29 липня 2022 року м. Рівне №460/3993/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Ющук Я.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: представник Безпалов А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненська обласна прокуратура третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу №354к від 30.04.2020 про звільнення з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області, поновлення на цій посаді або рівнозначній посаді, з виконанням тих же функцій в органах прокуратури України з 04.05.2020, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04.05.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2001 року позивач безперервно працював в органах прокуратури та наказом Рівненської обласної прокуратури №354к від 30.04.2020 позивач з 04.05.2020 звільнений з посади прокурора посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Стверджує, що прокуратури Рівненської області як юридична особа станом на 04.05.2020 не була припиненою, як у формі ліквідації, так і у формі реорганізації. Вказано, що на момент звільнення позивача з посади відсутні також і рішення про скорочення кількості прокурорів Рівненської області та, зокрема, посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області. Вважає звільнення з посади незаконним, таким, що суперечить чинному законодавству, наказ про звільнення - протиправним та таким, що підлягає скасування. За таких обставин, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ від 19.09.2019 запроваджено реформування системи органів прокуратури, що передбачає проведення атестації прокурорів. Повідомлено, що позивач виявив бажання пройти атестацію, у встановлений строк і за визначеною формою подав заяву, у зв'язку з чим його допущено проходження атестації прокурорів. При цьому, відповідач наголосив, що законодавцем встановлено, що непроходження будь-якого з етапів атестації може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації. В свою чергу, Законом №113-ІХ від 19.09.2019 визначено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації. Вважає оспорюваний наказ про звільнення з посади таким, що прийнятий в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач також подав до суду відповідь на відзив, у якій не погодився за аргументами відповідача, та просив позов задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області.
11 жовтня 2019 року позивач подав Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі, в якій зазначив про намір пройти атестацію, надав згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації.
20 лютого 2020 року Головою Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур затверджений графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Згідно з вказаним графіком складання позивачем відповідного іспиту призначено на 05 березня 2020 року.
05 березня 2020 року за результатом проходження першого етапу атестації відповідно до відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора позивач набрав 67 балів.
Згідно з протоколом № 2 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05 березня 2020 року, по третьому питанню порядку денного Комісією вирішено сформувати список осіб, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 05 березня 2020 року, набравши менше 70 балів (Додаток 3 до Протоколу). Зокрема, до Додатку 3 вказаного Протоколу включено позивача.
Відповідно до протоколу № 4 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 квітня 2020 року, по першому питанню порядку денного Комісією вирішено на підставі пункту 5 розділу ІІ Порядку проходження атестації прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221, за результатами тестування осіб згідно з переліком (Додаток № 1 до цього Протоколу) з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, які набрали менше 70 балів, ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації. Так, до Додатку 1 до вказаного Протоколу включений позивач.
Рішенням Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №111 від 02 квітня 2020 року, у зв'язку з набранням 67 балів, що є меншим прохідного балу для успішного складення іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивача не допущено до проходження наступних етапів атестації та визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
У відповідності до ст.11 Закону України «Про прокуратуру, підпункту 2 частини першої пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 30.04.2020 Прокуратурою Рівненської області прийнято наказ №354к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” з 04 травня 2020 року.
Позивач, не погоджуючись з наказом про звільнення з посади та вважаючи його протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697).
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури (далі - Закон №113-IX).
Відповідно до пункту 6 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
За приписами пункту 7 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Згідно з пунктом 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону №113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Підпунктом 41 пункту 21 розділу I Закону №113-IX статтю 51 Закону №1697-VII від 14.10.2014 доповнено частиною п'ятою такого змісту: “На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження”.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що оскільки позивач призначений на посаду до часу набрання чинності вказаним Законом, то єдиною умовою для переведення його на посаду прокурора в обласну прокуратуру є успішне проходження ним атестації. Натомість неуспішне проходження прокурором атестації прямо передбачено законодавцем як підстава звільнення з підстав ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Суд враховує, що відповідно до підпункту 3 пункту 20 розділу І Закону України №113 у статті 8 Закону №1697-VII у назві слова «Генеральна прокуратура України» замінено словами «Офіс Генерального прокурора».
Пунктом 3 розділу ІІ Закону України №113 встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений періо оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 27 грудня 2019 року №358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора», юридичну особу «Генеральна прокуратура України» перейменовано в «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора від 23 грудня 2019 року №351 визначено 02 січня 2020 року.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 28 грудня 2019 року проведено реєстраційні дії, згідно з якими назву «Генеральна прокуратура України» змінено на назву «Офіс Генерального прокурора», код ЄДРПОУ залишився незміннім, що свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду, станом на час звільнення з посади.
