65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/281/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліант”, зареєстрованого за законодавством Республіки Молдова, найменування мовою країни реєстрації: Societatea cu Raspundere Limitata “Liant” (Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Бенулеску Бодоні, 45, ідентифікаційний код 1002600025589; поштова адреса: 03110, м. Київ, вул. Волгоградська, буд. 19, кв.14)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” (65104, Одеська обл., м. Одеса, Академіка Глушка проспект, буд. 29, код ЄДРПОУ 42512075)
про внесення змін до договору та стягнення, -
за участю представників сторін: не з'явились
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліант”, зареєстроване за законодавством Республіки Молдова, найменування мовою країни реєстрації: Societatea cu Raspundere Limitata “Liant”, звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” про внесення змін до договору №1 від 30.09.2021 відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ліант”, зареєстрованим за законодавством Республіки Молдова, найменування мовою країни реєстрації: Societatea cu Raspundere Limitata “Liant” (ідентифікаційний код 1002600025589), та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” (код ЄДРПОУ 42512075) шляхом викладення пункту 3.6 та пункту 5.6 договору в редакції позивача та стягнення 191146,27 грн. штрафу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог про внесення змін до п.п. 3.6, 5.6 договору №1 від 30.09.2021 та стягнення штрафу у розмірі 20% від суми договору, що складає 191146,27 грн., позивач посилається на істотну зміну обставин при виконанні договору №1 від 30.09.2021, яка виразилась в поданні ТОВ “Поділля Агропродукт” до Господарського суду Вінницької області зустрічної позовної заяви у справі №902/1079/21 про визнання укладеного між сторонами договору №1 від 30.09.2021 відступлення права вимоги недійсним. Позивач, з метою збалансування правомірних очікувань обох сторін від виконання зазначеного договору, звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду про внесення змін до п.3.6 укладеного між сторонами договору №1 від 30.09.2021, передбачивши в ньому відшкодування первісним кредитором новому кредитору усіх судових витрат, пов'язаних з веденням судової справи №902/1079/21 та сплати новому кредитору штрафу у розмірі 20% від суми договору та збитків у подвійному розмірі, у разі визнання вказаного договору недійсним. Разом з тим, позивачем виявлено розбіжності між українською та англійською версією договору №1 від 30.09.2021, а саме у п.5.6 договору, що також пропонувалось відповідачу виправити шляхом викладення даного пункту у додатковій угоді, однак відповідачем було відмовлено в підписанні запропонованої додаткової угоди.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 01.03.2022 о 14:30.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з запровадженням з 24.02.2022 на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, початком військових дій та перебуванням судді Бездолі Ю.С. у відпустці, підготовче засідання 01.03.2022 о 14:30 не відбулось. Ухвалою суду від 27.04.2022 підготовче засідання призначено на 07.06.2022 о 09:45.
29.04.2022 за вх.№7112/22 до суду від відповідача надійшов відзив, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:
- відповідач підтверджує, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021, відповідно до п.1.1 якого відповідач як первісний кредитор відступає, а позивач як новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №26/08/20-2 від 26.08.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (основний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником - ТОВ “Поділля Агропродукт”;
- відповідач також підтверджує обставину, наведену в позові, що боржник ТОВ “Поділля Агропродукт” 09.12.2021 подав до суду зустрічний позов до ТОВ “ЛІАНТ” та до ТОВ “Автоспецтранс ТЕК” про визнання договору №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021 недійсним;
- відповідач зазначає, що пропозиція позивача про укладення додаткової угоди до договору №1 30.09.2021 відступлення права вимоги була відхилена відповідачем у зв'язку з її необґрунтованістю, невигідністю для відповідача та неприйнятністю;
- відповідач наголошує, що відповідно до пункту 5.4. договору №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021 - зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору, тобто відповідач вказує, що внесення змін до договору - справа добровільна, яка потребує згоди обох сторін;
- відповідач зауважує, що договір №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021 було укладено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства, а саме: з дотриманням письмової форми (ст. 207, ст. 513 ЦК України), з вільним і чітким волевиявленням сторін при укладанні договору; договір було укладено керівниками юридичних осіб - сторін договору, в межах їх статутних повноважень; основний договір, за яким виник борг (договір №26/08/20-2 від 26.08.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом) не містив жодних застережень проти заміни кредитора без згоди боржника за загальним правилом (ст. 516 ЦК України);
