м. Вінниця
29 липня 2022 р. Справа № 120/4060/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Джулинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
23.05.2022 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Джулинської сільської ради (далі - відповідач, Рада). У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення 19 сесії Джулинської сільської ради від 24.02.2022 № 19/56;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, комунальної власності, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Джулинської сільської ради, в адміністративно-територіальних межах Джулинської територіальної громади, за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером 0520481600:01:001:0517.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив що 20.01.2022 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га.
Рішенням 19 сесії Джулинської сільської ради від 24.02.2022 № 19/56 відмовлено у наданні дозволу у зв'язку із тим, що вказана на викопіюванні земельна ділянка не є вільною.
Позивач із рішенням Ради від 24.02.2022 № 19/56 не погоджується мотивуючи його протиправність тим, що виключний перелік підстав для відмови у наданні бажаного для нього дозволу передбачений ч. 7 ст. 118 ЗК України. Тому просить скасувати рішення від 24.02.2022 № 19/56 та зобов'язати Раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Ухвалою суду від 27.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Крім цього, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи та витребувано у відповідача докази.
Копію ухвали про відкриття провадження від 27.05.2022 та копію позовної заяви відповідач отримав 06.06.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та причини неподання відзиву не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, без поважних причин не подав відзиву на позовну заяву, виходячи із обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Надавши оцінку аргументам сторін та долученим до матеріалів справи доказам, суд встановив наступне.
20.01.2022 позивач звернувся до Джулинської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель комунальної власності Джулинської сільської ради (а.с. 9).
До клопотання долучено копію паспорта заявника, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки.
Рішенням 19 сесії Джулинської сільської ради від 24.02.2022 № 19/56 відмовлено у наданні дозволу у зв'язку із тим, що вказана на викопіюванні земельна ділянка не є вільною.
З метою отримання більш детальної інформації щодо підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, представник позивача звернулася із адвокатським запитом до Ради.
05.05.2022 відповідачем була надана відповідь на адвокатський запит, у якій зазначено, що на бажану для позивача земельну ділянку кадастровий номер: 0520481600:01:001:0517 рішенням 39 сесії 7 скликання Ради від 25.06.2020 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення іншим особам.
Позивач із рішенням Ради не погоджується, а тому за захистом прав та законних інтересів звернувся до суду із цим позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частиною 1 та 2 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).
Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.
В той же час, слід зазначити, що згідно приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Отже, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства стало те, що вказана на викопіюванні земельна ділянка не є вільною.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 125 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Водночас, в силу приписів ст. 126 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державній реєстрації, зокрема, підлягають: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Суд зауважує, що відповідачем не доведено наявність відповідних обставин, не надано документів, що посвідчують право власності або право користування такою земельною ділянкою іншими особами.
Таким чином, за відсутності визначених законом доказів, які б підтверджували факт перебування земельної ділянки у власності чи користуванні інших осіб, доводи відповідача, що земельна ділянка не є вільною є необґрунтованими.
Що ж до аргументів відповідача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою відносно бажаної для позивача земельної ділянки іншим особам, суд зауважує наступне.
Із урахуванням висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 15 вересня 2021 року в рамках справи № 740/4635/16-а, дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Таку ж правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 22 лютого 2019 року у справі № 813/1631/14.
Тому навіть у випадку існування рішення відповідача про надання третій особі (особам) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, таке рішення не встановлює обмежень щодо реалізації заявником (позивачем) права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) та в постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 295/14795/16-а, від 19 червня 2018 року у справі № 750/8511/17, від 05 березня 2019 року у справі № 360/2334/17 та від 28 лютого 2020 року у справі №461/1257/17, від 15 березня 2021 року у справі № 441/701/17.
Відтак, висловлені відповідачем у відповіді від 05.05.2022 на адвокатський запит представника позивача додаткові аргументи, що за словами представника Ради враховувалися при ухваленні спірного рішення, не спростовують висновків суду щодо його протиправності та наявності підстав для скасування.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення 19 сесії Джулинської сільської ради від 24.02.2022 № 19/56 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".
Надаючи оцінку вимозі про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Умовою реалізації судом повноваження про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача є встановлення того, що для його прийняття виконано всі умови, визначені законом (ч. 4 ч. 245 КАС України).
Суд враховує, що на момент ухвалення цього судового рішення в Україні діє воєнний стан.
Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні за визначених підстав в умовах якого допускається тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Одне із таких обмежень встановлено Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року яким внесені зміни до Земельного кодексу України.
Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.
Зазначене виключає підстави для задоволення позовних вимог у бажаний для позивача спосіб, адже обрання судом під час дії воєнного стану способу захисту порушених прав у вигляді зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою прямо суперечитиме Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-XI та фактично покладатиме на Раду обов'язок прийняти рішення, ухвалення якого цим Законом заборонено.
Тому порушені права позивача підлягають захисту у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, комунальної власності, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Джулинської сільської ради, в адміністративно-територіальних межах Джулинської територіальної громади, за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером 0520481600:01:001:0517 із урахуванням висновків суду, зроблених у цьому рішенні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В силу ч. 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, в користь позивача підлягає присудженню частина сплаченого ним при зверненні до суду судового збору у сумі 496 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 19 сесії Джулинської сільської ради від 24.02.2022 № 19/56 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства".
Зобов'язати Джулинську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.01.2022 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, комунальної власності, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Джулинської сільської ради, в адміністративно-територіальних межах Джулинської територіальної громади, за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером 0520481600:01:001:0517 та прийняти рішення із урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 частину сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 496 грн. 20 коп. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Джулинської сільської ради.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
Відповідач: Джулинська сільська рада - вул. Соборна, 1, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450, код ЄДРПОУ 04329547.
Суддя Богоніс Михайло Богданович