28 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 907/551/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
розглянувши заяву про самовідвід колегії суддів Баранця О.М., Кондратової І.Д., Студенця В.І.
у справі № 907/551/19
за касаційною скаргою
ОСОБА_1
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Скрипчук О. С., Марка Р. І., Матущака О. І.
від 15.03.2022
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідача-1: ОСОБА_2 ;
до відповідача-2: ОСОБА_3 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит»
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» від 12.09.2016, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 ; скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит», проведених на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Перечинський «Стеатит» від 12.09.2016, укладеного між ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 ,
за участю представників:
від позивача: Кравчук О.Ю., Бухтоярової О.В.,
від відповідача-1: не з'явилися,
від відповідача-2: Козич Я.Л.,
від третьої особи: не з'явилися.
У справі № 907/551/19 позивачкою ОСОБА_1 подано 3 касаційній скарги, а саме:
- на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021;
- на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021;
- на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022.
Верховний Суд постановою від 14.07.2022 у складі колегії суддів Баранець О.М., Кондратова І.Д., Студенець В.І. касаційне провадження у справі № 907/551/19, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 з підстави, передбаченої пунктом 1 абзаца 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрив. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 907/551/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 абзаца 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 907/551/19 залишив без змін. Тому, на думку позивачки, розгляд її касаційної скарги на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 у справі № 907/551/19 цією ж колегією суддів буде здійснено з тими ж порушеннями як і при розгляді її касаційної скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 907/551/19.
Розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, а також на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022, не відбувся 14 липня 2022 року, оскільки о 10:04 год у місті Києві та 10:20 год у Закарпатській області була оголошена повітряна тривога, що тривала понад 2 години.
У зв'язку з цим судове засідання у справі № 907/551/19 з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 не було розпочато о 10:45 год. Після відміни повітряної тривоги представник позивачки повідомила, що не може брати участь у судовому засіданні Верховного Суду у цій справі, що розпочалося пізніше визначеного судом часу з незалежних від учасників справи та суду причин, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Ухвалою від 14.07.2022 у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 у справі № 907/551/19 оголошено перерву до 28 липня 2022 року о 14:15 год.
28.07.2022 до Верховного Суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Баранця О.М. (головуючого), Кондратової І.Д., Студенця В.І. від розгляду справи № 907/551/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022, на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 28.07.2022 у задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Баранця О.М., Кондратової І.Д., Студенця В.І. від розгляду справи № 907/551/19 відмовлено.
Разом з тим, 28 липня 2022 року колегія суддів у складі Баранець О.М., Кондратова І.Д. та Студенець В.І. подали заяву про самовідвід від розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 у справі № 907/551/19.
Заява мотивована необхідністю виключити можливість існування у сторони будь-якого сумніву щодо безсторонності суддів.
Розглянувши вказану заяву колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно із приписами пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Жодна норма законодавства не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети п. 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
- «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас Верховний Суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про наявність відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними й допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Доводи заявниці, що наведені нею у заяві про відвід колегії суддів Баранця О.М. Кондратової І.Д. та Студенця В.І. не можуть бути підставою для відводу, а інших доводів, які б містили об'єктивно обґрунтовані посилання на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості суддів та могли б бути підставою для їх відводу у розумінні статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України, у заяві не наведено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що подана позивачкою заява про відвід суддів Баранця О. М., Кондратової І. Д. та Студенця В. І. від розгляду справи № 907/551/19 є необґрунтованою.
Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Як вже згадувалося, суддями Баранцем О.М., Кондратовою І.Д. та Студенцем В.І. було подано заяву про самовідвід яка мотивована саме обставинами необхідності усунення будь-яких можливих сумнівів у їх безсторонності в очах стороннього спостерігача.
Враховуючи викладене, з метою уникнення у сторін спору та громадськості будь-яких сумнівів у безсторонності суддів Верховного Суду, а також задля забезпечення довіри до судової влади в Україні, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає доцільним заяву суддів Баранця О.М., Кондратової І.Д. та Студенця В.І. про самовідвід задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву суддів Баранця О.М., Кондратової І.Д. та Студенця В.І. про самовідвід у розгляді справи № 907/551/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 задовольнити.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 у справі № 907/551/19 передати на авторозподіл для визначення судді-доповідача та складу колегії суддів.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді І. Кондратова
В. Студенець