- відповідач наголошує на тому, що третейське застереження згідно з п.6.3 договору №26/08/20-2 від 26.08.2020 містить пряму вказівку на те, що ця угода була укладена ТОВ “Автоспецтранс ТЕК” та боржником - ТОВ “Поділля Агропродукт” на підставі й у відповідності зі статтями 1, 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди” від 11.05.2004 №1701-IV, статтями 212, 626-628 Цивільного кодексу України, та це означає, що укладаючи договір №26/08/20-2 від 26.08.2020, його сторони (в т.ч. боржник - ТОВ “Поділля Агропродукт”) були обізнані зі змістом статей 1, 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди”, зокрема, винятків з підсудності справ третейському суду (ст.6 Закону України “Про третейські суди”) та можливих юридичних наслідків;
- відповідач зазначає, що договір №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021 є укладеним між сторонами, він є дійсним і зобов'язуючим сторони виконувати свої обов'язки за договором саме у такій редакції, в якій він укладений;
- стосовно вимоги про зміну п.3.6 спірного договору №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021, відповідач вказує, що всупереч волевиявленню відповідача, керуючись приписами ст. 652 ЦК України, відповідач не вбачає для цього сукупності необхідних умов, у разі настання яких закон допускає зміну умов договору за рішенням суду;
- стосовно вимоги про зміну п.5.6 спірного договору №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021 в частині допущеної помилки в тексті, внаслідок якої український та англійський тексти договору містять розбіжності (в українському варіанті помилково стверджується, що договір укладено тільки українською мовою, тоді як в англійському варіанті - одночасно українською та англійською мовами), відповідач вважає, що така помилка дійсно була допущена, водночас вона є малозначною, і тому відповідач вважає, що не варто вносити зміни до умов спірного договору №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021 тільки заради усунення цієї дрібної помилки;
- відповідач вказує, що вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 191146,27 грн. є повністю безпідставною, такою, що не ґрунтуються ані на умовах договору відступлення права вимоги від 30.09.2021 (в чинній редакції), ані на нормах закону.
29.04.2022 за вх.№7114/22 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, яке судом у протокольній формі задоволено.
02.06.2022 за вх.№9518/22 до суду від відповідача надійшло повідомлення та додаткові документи, якої залучено судом до матеріалів справи. В поданому повідомленні відповідач зазначає про укладення між сторонами додаткової угоди від 28.04.2022 до договору №1 від 30.09.2021, якою, зокрема, внесено зміни до п.п. 4.1, 4.2, та 5.6 договору №1 від 30.09.2021.
03.06.2022 за вх.№9553/22 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить перейти до судового розгляду по суті та розглядати справу без участі представника відповідача, яке судом у протокольній формі задоволено.
03.06.2022 за вх.№9561/22 до суду від відповідача надійшли докази надсилання копії додаткової угоди позивачу, які залучено судом до матеріалів справи.
06.06.2022 за вх.№9778/22 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. В поданому клопотанні позивач підтвердив укладання між сторонами додаткової угоди від 28.04.2022 до договору №1 від 30.09.2021 та просить суд врахувати факт виконання відповідачем частини позовних вимог, а саме про внесення змін до пункту 5.6 договору №1 від 30.09.2021. Судом у протокольній формі задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 07.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/281/22 на 30 днів; закрито підготовче провадження у справі №916/281/22; призначено справу №916/281/22 до розгляду по суті в засіданні суду на 12.07.2022 об 11:15.
20.06.2022 за вх.№10934/22 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, яке у судовому засіданні 12.07.2022 судом у протокольній формі задоволено.
24.06.2022 за вх.№11345/22 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке у судовому засіданні 12.07.2022 судом у протокольній формі задоволено.
У судове засідання 12.07.2022 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Справа №916/281/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
В судовому засіданні 12.07.2022 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.07.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
26.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” (виконавець, відповідач) укладено договір №26/08/20-2 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом до відповідного пункту призначення у встановлений договором або замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувач), а замовник зобов'язується сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.
10.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” направило Товариству з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт” претензію №1 про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №26/08/20-2 від 26.08.2020 на загальну суму 955731,34 грн. До претензії №1 від 10.08.2021 додані додатки №№ 1, 2, 3, а саме розрахунки сум, заявлених в претензії.
