вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3458/21
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши справу
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корса”, Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Дочірнього підприємства “Ейвон Косметікс Юкрейн”, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе
про стягнення заборгованості
та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства “Ейвон Косметікс Юкрейн”, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корса”, Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення заборгованості
представники:
від позивача (відповідача за зустрічним) - І.В. Омелян
від відповідача (позивача за зустрічним) - Є.М. Дядюк
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2022 року первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Корса” до Дочірнього підприємства “Ейвон Косметікс Юкрейн” про стягнення заборгованості задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства “Ейвон Косметікс Юкрейн” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корса” про стягнення заборгованості відмовлено повністю.
До суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшла заява б/н від 11.07.2022 року (вх. №8376/22 від 12.07.2022) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3458/21 про розподіл фактично понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Також, до суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшла заява б/н від 12.07.2022 року (вх. №8471/22 від 13.07.2022) про приєднання доказів понесених судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Ухвалою суду від 15.07.2022 року прийнято до розгляду заяву Дочірнього підприємства “Ейвон Косметікс Юкрейн” б/н від 12.07.2022 року (вх. №8471/22 від 13.07.2022) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3458/21 про розподіл фактично понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи та призначено розгляд заяви на 26.07.2022 року.
До суду від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) електронною поштою надійшли заперечення б/н від 26.07.2022 року (вх. №9338/22 від 26.07.2022) на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3458/21.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) у судовому засіданні 26.07.2022 року проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3458/21 заперечив та просив у її задоволенні відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 26.07.2022 року подану заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3458/21 підтримав та просив суд її задовольнити в повному обсязі.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-4 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене ч. 4 ст. 129 ГПК України.
У ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи додано копію Договору про надання правової допомоги №1820/35 від 22.12.2021 року, Додаткову угоду №1 від 22.12.2021 року до Договору про надання правової допомоги №1820/35 від 22.12.2021 року, рахунок-фактуру №1820/20 від 27.04.2022 року, деталізацію суми по рахунку, акт прийому-передачі виконаних робіт №89 від 05.07.2022 року, копію платіжного доручення №89 від 12.07.2022 року, копію ордеру серія АА№1142997 від 06.01.2022 року, копію довіреності б/н від 24.12.2021 року.
Між Адвокатським бюро «Арцінгер» (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейвон Косметікс Юкрейн» (за договором - клієнт) 22.12.2021 року укладено Договір про надання правової допомоги №1820/35, згідно п. 1 якого, виконавець зобов'язується надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатковими умовами до нього. Обсяги правової допомоги та повноваження виконавця визначені в п. 2 Договору.
Згідно п. 4 Договору про надання правової допомоги, розмір винагороди виконавця за надання клієнту правової допомоги та порядок її сплати визначається додатковими угодами, що підписується сторонами.
Також, між Адвокатським бюро «Арцінгер» (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейвон Косметікс Юкрейн» (за договором - клієнт) 22.12.2021 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно п.п. 3, 4 якої, сторони погодили, що погодинні ставки працівників виконавця становлять 6157,18 грн./год., що є еквівалентом 200 євро/год. Згідно офіційного курсу Національного банку України на дату підписання Додаткової угоди - для всіх юристів, незалежно від їх градації (далі - погодинна ставка). Гонорари за правову допомогу, надані виконавцем, розраховуються шляхом множення погодинної ставки працівників виконавця, залучених до надання правової допомоги клієнту, на кількість годин, фактично витрачених відповідними юристами виконавця для надання відповідної правової допомоги.
За правову допомогу, передбачену пп. 1 п. 1 цієї Додаткової угоди, клієнт сплачує виконавцю гонорар у сумі, що дорівнює 206265,53 грн. - 230894,25 грн. та є еквівалентом 6700-7500 євро згідно офіційного курсу НБУ на дату підписання Додаткової угоди.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на первісну позовну заяву відповідачем за первісним позовом було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести в зв'язку із розглядом справи у сумі 230500,00 грн. Крім того, під час розгляду справи у судовому засіданні 05.07.2022 року представником відповідача за первісним позовом заявлено, що докази понесення витрат на правову допомогу представник відповідача за первісним позовом зобов'язується подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Згідно поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідач за первісним позовом зазначає, що розмір витрат на правову допомогу збільшився та становить 285153,98 грн., що складається з 7500,00 євро (що є еквівалентом 234167,25 грн. та ПДВ 47525,66 грн. разом 281692,92 грн.) та 3461,07 грн. додаткових витрат.
Так, згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі №907/746/17 акцентовано увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначено також ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.
