вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/227/22
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/227/22
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»,
м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп», м. Вишневе
Києво-Святошинський район
про стягнення 1 361 384,41 грн.
представники:
від позивача: Комиса С.В., адвокат, ордер серії АР № 1089264 від 25.05.2022;
від відповідача: Мусієнко В.І., адвокат, ордер серії КС № 401961 від 17.05.2022
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп» (надалі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 361 384,41 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі (ТОВ «Атлас Копко Україна») та у межах фактичних витрат до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» перейшло право зворотної вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяння збитку.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2022 відкрито провадження у справі № 911/227/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.02.2022.
15.02.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив від 15.02.2022 (вх. № суду 3387/22) на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем не доведено та не обґрунтовано розмір збитків; розмір страхового відшкодування виплачено без врахування вартості пошкодженого майна, яке можна було продати; вартість пошкодженого вантажу як лому металу визначено неналежним чином; позивачем не доведено, що збитки завдано саме відповідачем, оскільки умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного між відповідачем та ТОВ «Атлас Копко Україна», не містять умов щодо повної матеріальної відповідальності відповідача за втрату або пошкодження вантажу; вимоги позивача до відповідача щодо відшкодування збитків за пошкоджений вантаж є необґрунтованими, оскільки включають в себе вимоги щодо вантажу, який ТОВ «Атлас Копко Україна» не було визначено як пошкоджений.
Ухвалою суду від 16.02.2022 відкладено підготовче засідання на 11.03.2022.
Водночас Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У зв'язку із загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 р., враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 р., розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», було зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України, підготовче засідання, призначене на 11.03.2022 не відбулося.
Через канцелярію суду (вх. № 4331/22 від 06.04.2022) від позивача надійшла відповідь вих. № 3182/2-2 від 23.02.2022 на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та просить задовольнити позов повністю.
Ухвалою суду від 25.04.2022 було повідомлено сторін про те, що підготовче засідання, призначене на 11.03.2022 у справі № 911/227/21 не відбулось; підготовче засідання у справі № 911/227/21 призначено на 25.05.2022.
Ухвалою суду від 25.05.2022 відкладено підготовче засідання на 08.06.2022.
Через систему «Електронний суд» та через канцелярію суду (вх. № 486/22 та вх. № 6272/22 від 06.06.2022) від відповідача надійшли заперечення від 06.06.2022 на відповідь позивача на відзив, в яких відповідач заявляє про застосування строків позовної давності та просить суд в позові відмовити.
Ухвалою суду від 08.06.2022 закрито підготовче провадження у справі № 911/227/22, справу призначено до розгляду по суті на 29.06.2022.
В судовому засідання 29.06.2022 оголошувалась перерва до 13.07.2022.
На електрону адресу суду (вх. № 8177/22 від 08.07.2022) від позивача надійшли письмові пояснення вих. № 00388905 від 07.07.2022 щодо доказів на підтвердження кваліфікації суб'єкта оціночної діяльності.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області
18 вересня 2019 року між ТОВ «Шерп» (експедитор) та ТОВ «Атлас Копко Україна» (клієнт) укладено договір № SCH-115 надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого експедитор за плату і за рахунок клієнта, діючі від його імені і за його дорученням, зобов'язується організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів клієнта в міжнародних та внутрішніх сполученнях авіаційним, автомобільним та/або морським транспортом, а клієнт, в свою чергу, зобов'язується оплатити надані експедитором послуги.
Згідно п. 4.1 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором у вигляді відшкодування збитків, заподіяних кожній із сторін винними діями іншої сторони, а також сплати штрафних санкцій, передбачених законодавством України, цим договором та заявкою.
Відповідно до п. 4.4 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 сторона, яка залучила третю особу при виконанні свого зобов'язання за договором, несе відповідальність перед іншою стороною за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою, як за власні дії.