Отже, аналіз даних наказів вказує лише на перейменування юридичної особи. У зв'язку з цим, суд погоджується з доводами позивача про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, станом на час звільнення з посади. При цьому, доказів скорочення посади позивача, а також ліквідації відділу в якому він працював станом на дату звільнення позивача з посади, матеріали справи не містять.
Поряд з цим, твердження позивача на те, що п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII передбачає підставу звільнення прокурора з посади: реорганізація, ліквідація органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, однак, жодна з передбачених згаданою нормою подій, не мала місця, суд відхиляє як необґрунтовані, з огляду на таке.
Так, ч.3 ст.16 у редакції Закону №1697-VII, яка діяла до набрання чинності Законом №113-ІХ, було передбачено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом. Після набрання чинності Законом №113-ІХ займенник «цим» було вилучено з тексту норми, чим розширено коло законів, якими передбачено порядок звільнення прокурорів, що не враховано судами при ухваленні оскаржуваних рішень. Отже, порядок звільнення прокурорів, який передбачено п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, відповідає положенням Закону №1697-VII.
Зазначені норми Законів є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.
З пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ вбачається, що для звільнення в порядку атестації настання жодної з умов, передбачених в пункті 9 частини 1 статті 51 Закону №1697 (реорганізація, ліквідація, скорочення кількості прокурорів), не є обов'язковим. Застосування цієї підстави для звільнення має відбутися за умови настання одного з юридичних фактів, зазначених в п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. Наявність юридичного факту реорганізації чи ліквідації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів має значення у випадку звільнення прокурорів в загальному порядку, передбаченому статтею 60 Закону №1697 (до 01 вересня 2021 року такий порядок має визначати Генеральний прокурор на підставі пп. 10, п. 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Таким чином, пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ встановлено особливий порядок звільнення прокурорів на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону № 1697.
Згідно з оскаржуваним наказом Прокуратури Рівненської області №354к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697-VII, відповідно до змісту якої прокурор звільняється у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Водночас, зміст вказаного наказу свідчить, що підставою для його прийняття слугувало рішення №111 Другої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання позивачем іспиту у формі анонімного тестування від 02.04.2020.
З урахуванням того, що звільнення позивача на підставі п.п.2 п.19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX пов'язано, зокрема, з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації, суд відхиляє посилання позивача на відсутність ліквідації або реорганізації органу прокуратури чи скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, як на окрему підставу для скасування оскаржуваного наказу про звільнення.
Суд звертає увагу, що позивач оскаржував в судовому порядку вказане Рішення №111 Другої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №460/6441/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 2 квітня 2020 року № 111 про неуспішне проходження атестації - відмовлено повністю. Рішення набрало законної сили 29.06.2021.
У вказаному рішенні суд наголосив, що позивач подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію від 11.10.2019 цілком і повністю був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування. Тобто, позивач розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом № 113. В іншому випадку, позивач мав повне право відмовитись від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого останнім зроблено не було. При цьому, жодних доказів на підтвердження фактів прояву дискримінації по відношенню до позивача останнім в ході судового розгляду не надано та судом не здобуто. Законодавець ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури зазначив, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.
Таким чином, рішення кадрової комісії, на підставі якого прийнято оскаржуваний в даній справі наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади, є чинним, не скасованим і жодних підстав для неврахування його Прокуратурою Рівненської області під час прийняття наказу №354к від 30.04.2020 не було.
Відтак, враховуючи те, що рішення Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 2 квітня 2020 року № 111 про неуспішне проходження атестації, згідно з Законом №113-IX є безальтернативною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про звільнення позивача з посади, суд дійшов висновку, що наказ відповідача щодо звільнення позивача є прийнятий у відповідності до ст.11 Закону № 1697-VІІ, пп.2 ч.1 п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» №113-IX. Іншими словами, наказ про звільнення позивача є наслідком неуспішного проходження атестації.
З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи наказ №354к від 30.04.2020 про звільнення з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. Наказ відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу №354к від 30.04.2020 про звільнення з посади, то вимоги позивача про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають, як похідні.
Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Правові підстави для застосування статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Рівненська обласна прокуратура (вул.16 Липня,52, м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 02910077)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора
Повний текст рішення складений 29 липня 2022 року
Суддя Д.Є. Махаринець