Справа № 308/3606/19
28 квітня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі
головуючого - судді Придачука О. А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов обґрунтовує тим, що 04.09.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «Київська Русь» укладено кредитний договір № 197-03-08-2, згідно якого позичальник отримала кредит в сумі 26000,00 євро на споживчі цілі із забезпеченням, зі строком повернення по 05.09.2011 року. В забезпечення виконання своїх зобов'язань між сторонами укладений договір іпотеки № 16/1, предметом якого є земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0700 га за кадастровим номером 2110100000:42:001:0220, що знаходиться в АДРЕСА_1 , поз. 97, із узгодженою заставною вартістю - 266378,00 грн. 08.11.2013 року Ужгородським міськрайонним судом у справі № 2-144/11 (провадження № 2/308/2455/13) ухвалено рішення про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Київська Русь» заборгованості за кредитним договором № 197-03-088-2 від 04.09.2008 року в розмірі 70789,45 грн. 23.05.2014 року апеляційним судом Закарпатської області визнано мирову угоду, укладену між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 20.05.2014 року на умовах: стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» заборгованості за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року у загальній сумі 12796,84 євро у строк по 10.10.2016 року. Описовою частиною вказаних вище рішень судів встановлено, що визнаний сторонами розмір заборгованості в сумі 12796,84 євро станом на 07.11.2011 року. У зв'язку з порушенням умов мирової угоди у позивача виникло право на нарахування 3% річних згідно ч.2 ст. 625 ЦК України. 25.07.2018 року між ПАТ «Київська Русь» та позивачем укладено договір № UA-EA-2018-04-13-000012-а/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким банк 25.07.2018 року відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року. Відповідно до п. 11 Реєстру договорів права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, розмір прав вимоги на день відступлення, тобто 25.07.2018 року, становить 173398,65 грн. Згідно розрахунку заборгованості по кредиту та несплаченим відсоткам за користування кредитом станом на 25.07.2018 року за позичальником ОСОБА_2 рахується заборгованість у розмірі 5595,59 євро, що в еквіваленті на день відступлення права вимоги складало 173398,65 грн.
Між сторонами також укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки 16/1, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Романко Л.І. за реєстровим № 1183.
В період з 27.05.2015 року до часу звернення до суду з позовом ОСОБА_2 не сплачено жодних коштів на виконання зобов'язань за кредитним договором.
Зазначає, що у період з 07.10.2011 року по 23.05.2014 року строк позовної давності переривався, оскільки на розгляді у судах загальної юрисдикції перебувала справа № 2-144/11. У період з 23.05.2014 року по 27.05.2015 року строк позовної давності переривався, оскільки відповідачем визнавався розмір боргу у зв'язку зі сплатою платежів. Умовами мирової угоди визначено, що відповідачі повинні сплатити повну суму боргу у строк не пізніше 10.10.2016 року. У вказаний строк відповідачі належно не виконали покладені на них обов'язки, згідно мирової угоди, затвердженої судом. Протягом трьох років кредитор вправі пред'явити вимоги, передбачені ст. 625 КК України. А тому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг у розмірі 962,00 євро, що виник за період з 07.10.2011 року по 01.04.2019 року, як встановлений ст. 625 ЦК України - 3% річних, згідно простроченого виконання зобов'язань за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року, в загальній сумі 6557,62 євро звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:42:001:0220, площею 0,07 га, що знаходиться у м. Ужгороді район вулиці Верховинської, поз. 97 та належить на праві приватної власності іпотекодавцеві ОСОБА_3 , шляхом її продажу на прилюдних торгах за ціною визначеною на підставі оцінки майна.
В подальшому позивач подав заяву згідно з якою позовні вимоги підтримав частково та просив суд залишити без розгляду позовну вимогу про звернення стягнення на іпотечне майно.
Згідно ухвали суду від 03.03.2022 року позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі. У матеріалах справи наявні письмове заперечення, подане ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якого відповідач заперечує суму боргу відступленого позивачу, в частині нарахованих відсотків, посилаючись на те, що на момент відступлення банком права вимоги відносини між банком та ОСОБА_2 регулювалися не кредитним договором, а мировою угодою в якій питання неустойки за неналежне виконання зобов'язання не врегульовано. Зазначає, що наявність мирової угоди, договір про відступлення права вимоги та додані до нього документи свідчать про те, що прострочення ОСОБА_2 сталося не з 07.10.2011 року, як стверджує ОСОБА_1 в позовній заяві, а з 10.06.2015 року, коли боржник з вини кредитора не зміг сплатити банку черговий платіж в погашення боргу відповідно до мирової угоди, у зв'язку з тим, що кредитор (банк) був визнаний неплатоспроможним, припинив роботу і закрив своє відділення в м. Ужгород, не зробивши нічого щоб повідомити боржника про те, яким чином в подальшому виконувати зобов'язання та погашати борг.
