійсним електронного договору поставки №КРП20-4747 від 25.06.2020 призначено суддю за його згодою - Брюховецького О.В., що узгоджується з приписами ч. 3 статті 7 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз».
Зі змісту третейської угоди вбачається, що спір розглядається одноособово суддею Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» у відповідності з його Регламентом та Законом України «Про третейські суди», а тому положення п. 4 ч. 2 статті 350 ГПК України та п. 4 ч. 3 статті 51 Закону України «Про третейські суди» до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки склад суду визначено відповідно до регламенту третейського суду та положень Закону України «Про третейські суди».
Посилання заявника на невідповідність складу третейського суду, яким було прийнято рішення, вимогам закону, оскільки Всеукраїнська громадська організація «Український правовий союз», при якій діє третейський суд, не відповідає вимогам ч. 1 статті 19 Закону України «Про громадські об'єднання», судом відхиляються, оскільки: по-перше, серед виключних підстав для скасування рішення третейського суду відсутня така підстава, як невідповідність організації, при якій діє третейський суд, вимогам закону. По-друге, Закон України «Про третейські суди» надає визначення поняттю склад третейського суду, а саме: це персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу. Тобто законодавець передбачив, що невідповідність складу третейського суду стосується саме судді/суддів, які здійснювали розгляд справи, а не як юридичної особи. По-третє, Всеукраїнська громадська організація «Український правовий союз» зареєстровано у встановленому законом порядку та відомості про неї містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, запис про реєстрацію вказаної організації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений у 2004 році, а Закон України «Про громадські об'єднання» був прийнятий та набрав чинності у 2012 році. По-четверте, сторони, в тому числі заявником, погодили у договорі поставки (п.6.2.1.) передачу спорів саме до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз».
Крім того, суд звертає увагу позивача (апелянта) на те, що посилання останнього на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі від 520/4113/21 також не може бути підставою для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500.
У відповідності до п. 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Однак, рішення у справі не набрало законної сили та перебуває в провадженні Другого апеляційного адміністративного суду. Станом на 31.01.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутня інформації про розгляд даної справи.
Суд констатує, що у разі прийняття постанови у справі № 520/4113/21 про залишення без змін рішення від 27.09.2021, зокрема, щодо визнання втраченим з 01.01.2018 всеукраїнського статусу громадського об'єднання Всеукраїнська громадська організація «Український правовий Союз», зазначені обставини можуть бути підставою для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення про скасування рішення третейського суду за нововиявленими обставинами в порядку глави 3 розділуГПК України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 875/3300/20.
У відповідності до статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає, що заявником всупереч приписів статей 73, 74, 77 ГПК України не доведено та необґрунтовано наявність правових підстав у розумінні ч. 3 статті 51 Закону України «Про третейські суди» та статті 350 ГПК України для скасування рішення третейського суду.
Доводи, наведені заявником в заяві про скасування рішення третейського суду, судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При цьому, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що рішення третейського суду відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні заяви Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича (вх. №17 П/1).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та витрати зі сплати судового збору покладає на заявника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 24, 129, 234, 346-351 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-
1. У задоволенні заяви Селянського (Фермерського) господарства Рижкова Володимира Петровича (вх. №17 П/1) про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500 відмовити.
2. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Український правовий союз» від 04.10.2021 у справі №2/500 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвала суду за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 31.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали складено та підписано 01.02.2022.
Суддя І.А. Шутенко