Згідно п. 4.8.2 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 експедитор несе відповідальність за недостачу, невідповідність фактичної кількості/якості вантажу, що міститься всередині цілісної тари під пломбами відправника, в разі доведення його вини. Експедитор не несе відповідальність за внутрішнє псування, пошкодження ватажу без видимого пошкодження самого контейнера/пломб, а також збитки (простої транспортних засобів і ін.), викликані несвоєчасним отриманням інструкцій або необхідних документів від клієнта, а також неправильним або неповним зазначенням даних у заявках.
Договору надання транспортно-експедиційних послуг набирає чинності з дати підписання його сторонами і дії до 31.12.2020 включно (п. 7.1 договору).
Відповідно до п. 8.2 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 експедитор має право виконувати свої обов'язки за цим договором особисто або залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Страхування вантажів клієнта на час їх перевалки, зберігання і перевезення може здійснюватися експедитором за письмовим дорученням клієнта, або клієнтом самостійно. Страхування здійснюється на підставі чинного законодавства України на умовах, зазначених в полісі страхової компанії.
Згідно з умовами даного договору між експедитором та клієнтом була укладена заявка-додаток № 251120/1 від 25.11.2020 на перевезення вантажу клієнта (компресорне обладнання) вартістю 1849447,20 грн. з ПДВ за маршрутом м. Вишневе Київська область - м. Чорноморськ Одеська область.
22 липня 2020 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (страховик) та ТОВ «Атлас Копко Україна» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування вантажів № 001416/2701/1460003, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (будь-який вантаж, притаманний діяльності страхувальника), що належить страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспорту (автомобільний, залізничний, авіаційний та морський/водний транспорт) за маршрутами (по Україні/по всьому світу).
Згідно п. 4.4 договору страхування безумовна франшиза по кожному страховому випадку становить 38 871,00 грн.
Договір страхування діяв з 22.07.2020 по 31.05.2021 (п. 5 договору страхування).
Відповідно до п. 6.1 договору страхування страховим випадком є факт понесення страхувальником внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого вантажу в результаті настання подій (страхових ризиків), в тому числі збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу наслідок будь-яких причин.
Згідно п. 9.21 договору страхування до страховика, який виплатв страхове відшкодування, переходить (у межах виплаченої суми) право вимоги, що страхувальник має до особи, відповідальної за збитки, відшкодовані страховиком.
Для виконання заявки-додатку № 251120/1 від 25.11.2020 на перевезення вантажу (компресорне обладнання) за маршрутом м. Вишневе Київська область - м. Чорноморськ Одеська область, експедитором (відповідачем) було залучено перевізника - ПП «Роял Транс Компані».
Позивачем надано до позовної заяви копії товарно-транспортних накладних № 1649748 від 27.11.2020 та № 202493 від 27.11.2020, в яких зазначено, що перевезення здійснюється автомобілем МАН НОМЕР_1 , автомобільний перевізник - ПП «Роял Транс Компані», водій ОСОБА_1 , замовник - ТОВ «Атлас Копко Україна», вантажовідправник - ТОВ «Атлас Копко Україна», вантажоодержувач - ТОВ «Будсервіс», пункт навантаження - м. Вишневе Київська область, пункт розвантаження - м. Чорноморськ Одеська область, по ТТН № 1649748 кількість місць 4, по ТТН № 202493 кількість місць 1.
У межах строку дії страхового покриття під час здійснення перевезення за заявкою-додатком страхувальника № 251120/1 від 25.11.2020 за маршрутом Вишневе-Чорноморськ автомобілем MАН (державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ) 28.11.2020 було пошкоджено вантаж внаслідок ДТП на автодорозі Київ-Одеса на 435 км неподалік с. Єлизаветівка Роздільнянського району.
ТОВ «Атлас Копко Україна» звернулось до позивача із заявою від 07.12.2020 про виплату страхового відшкодування.
ТОВ «Атлас Копко Україна» складено акт № 0312/20 від 07.12.2020 про виявлені дефекти компресорного обладнання, що було пошкоджено під час ДТП, в якому зазначено, що товарний вид обладнання не відповідає вимогам і повному відновленню не підлягає, безпечну коректну роботу компресорного обладнання та його основні технічні характеристики згідно з вимогами виробника, правилами електробезпеки, безпеки посудин під тиском, охорони праці, відновити неможливо, вартість основних вузлів і агрегатів, що підлягають заміні, перевищує 90 % вартості обладнання. Також надано довідку вих. № 232 від 07.12.2020, що балансова вартість пошкодженого обладнання складає 1 408 926,11 грн. без ПДВ.