Також відповідач ОСОБА_2 подала заяву про застосування позовної давності згідно якої просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що 04.09.2008 року між ОСОБА_2 та АТ «Київська Русь» укладено кредитний договір № 197-03-08-2, згідно якого позичальник отримала кредит в сумі 26000,00 євро на споживчі цілі із забезпеченням, зі строком повернення по 05.09.2011 року
АТ «Київська Русь» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вказаним договором.
За результатом розгляду вказаного позову ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23.05.2014 року визнано мирову угоду укладену між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 20.05.2014 року.
Відповідно до умов вказаної мирової угоди сторони погодили, що заборгованість по кредитному договору № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року складає 12796,84 євро.
Також сторони погодили графік погашення заборгованості, а саме відповідно до п. 1.1.1 мирової угоди сторони визначили, що заборгованість по кредиту в сумі 12796,84 євро відповідачі зобов'язані погашати за визначеним сторонами графіком - до 30.05.2014 року сплатити 5000 євро, починаючи з 01.06.2014 року до 10.09.2016 року щомісячно до 10 числа місяця сплачувати по 265 євро, а з 01.10.2016 року по 10.10.2016 року сплатити 378,84 євро.
Як вбачається з розрахунку позивача, та підтверджується поясненнями відповідачів, а також узгоджується з розрахунком заборгованості по кредиту, несплаченим відсоткам за користування кредитом та неустойки за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року, який є частиною ІІ Додатку № 1 до Договору № UA-EA-2018-04-13-000012-а/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25.07.2018 року, відповідачі до 27.05.2015 року виконували зобов'язання щодо погашення боргу відповідно до мирової угоди.
25.07.2018 року між ПАТ «Київська Русь» та позивачем укладено договір № UA-EA-2018-04-13-000012-а/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким банк 25.07.2018 року відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року.
Згідно з розрахунком заборгованості по кредиту, несплаченим відсоткам за користування кредитом та неустойки за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року, який є частиною ІІ Додатку № 1 до Договору № UA-EA-2018-04-13-000012-а/42 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25.07.2018 року, станом на 25.07.2018 року заборгованість ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором становила 4601,84 євро - залишок заборгованості за кредитом та 993,75 євро сума нарахованих відсотків, що в загальному розмірі становить 5595,59 євро.
Заборгованість в розмірі 4601,84 євро визнається відповідачем.
Проти заборгованості в розмірі 993,75 євро, нарахованої як відсотки відповідач заперечують, посилаючись на те, що на момент відступлення банком права вимоги відносини між банком та ОСОБА_2 регулювалися не кредитним договором, а мировою угодою в якій питання неустойки за неналежне виконання зобов'язання не врегульовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України (п. 54 постанови).
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.1 ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, та дійсні реквізити від 28.07.2018 року направлено відповідачам 31.07.2018 року.
Отже, на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора відповідачі могли мати заперечення щодо нарахування відсотків за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року.
Таким чином при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України суд виходить з того, що розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 25.07.2018 року становить 4601,84 євро. без врахування нарахованих банком відсотків в розмірі 993,75 євро.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 зазначила, що передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Доводи позивача щодо переривання строку позовної давності не можуть бути взяті до уваги у правовідносинах, що розглядаються.
Позивач у позові зазначив, що відповідачі не виконують зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року з 27.05.2015 року.
Від відповідача повідомлень щодо погашення заборгованості після 27.05.2015 року не надійшли.
На підставі вищенаведеного, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 01.04.2019 року, а також враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за період з 01.04.2016 року по 01.04.2019 року, які необхідно нараховувати на суму простроченого грошового зобов'язання у розмірі 4601,84 євро, сума яких становить 414,16 євро (4601,84*1095 днів*3/100/365 днів).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Керуючись статями 518, 541, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268,352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором № 197-03-08-2 від 04.09.2008 року в розмірі 414,16 (чотириста чотирнадцять євро 16 цн.) євро.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.)
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О. А. Придачук