30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ліант”, зареєстрованим за законодавством Республіки Молдова, найменування мовою країни реєстрації: Societatea cu Raspundere Limitata “Liant” (новий кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” (первісний кредитор, відповідач) укладено договір №1 відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №26/08/20-2 від 26.08.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (основний договір), укладеним між первісним кредитором та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт”.
Відповідно до п.1.2 договору за цим договором новий кредитор замість первісного кредитора повністю одержує право вимоги до боржника щодо належного виконання зобов'язань за основним договором на суму 955731,34 грн., що становить на дату укладання цього договору еквівалент 35962,20 доларів США (сума відступлених прав вимоги).
Згідно з п.п. 2.1-2.4 договору підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором. До нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у основному договорі в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, з урахуванням особливостей, встановлених законодавством України. Одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор передає новому кредитору обов'язок повідомлення боржника про відступлення права вимоги за основним договором. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора. У відповідності до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у основному договорі здійснюється без згоди боржника.
За п.3.3 договору всі спори, протиріччя або вимоги, що виникають із цього договору або у зв'язку з ним, в т.ч. тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Одеської області, за місцем укладання цього договору.
У відповідності до п.3.4 договору сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.
Згідно з п.3.6 договору первісний кредитор не відповідає за не виконання або неналежне виконання боржником зобов'язань, право на вимогу яких відступається згідно з цим договором.
За п.3.7 договору новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків у разі неповідомлення або неналежного повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні та/або виконання боржником основного договору.
Відповідно до п.4.1 договору сума відступлених прав вимоги становить 955731,34 грн., що становить на дату укладання цього договору еквівалент 35962,20 доларів США.
За п.4.2 договору новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору номінальну вартість відступленого права вимоги, яка становить 955731,34 грн., що становить на дату укладання цього договору еквівалент 35962,20 доларів США, в строк до 31.12.2021.
У відповідності до п.п. 5.1-5.3 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Після підписання договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу. Відступлення права вимоги за цим договором жодним чином не змінює жодних умов, передбачених основним договором.
Згідно з п.п. 5.4-5.5 договору зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами або їх уповноваженими представниками.
Відповідно до п.5.6 договору цей договір складений українською мовою у трьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. У випадку розбіжностей між українською та англійською версією договору, англійська мова превалює.
11.10.2021 за вих.№12/10 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліант” (новий кредитор) направило Товариству з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт” повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні. В повідомленні новий кредитор зазначив, що:
- первісний кредитор - Товариство з обмеженої відповідальністю “Автоспецтранс ТЕК” - передав Товариству з обмеженою відповідальністю “Ліант” (повне найменування румунською мовою Societatea еu Raspundere Limitata “Liant”, скорочене найменування “Liant” SRL), створеному відповідно до законодавства Республіки Молдова, всі свої права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт” за договором №26/08/20-2 від 26.08.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом на суму 955731,34 грн., що ґрунтується на претензії №1 від 10.08.2021, яку пред'явив первісний кредитор і на яку не надано відповіді;
- новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліант” повністю підтримує претензію первісного кредитора - Товариства з обмеженої відповідальністю “Автоспецтранс ТЕК” №1 від 10.08.2021 та вимагає її невідкладно сплатити новому кредитору за вказаними реквізитами. Додатком до вказаної претензії є договір про відступлення права вимоги №1 від 30.09.2021 та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення, вказана претензія вручена представнику ТОВ “Поділля Агропродукт”.
В матеріалах справи наявна ухвала Господарського суду Вінницької області від 02.11.2021 у справі №902/1079/21 про відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліант” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт” про стягнення 955731,44 грн. заборгованості за договором №26/08/20-2 від 26.08.2020 про надання послуг. Окрім того, в матеріалах справи наявна ухвала Господарського суду Вінницької області від 14.12.2021 про прийняття зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліант” та Товариство з обмеженої відповідальністю “Автоспецтранс ТЕК” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1 від 30.09.2021 до спільного розгляду з первісним позовом у справі №902/1079/21.
