"19" липня 2022 р.
м. Київ
Справа № 911/251/22
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Дей" (03039, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 6, код ЄДРПОУ 44328476)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Фуд Сервісес" (08307, Київська обл., Бориспільський р-н, не визначено, Бориспіль-7, міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 39939183)
та Державного виконавця Агатюка Олега Олександровича Бориспільського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, буд. 63, код ЄДРПОУ 34977156)
за участю Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) в якості третьої особи без самостійних вимог стосовно предмету спору
про визнання права власності на транспортні засоби, зобов'язання державного виконавця скасувати постанову від 28.10.2021 у ВП № 67288679 та вилучення з-під виконавчих дій транспортні засоби,
за участю представників:
позивача: Дедіщева Вікторія Ігорівна;
відповідачів: не з'явились;
третьої особи: Дзюбайло Ольга Олегівна,
[1. Виклад обставин справи]
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 24.01.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Дей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Фуд Сервісес" та Державного виконавця Агатюка Олега Олександровича Бориспільського відділу Державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання права власності на транспортні засоби, зобов'язання державного виконавця скасувати постанову від 28.10.2021 у ВП № 67288679 та вилучення з-під виконавчих дій транспортні засоби.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2022 вказану позовну заяву залишено без руху. Також 03.02.2022 до суду надійшла заява відповідача-1 про визнання позову.
Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 10.02.2022 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання на 12.03.2022 на 14:45.
08.02.2022 до суду надійшов відзив відповідача-2.
Водночас, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Поряд з тим, у зв'язку із загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом Господарського суду Київської області «Про встановлення особливого режиму роботи господарського суду Київської області в умовах воєнного стану» від 03.03.2022, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у господарському суді Київської області в віддаленому режимі.
З огляду на наведені вище обставини судове засідання з розгляду справи 12.03.2022 не відбулося.
Беручи до уваги цей факт, суд визначив нову дату та час проведення судового засідання, як 16.05.2022 о 14:10.
У судовому засіданні суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання. Також, з огляду на залучення ухвалою про відкриття провадження у справі Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" в якості третьої особи без самостійних вимог стосовно предмету спору суд зобов'язав сторін надіслати третій особі всі документи, що стосуються справи, що були подані за час її розгляду в суді та надати підтверджуючі докази до суду.
У судовому засіданні 07.06.2022 суд надав третій особі строк для подання письмових пояснень по суті спору до наступного судового засідання та відклав розгляд справи на 20.06.2022 на 16:45. 14.06.2022 від третьої особи надійшли письмові пояснення № 35-22/1-126 від 10.06.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.07.2022 на 17:30, яке мало б відбутися у режимі відеоконференції за клопотанням представника позивача.
До суду 05.07.2022 з'явилася представник третьої особи Дзюбайло Ольга Олегівна. Водночас, в день проведення судового засідання у приміщенні Господарського суду Київської області відбулося аварійне вимкнення електропостачання про що працівниками суду складено відповідний акт.
З огляду на неможливість проведення засідання з використанням засобів фіксування, ведення протоколу, записування фонограми судового засідання, з'єднання з представником позивача, яка мала намір взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції - судове засідання 05.07.2022 не відбулося.
Судом визначено нову дату та час проведення судового засідання як 08.07.2022 о 14:00, про що також повідомлено учасників справи, що мали намір взяти участь у засіданні 05.07.2022 (представників позивача та третьої особи).
У засіданні 08.07.2022 суд оголосив перерву для додаткового вивчення Практики Верховного Суду України щодо спірних питань. Суд також запропонував учасникам справи надати власні посилання на актуальну практику Верховного Суду з письмовими позиціями з приводу співвідношення зі справою № 911/251/22.
08.07.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення, а 13.07.2022 письмові дебати представника позивача, які долучені до матеріалів справи.
19.07.2022 судом прийнято рішення у справі.
[2. Виклад обставин правовідносин та позицій сторін]
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд з'ясував, що постановою від 27.10.2021 року було розпочато виконавче провадження № 67288679, ініційоване Державним підприємством "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" відносно боржника ТОВ «Скай фуд сервісес".
Позивач повідомляє суд, що 28.10.2021 року в межах цього виконавчого провадження винесена постанова про оголошення у розшук наступного майна боржника:
- транспортний засіб ІVЕСО, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ;
- транспортний засіб MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ;
- транспортний засіб IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 ;
- транспортний засіб IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_7 , VIN номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 .
Позивач стверджує, що він є власником вказаних трнспортних засобів, а не боржник за виконавчим провадженням (ТОВ «Скай фуд сервісес»), його право власності набуте до відкриття виконавчого провадження. Однак, перереєстрацію цих транспортних засобів з ТОВ «Скай фуд сервісес» на ТОВ "Скай Дей" не була проведена вчасно, вони віднесені виконавцем до майна боржника за виконавчим провадженням.
Набуття права власності позивача на майно відбулося в результаті виділу з боржника трьох юридичних осіб, серед яких й ТОВ "Скай Дей". Нотаріально оформленим рішенням № 19-05-21-01 єдиного учасника ТОВ «Скай фуд сервісес» від 19.05.2021 року вирішено:
- Виділити зі складу товариства нові юридичні особи у формі товариств з обмеженою відповідальністю з передачею новоствореним юридичним особам згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов'язків товариства, в тому числі частини статутного капіталу товариства, а саме:
1. Товариству з обмеженою відповідальністю «Фудсерв»,
2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Скай Дей»,
3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Юсджі-Консалтинг».