Представником ТОВ «Ай експерт» Михайлюк О.О. в присутності представника відповідача 03.12.2020 в м. Вишневе Київської області оглянуто пошкоджений вантаж та складено акт огляду.
ПП «Юнайтед Лосс Аджастерс» складено висновок про вартість майна (лома металу) станом на 28.11.2020, яка складає 8 670,70 грн.
Позивачем було замовлено у ТОВ «Ю Ел Ей Карго» сюрвеєрський звіт для встановлення характеру та розміру збитків, заподіяних страхувальнику.
ТОВ «Ю Ел Ей Карго» було складено сюрвеєрський звіт № 20-11.28.UN від 21.05.2021, в якому зазначено, що сума підтверджених збитків, понесених страхувальником, 1400 255,41 грн., яка складається з різниці 1 408 926,11 грн. (балансова вартість майна вказана страхувальником) - 8 670,70 грн. вартість майна у вигляді лома металу. У звіті зазначено, що характер пошкоджень може вказувати на те, що пошкодження вантажу (компресорне обладнання) сталося в результаті ДТП.
У сюрвеєрському звіті № 20-11.28.UN від 21.05.2021 зазначено, що огляд пошкодженого вантажу представниками ТОВ «Ю Ел Ей Карго» не проводився, звіт складався на підставі наданих документів та на підставі акту огляду від 03.12.2020, складеного ТОВ «Ай Експерт».
Страховим актом № 00388905 від 19.07.2021 дану подію було визнано позивачем страховим випадком за договором страхування та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 1361384,41 грн. (1400 255,41 грн. збитків визначених сюрвеєрським звітом - 38 871,00 грн. безумовна франшиза).
Платіжним дорученням № 235033 від 22.07.2021 позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Атлас КопкоУкраїна» страхове відшкодування у розмірі 1 361 384,41 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 2352 від 10.08.2021, в якій просив здійснити відшкодування в розмірі 1361384,41 грн.
На вказану претензію відповідачем було надано відповідь вих. № 202109/1 від 16.09.2021 (направлено позивачу 20.09.2021), в якій відповідач заперечував проти вимог, викладених у претензії.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та п. 9.21 договору страхування перейшло право вимоги до особи, винної за заподіяні збитки, а саме до відповідача.
Згідно статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України «Про страхування» визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закон України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - це подія, що передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк (п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закоу України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як зазначалось вище, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 1361384,41 грн. страхувальнику (вантажовідправнику вантажу, який було пошкоджено при перевезенні в ДТП) ТОВ «Атлас Копко Україна».
Відповідно до ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
За змістом ст. 993 ЦК Українита ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст.611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Як зазначалось вище відповідно до договору-доручення надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного між відповідачем та ТОВ «Атлас Копко Україна», та заявки № 251120/1 від 25.11.2020, відповідачем, як експедитором, було організовано перевезення вантажу ТОВ «Атлас Копко Україна», а саме компресорного обладнання.
Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб; у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.
Згідно ч.ч. 2 і 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Позивач вважає, що протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, оскільки відповідач несе повну матеріальну відповідальність за втрату та/або пошкодження вантажу відповідно до умов договору надання транспортно-експедиційних послуг, проте свого обов'язку щодо збереження схоронності та цілісності вантажу належним чином не виконав. Наявність шкоди - це грошове вираження шкоди - вартість пошкодженого майна. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором надання транспортно-експедиційних послуг у зв'язку з чим, експедитор не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу в повному обсязі та збереженні, через що виникло пошкодження вантажу. Вина відповідача - це порушення відповідачем умов договору надання транспортно-експедиційних послуг.
В той же час, суд не погоджується із висновками позивача з наступних підстав.
