Справа № 420/7218/22
28 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови в здійсненні йому - ОСОБА_1 , виплати перерахованої пенсії за перiод з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмiрi, без урахування розстрочки, передбаченої постановою КМУ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити йому - ОСОБА_1 , виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмiрi, без урахування розстрочки, передбаченоп постановою КМУ «Про перерахунок пенсiй особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 вiд 21.02 2018, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому відповідач при здійсненні йому перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 року застосував положення постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відповідно до яких в 2018 року виплата пенсії позивачу здійснювалась у розмірі 50% від розміру її підвищення, а в 2019 році виплата пенсії позивачу здійснювалась у розмірі 75% від розміру її підвищення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018, однак відповідач листом відмовив у задоволенні заяви позивача.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує права позивача на належний соціальний захист.
Також позивач просить врахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.07.2022 року по справі №440/4978/19.
Ухвалою суду від 30.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду 30.05.2022 року про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача через підсистему «Електронний суд» 31.05.2022 року, однак станом на 28.07.2022 року до суду від відповідача відзив на позов не надійшов.
Справу розглянуто у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ про виплату йому 100 підвищення пенсії з 01.01.2018 року, проте отримав відповідь від 31.05.2022 про відсутність підстав для задоволення заяви.
Не погоджуючись з вказаними діями щодо невиплати 100% підвищення пенсії з 01.01.2018 року (дати її перерахукну) позивач звернувся до суду.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенюю, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Позивачу пенсія призначена з підстав, на умовах та у розмірі встановлених статтями 12, 13 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до положень статті 63 Закону України № 2262-ХІІ Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Закон України № 2262-ХІІ не передбає випадків виплати перерахованої пенсії не у повному обсязі.
Частиною 3 ст. 291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Верховним судом прийнято 06.08.2019 року рішення по зразковій справі № 160/3586/19 (провадження № Пз/9901/12/19) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Кабінет Міністрів України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Верховний Суд зазначив обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: 1) позивачами є особи, звільнені з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закон України № 2262-ХІІ; 2) відповідачами є суб'єкти владних повноважень (територіальні органи Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку яких перебувають позивачі; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з неперерахунком та невиплатою (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року).
Правові висновки Верховного Суду в рішенні від 06.08.2019 року по зразковій справі № 160/3586/19 полягають у наступному.
В силу приписів ст. 63 Закону України, п. 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови КМУ № 103. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45. Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року , пункт 1 Постанови КМУ № 103 скасовано.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 постанови КМУ № 704 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 103) ця постанова набирає чинності з 01.03.2018 року. Постанова КМУ № 103 в частині внесення змін до постанови КМУ № 704 є чинними.
Отже, з набранням чинності постанови КМУ № 704 , якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 постанови КМУ № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18 не впливає на вказані підстави.
Відповідно до п. 2 постанови КМУ № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
У зв'язку із скасуванням пункту 2 постанови КМУ № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення від 06.08.2019 року Верховного Суду по зразковій справі № 160/3586/19, погодилась з висновками суду першої інстанції та в постанові від 11.03.2020 року зазначила, що згідно з частинами 1 та 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року «Гайгузус проти Австрії», якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відкидаючи доводи відповідача щодо відсутності постанови про встановлення умов та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103, суд першої інстанції правильно указав, що порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Порядком № 45. Постановою № 704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року і є чинною на момент виникнення спірних відносин, встановлені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
У відповідь на твердження відповідача про наявність у нього права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії відповідно до положень ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ та Постанови № 103 Верховний Суд у зразковій справі зазначив про таке.
Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону України № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону України № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз ст.ст. 51, 52, 63 Закону України № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».
Далі суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як на підставу відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).
Зазначена позиція викладена Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанова Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на викладені вище норми законодавства, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постанова № 103 в частині внесення змін до Постанови № 704 та власне Постанова № 704 є чинними.
Враховуючі ці обставини, Велика Палата Верховного Суду визнала правомірним висновок суду першої інстанці що з набранням чинності Постановою № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 не впливає на указані підстави.
Верховний суд у зразковій справі вирішив визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення від 06.08.2019 року Верховного Суду по зразковій справі №160/3586/19.
У висновках Верховного Суду по зразковій справі зазначено, що у зв'язку із скасуванням п.2 постанови КМУ №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано, а тому пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 р. по справі № 440/4978/19 наголосив на тому, що право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 р. на підставі Закону № 2262, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії виникає саме з 01.01.2018 р., а не з моменту набрання 05.03.2019 р. законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі № 826/3858/18.
Частиною 3 ст.291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо невиплати позивачу за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року; зобов'язання ГУ ПФУ провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 року у розмірі 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя О.О. Хурса