05.01.2022 позивач направив відповідачу пропозицію про укладення Додаткової угоди №1 до договору відступлення права вимоги №1 від 30.09.2021, в якій зазначив про те, що:
- 30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ліант” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” був укладений договір №1 відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №26/08/20-2 від 26.08.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (основний договір), укладеним між первісним кредитором та юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт”;
- після укладення договору №1 від 30.09.2021 відбулась істотна зміна обставин, а саме 08.12.2021 боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліант” (новий кредитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” (первісний кредитор) про визнання недійсним договору №1 від 30.09.2021 про відступлення права вимоги, позов розглядається у справі №902/1079/21;
- право вимоги до боржника внаслідок цих обставин може бути значно ускладненим, оскільки з моменту підписання договору №1 відбулась істотна зміна обставин та подальше виконання договору без внесення до нього змін порушило б співвідношення майнових інтересів сторін договору №1 від 30.09.2021 та позбавило б сторону первісного кредитора того, на що розраховував при укладанні вказаного договору;
- з метою збалансування правомірних очікувань обох сторін від виконання договору, первісний кредитор запропонував внести зміни до договору №1 від 30.09.2021, шляхом підписання Додаткової угоди №1, яка додається до даної пропозиції у двох примірниках;
- вважатиметься справедливим покладання на Товариство з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” (первісний кредитор) обов'язку по відшкодуванню новому кредитору всіх судових витрат, пов'язаних з веденням судової справи №902/1079/21, а також у разі визнання недійним договору №1 від 30.09.2021 - сплатити штраф у розмірі 20% від суми договору та відшкодувати завдані збитки у подвійному розмірі;
- в п.5.6 договору було допущено описку, яку також запропоновано виправити шляхом викладення відповідного пункту до Додатковї угоди №1.
В матеріалах справи наявний проект Додаткової угоди №1 до договору №1 від 30.09.2021 про відступлення права вимоги наступного змісту:
“Додаткова угода №1 до договору №1 відступлення права вимоги
м. Одеса, Україна 04 січня 2022 року
Товариство з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” в особі директора Кравченка Дениса Андрійовича, що діє на підставі Статуту (далі - “первісний кредитор”), з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліант” в особі директора Глігора Іона, що діє на підставі Статуту (далі - “новий кредитор”), з іншого боку, надалі - “сторони”, або “сторона”, що діють за взаємною згодою, без будь-якого примусу, як фізичного примусу, так і психічних обмежень, без порушення привілеїв третіх осіб, бажаючи реальних дій юридичних наслідків, які визначені нижче, будучи розсудливими та здоровими, розуміючи значення своїх дій та керуючись ними, не помиляючись щодо наведених нижче обставин, діючи без впливу обману, уклали Додаткову угоду №1 до договору №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021 про наступне:
1.Викласти пункт 3.6 договору в новій редакції:
“3.6. первісний кредитор відшкодовує новому кредитору усі судові витрати, пов'язані з веденням судової справи №902/1079/21. Первісний кредитор повинен сплатити новому кредитору штраф у розмірі 20% від суми договору та відшкодувати усі збитки у подвійному розмірі у разі, якщо цей договір буде визнано недійсним”.
2.Викласти пункт 5.6. договору в новій редакції:
“5.6 цей договір складений українською та англійською мовами у трьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. У випадку розбіжностей між українською та англійською версією договору, англійська мова превалює“.
21.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” надано відповідь на пропозицію позивача від 05.01.2022 про укладення Додаткової угоди №1 до договору відступлення права вимоги №1 від 30.09.2021. В наданій відповіді відповідач повідомив про те, що:
- проект запропонованої Додаткової угоди не може бути підписано, оскільки вимоги є неприйнятними та в наданій Додатковій угоді пропонується покладення на відповідача додаткової відповідальності, яка не передбачена чинним законодавством;
- допущена описка в п.5.6 договору є малозначною;
- підстави для внесення змін до договору наразі відсутні;
- відсутні підстави для сплати штрафу у розмірі 20% та стягнення збитків, оскільки договір №1 від 30.09.2021 укладено з дотриманням чинного законодавства, і він є дійсним.