З поданих відповідачем за первісним позовом документів судом встановлено, що додаткові витрати у сумі 3461,07 грн. включають в себе витяг, поштові витрати, нотаріальні послуги, таксі Уклон, кур'єрські послуги (Нова Пошта). Однак, відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи не додано належних та допустимих доказів понесення таких витрат, а тому, витрати у сумі 3461,07 грн. не підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом у справі прийнято рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмовлено повністю у задоволенні зустрічного позову, розподілу підлягають фактично понесені відповідачем за первісним позовом судові витрати, пов'язані із розглядом саме первісного позову. Тому, судові витрати позивача за зустрічним позовом, згідно п. 2 ч. 4 ГПК України, не підлягають розподілу між сторонами у зв'язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову, про що також зазначено у рішенні Господарського суду Київської області від 05.07.2022 року у даній справі.
Згідно Додатку №1 до рахунку-фактури №1820/35-1 від 27.04.2022 року вбачається, що відповідач за первісним позовом просить стягнути з позивача за первісним позовом 281737,91 грн. (285153,98 - 3461,07 = 281737,91). При цьому, як встановлено судом, наведені в додатку до рахунку послуги складаються з робіт, наданих адвокатським об'єднанням, як за первісним, так і за зустрічним позовом. Таким чином, суд дійшов висновку що 140846,45 грн. (50% від 281737,91 грн.), які є витратами ТОВ «Ейвон Косметікс Юкрейн», як позивача за зустрічним позовом, не підлягають розподілу між сторонами, оскільки, такі витрати пов'язані та складаються з послуг, наданих адвокатським об'єднанням саме за зустрічним позовом.
Решта витрат відповідача за первісним позовом на правову допомогу у сумі 140846,45 грн., згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, підлягають розподілу між сторонами у зв'язку із частковим задоволенням первісного позову пропорційно відмовленим позовним вимогам за первісним позовом, що, за розрахунком суду, складає 75901,39 грн.
Так, беручи до уваги рівень складності правовідносин у справі, обсяг поданих до суду відповідачем за первісним позовом заяв та матеріалів, з урахуванням критеріїв розумності розміру адвокатських витрат, а також, враховуючи, часткове задоволення первісних позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ «Ейвон Косметікс Юкрейн», є необґрунтованим та непропорційним до предмета спірних правовідносин.
Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Викладене, на думку суду, свідчить, що покладення на ТОВ «Корса» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 75901,39 грн. є надмірним.
За таких обставин, встановивши невідповідність заявлених відповідачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд дійшов висновку про зменшення цих сум на 50%.
Стосовно заперечень, викладених позивачем за первісним позовом у поясненнях на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, згідно якої зазначено, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Також, суд відхиляє заперечення позивача за первісним позовом щодо врахування акту №89 приймання - передачі виконаних робіт від 05.07.2022 року, оскільки, договором сторони погодили фіксований розмір вартості наданих послуг та, крім того, подані позивачем документи дозволяють встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18).
Варто також зауважити, що згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, а тому, судом відхиляються заперечення стосовно врахування платіжного доручення №89 від 12.07.2022 року.
При цьому, суд зауважує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, до правової допомоги належать й консультації, роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах тощо (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16). Враховуючи зазначене, посилання позивача за первісним позовом на те, що правова допомога надавалась також юристами і помічниками юристів та зауваження щодо витраченого виконавцями часу на складання документів також відхиляються судом, як необґрунтовані. Крім того, судом враховано, що згідно п. 2.4 Договору про надання правової допомоги, сторони дійшли згоди, що правова допомога, згідно із Договором, надається безпосередньо адвокатами виконавця із залученням помічників адвокатів, інших працівників виконавця, а також іншими адвокатами, залученими в порядку, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
З урахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).
Судом встановлено, що належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, позивачем за первісним позовом не надано, у зв'язку з чим, суд вважає, що останнім не доведено у відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності справи.
При цьому, саме лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі №910/5410/19.
Так, дослідивши матеріали справи, з урахуванням критеріїв пропорційності та розумності, суд вважає обґрунтованим розмір покладених на позивача за первісним позовом понесених відповідачем за первісним позовом витрат правову допомогу у сумі 37950,69 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Заяву Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» б/н від 12.07.2022 року (вх. №8471/22 від 13.07.2022) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3458/21 про розподіл фактично понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса» (49021, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 204-А, код ЄДРПОУ 33005110) на користь Дочірнього підприємства «Ейвон Косметікс Юкрейн» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Харківське шосе, буд. 5, код ЄДРПОУ 24924140) 37950 (тридцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 69 коп. витрат на правову допомогу.
3.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 29.07.2022 року.
Суддя Д.Г. Заєць