Сюрвеєрський звіт від 21.05.2021 складений ТОВ «Ю Ел Ей Карго», без огляду пошкодженого вантажу, про що зазначено у звіті. Сюрвеєрський звіт складено виходячи з наданих матеріалів (документів та фотографій).
У сюрвеєрському звіті від 21.05.2021 зазначено, що він складений на підставі акту огляду від 03.12.2020, складеного ТОВ «Ай Експерт».
Акт огляду від 03.12.2020, складений ТОВ «Ай Експерт», посилається на акт від 01.12.2020, складений відповідачем. В той же час у акті огляду від 01.12.2020 зазначено, що обладнання потребує подальшої інспекції та тестування на предмет працездатності.
Тобто, тільки актом № 0312/20 від 07.12.2020, складеним ТОВ «Атлас Копко Україна» (вантажовідправником та страхувальником), зазначено, що безпечну коректну роботу компресорного обладнання та його основні технічні характеристики відновити неможливо. Доказів того, що іншим суб'єктом, який не зацікавлений у виплаті страхового відшкодування, тестувалося компресорне обладнання та встановлено неможливість його роботи у передбаченому режимі після пошкодження у ДТП, до суду не надано.
Звіт про оцінку майна та сюрвеєрський звіт було виконано без реального огляду вантажу, а лише на підставі наданих ТОВ «Атлас Капко Україна» даних, документів та фотографій, що виключає об'єктивність оцінки пошкодженого вантажу.
Отже, наявні підставі стверджувати, що звіт не містить об'єктивну оцінку пошкодженого вантажу як лому чорного металу, відтак цей звіт є неналежним та недопустимим доказом.
Доказів того, що пошкоджене майно намагалися продати як лом чорного металу, щоб покрити частину збитків, не надано.
Щодо протиправності дій відповідача та його вини суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, згідно п. 4.1 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором у вигляді відшкодування збитків, заподіяних кожній із сторін винними діями іншої сторони, а також сплати штрафних санкцій, передбачених законодавством України, цим договором та заявкою.
Згідно п. 4.8.2 договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 експедитор несе відповідальність за недостачу, невідповідність фактичної кількості/якості вантажу, що міститься всередині цілісної тари під пломбами відправника, в разі доведення його вини. Експедитор не несе відповідальність за внутрішнє псування, пошкодження ватажу без видимого пошкодження самого контейнера/пломб, а також збитки (простої транспортних засобів і ін.), викликані несвоєчасним отриманням інструкцій або необхідних документів від клієнта, а також неправильним або неповним зазначенням даних у заявках.
Тобто, умовами договору надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2019 не встановлено повної матеріальної відповідальності експедитора за пошкодження вантажу, як зазначає позивач у позовній заяві.
Позивачем не надано доказів того, що відповідач (експедитор) або перевізник визнанні винними у ДТП. Матеріалів МВС, складених за результатами ДТП, або постанови суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності, до суду не надано, як і не надано інших доказів на встановлення вини експедитора.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
З огляду на викладене, суд встановив недоведеність розміру збитків та відсутність вини експедитора у пошкодженні вантажу, тому відсутні підстави для задоволення позову та стягнення збитків в сумі 1361384,41 грн. за відсутністю складу цивільного правопорушення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Згідно ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем не доведено склад правопорушення, а саме вина відповідача та розмір збитків, а тому цивільна відповідальність у виглядлі стягнення збитків, не настає.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1361384,41 грн. повністю.
Відповідач у письмових запереченнях від 06.06.2022 (вх. № 6272/22 від 06.06.2022), зазначив про застосування спеціальних скорочених строків позовної давності, встановлених ч. 2 ст. 258 ЦК України (скорочена позовна давність 1 рік до вимог у зв'язку із перевезенням вантажу).
При суброгації під час обчислення позовної давності мають застосовуватися положення ст. 262 ЦК України, відповідно до якої заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов'язання не припиняється, змінюється лише одна із сторін такого зобов'язання - кредитор. Перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, позовна давність у даному випадку не застосовується.
Судові витрати у справі покладаються на позивача у відповідності до ст.129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп» про стягнення 1 361384,41 грн. відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 29.07.2022.
Суддя О.О. Христенко