В матеріалах справи наявна підписана 28.04.2022 сторонами Додаткова угода до договору №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021, в якій сторони дійшли згоди:
- “викласти пункт 4.1 договору №1 від 30.09.2021 в наступній редакції: 4.1 сума відступлених прав вимоги за договором становить 1165280,55 грн., що становить еквівалент 43125,08 доларів США;
- викласти пункт 4.2 договору №1 від 30.09.2021 в наступній редакції: 4.2 новий кредитор зобов'язується остаточно сплатити первісному кредитору номінальну вартість відступленого права вимоги, яка становить 1165280,55 грн., що становить еквівалент 43125,08 доларів США, в строк до 31.08.2022;
- викласти пункт 5.6 договору №1 від 30.09.2021 в наступній редакції: 5.6 цей договір складений українською та англійською мовами у трьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. У випадку розбіжностей між українською та англійською версією договору, англійська мова превалює”.
Відмова відповідача від внесення решти змін до договору №1 від 30.09.2021 шляхом підписання додаткової угоди в редакції позивача та стягнення штрафу стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч.ч. 1,2,4 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
За ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст.ст. 516-519 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Згідно з ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
Як встановлено судом, 30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ліант”, зареєстрованим за законодавством Республіки Молдова (новий кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” (первісний кредитор, відповідач) укладено договір №1 відступлення права вимоги.
Відповідно до умов вказаного договору:
- первісний кредитор не відповідає за не виконання або неналежне виконання боржником зобов'язань, право на вимогу яких відступається згідно з цим договором (п.3.6 договору);
- новий кредитор несе ризик настання несприятливих наслідків у разі неповідомлення або неналежного повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні та/або виконання боржником основного договору (п.3.7 договору);
- сума відступлених прав вимоги становить 955731,34 грн., що становить на дату укладання цього договору еквівалент 35962,20 доларів США (п.4.1 договору);
- новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору номінальну вартість відступленого права вимоги, яка становить 955731,34 грн., що становить на дату укладання цього договору еквівалент 35962,20 доларів США, в строк до 31.12.2021 (п.4.2 договору)
- зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору (п.5.4 договору);
- цей договір складений українською мовою у трьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. У випадку розбіжностей між українською та англійською версією договору, англійська мова превалює (п.5.6 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу пропозицію про внесення змін до п.3.6 та п.5.6 договору, посилаючись на істотні зміни обставин та виявлення описки, на що відповідачем було відмовлено.
Матеріалами справи встановлено, що 28.04.2022 сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №1 від 30.09.2021, якою сторони, зокрема, внесли зміни до п.5.6 вказаного договору, що є однією з позовних вимог позивача в даній справі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищевикладене та факт того, що сторонами добровільно внесено зміни до п.5.6 договору №1 від 30.09.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи Додатковою угодою від 28.04.2021 до договору №1 від 30.09.2021, господарський суд дійшов висновку про часткове закриття провадження у справі №916/281/22 в частині позовних вимог про внесення змін до п.5.6 договору №1 від 30.09.2021, на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про внесення змін до п.3.6 договору та стягнення штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги позивача про внесення змін до п.3.6 договору та стягнення штрафу ґрунтуються на факті подання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Поділля Агропродукт” за основним договором №26/08/20-2 від 26.08.2020 зустрічного позову про визнання недійсним договору №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021, прийнятого судом до розгляду у справі №902/1079/21.
Господарський суд зазначає, що проаналізувавши норми чинного законодавства та обставини справи, суд вважає, що для внесення змін до договору за рішенням суду необхідна наявність одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи умови укладеного між сторонами договору №1 від 30.09.2021, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для внесення змін до укладеного між сторонами договору, оскільки позивачем не доведено наявності всіх умов, передбачених ст. 652 ЦК України, для внесення змін до договору за рішенням суду, окрім цього, господарський суд вказує на відсутність в матеріалах справи доказів визнання договору №1 від 30.09.2021 недійсним, відсутність виходячи з наявних матеріалів справи будь-яких порушень з боку відповідача при виконанні умов вказаного договору, відповідно, виходячи з презумпції свободи договору, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліант” про внесення змін до договору та стягнення штрафу є необґрунтованими та недоведеними.
Враховуючи вищевикладене, оскільки судом встановлено необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліант” в повному обсязі.
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Закрити провадження у справі №916/281/22 в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліант” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоспецтранс Тек” про внесення змін до п.5.6 договору №1 відступлення права вимоги від 30.09.2021.
2.У задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліант” - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 28 липня 2022 р.
Суддя Ю.С. Бездоля