вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3690/21
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка», Київська область, м. Біла Церква
до Фізичної особи-підприємця Салівон Тетяни Григорівни, Київська область, м. Біла Церква
про стягнення заборгованості
представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» до Фізичної особи-підприємця Салівон Тетяни Григорівни про стягнення заборгованості задоволено повністю; cтягнуто з Фізичної особи-підприємця Салівон Тетяни Григорівни на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» 22750,00 грн. заборгованості та 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
До суду від позивача надійшла заява №151/22 від 13.07.2022 року (вх. №8733/22 від 18.07.2022) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 16500,00 грн.
Ухвалою суду від 19.07.2022 року заяву позивача №151/22 від 13.07.2022 року (вх. №8733/22 від 18.07.2022) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 16500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 29.07.2022 року.
До суду від позивача електронною поштою надійшла заява б/н від 20.07.2022 року (вх. №770/22 від 20.07.2022) про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду заяви, у судове засідання 29.07.2022 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не подав.
Згідно п. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши у судовому засіданні 29.07.2022 року заяву №151/22 від 13.07.2022 року (вх. №8733/22 від 18.07.2022) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 16500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3690/21, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивачем було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Крім того, ухвалою суду від 19.07.2022 року позивачу поновлено строк для звернення із заявою №151/22 від 13.07.2022 року (вх. №8733/22 від 18.07.2022) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3690/21.
Таким чином, заявником дотримано вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» (за договором - клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Грибенников та Фатєєв» (за договором - адвокатська компанія) укладено Договір про надання юридичних послуг №13/20 (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатська компанія приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно п. 4.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 01.03.2020 року до Договору, юридичну допомогу, що надається адвокатською компанією, клієнт оплачує у вигляді абонентської плати у розмірі 20000,00 грн. за кожен місяць, незалежно від кількості виготовлення процесуальних, юридичних та інших документів, незалежно від кількості судових засідань та прийняття участі у процесуальних (слідчих) діях при проведенні досудового розслідування у кримінальних провадженнях. У разі представництва інтересів клієнта в органах суду розмір гонорару (винагороди) адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку заяв по суті справи або заяв з процесуальних питань визначається за погодинною ставкою, виходячи з вартості однієї години - 1500,00 грн.
Оплата клієнтом проводиться на підставі наданих адвокатською компанією актів наданих послуг, в яких відображається назва послуги та сума що підлягає сплаті (п. 4.3 Договору).
В якості доказів надання юридичних послуг та понесених витрат на правову допомогу у сумі 16500,00 грн. до матеріалів справи долучено Акт приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) на підставі Договору №13/20 від 06.02.2020 року та додаткової угоди до нього від 13.07.2022 року, рахунок на оплату №24 від 13.07.2022 року.
Так, згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі №907/746/17 акцентовано увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначено також ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв розумності розміру адвокатських витрат, а також, враховуючи, що розгляд справи здійснювався без участі представника позивача, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ТОВ «Салон-перукарня «Золушка», який складає майже 76% від суми позову, є необґрунтованим та непропорційним до предмета спірних правовідносин.
Судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Викладене, на думку суду, свідчить що покладення на ФОП Салівон Тетяну Григорівну витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16500,00 грн. є надмірним.
За таких обставин, встановивши невідповідність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд дійшов висновку про зменшення цих сум до 20%.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» №151/22 від 13.07.2022 року (вх. №8733/22 від 18.07.2022) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 16500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Салівон Тетяни Григорівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Салон-перукарня «Золушка» 3300 (три тисячі триста) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 29.07.2022 року
Суддя Д.Г. Заєць