- Затвердити розподільний баланс, який додається до цього рішення, за яким частина майна, прав та обов'язків Товариства, та частина статутного капіталу Товариства передається відповідним товариствам.
За розподільчим балансом ТОВ «Скай фуд сервісес» передало позивачу своє майно, права та обов'язки.
В акті прийому передачі активів до ТОВ "Скай Дей" (складеному станом на 19.05.2021) на позиціях 544-547 зазначені об'єкти:
- Автоліфт DOLL (Full Size) на бaзi IVECO MLC140E18;
- Автомобіль Mercedes-Benz ( НОМЕР_4 ) - автоліфт;
- Aвто Iveco (ZCFAIEC0202511125) - автоліфт;
- Авто Iveco (ZCFC5090005290425) - автоліфт.
З рішення № 19-05-21-1 від 19.05.2021 про створення позивача вбачається, що отримане ним в результаті виділу майно передається йому саме до статутного капіталу. ТОВ «Скай дей» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 27.05.2021, номер запису: 1000681360000061180.
Позивач вважає, що з дати державної реєстрації ТОВ «Скай дей», підписання Акту приймання-передачі майна, в тому числі ТЗ та включенням до балансу вказаних ТЗ, Позивач набув право власності на майно.
Позаяк, вчасна перереєстрація транспортних засобів з боржника на Позивача не відбулась то транспортні засоби стали об'єктом виконавчих дій.
Позивач стверджує, що порушення ним строку здійснення перереєстрації транспортних засобів не позбавляє та не нівелює його права власності на транспортні засоби, яке набуто ним на підставі вчинення вищевказаного правочину, грунтуючи свою позицію на існуючій судовій позиції, зокрема Постанові Верховного суду від 16.12.2020 року у справі 278/3640/18.
Позивач пише: вчинення виконавчих дій відносно транспортних засобів, які належать позивачу, а не боржнику, є підтвердженням невизнання виконавчою службою позивача власником цих транспортних засобів та порушенням його майнових прав.
Позивач є власником транспортних засобів, які в силу приписів Закону України «Про дорожній рух» та Порядку 1388 не може перереєструвати на своє ім'я.
З огляду на ці обставини заявлено позовні вимоги про визнання за ТОВ «Скай дей» права власності на транспортні засоби та зобов'язання Державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області скасувати постанову від 28.10.2021 року про розшук транспортних засобів у виконавчому провадженні № 67288679 та вилучити з-під виконавчих дій наведені транспортні засоби.
У заяві про визнання позову відповідач-1 визнав позов та право власності позивача на транспортні засоби. ТОВ "Скай Фуд Сервісес" підкреслює, що на момент набуття позивачем права власності на транспортні засоби, відповідач-1 не мав обтяжень, законодавчих заборон або перешкод, які б унеможливлювали передачу майна у власність позивачу. Відкриття виконавчого провадження щодо відповідача-1 та внесення його до Реєстру боржників було здійснено із спливом трьох календарних місяців з моменту виділу та передачі майна Позивачу.
Таким чином відповідач-1 вважає, що задоволення позову не порушуватиме ані діючого законодавства ані прав чи інтересів інших осіб.
У відзиві на позовну заяву Державного виконавця Агатюка Олега Олександровича останній зазначив, що відповідно до приписів статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» спори про визнання права власності на майно в межах виконавчого провадження вирiшуються у судовому порядку. У контексті заявлених позивачем вимог про визнання права власності на транспортні засоби, Бориспільський вiддiл ДВС покладається на розсуд суду.
Державне підприємство "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" у поясненнях вказує на те, що наявність заявленої третьою особою і не задоволеної відповідачем-1 грошової вимоги, у розумінні ч. 4 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» не дозволяли завершити процедуру виділу позивача.
Також Державне підприємство "Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" вказує, що право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі за актом, як стверджує позивач. Крім того, державній реєстрації новим власником (у цьому випадку - позивачем) права власності на майно, має передувати державна реєстрація попереднім власником (у цьому випадку відповідачем-1) відмови від права власності на майно, як це передбачено ч.3 ст.347 ЦК України.
Зазначено, що жодних належних і допустимих доказів, на підставі яких можна було б встановити факти державної реєстрації відмови відповідача-1 і державної реєстрації права власності позивача на майно, позивачем до позовної заяви не долучено, тому третя особа заперечує щодо позову.
Третя особа звертає увагу на той факт, що транспортний засіб IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_8 за Актом відповідачем-1 позивачу не передавався, оскільки вказаний транспортний засіб в Акті відсутній.
[3. Висновки господарського суду, мотиви
прийнятого рішення, застосовані норми]
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Статтею 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
З урахуванням положень пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Змістом права власності є правомочності щодо права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо інша особа не визнає, заперечує або оспорює його.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (ЄДРСРУ № 91292740).
З урахуванням наведеної вище судової практики, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що може забезпечити реальне поновлення прав, за захистом яких товариство звернулося до суду.
Водночас, після перевірки наявних у матеріалах справи документів судом з'ясовано, що актом приймання-передачі товариству-позивачу передавався автоліфт DOLL (Full Size) на бaзi IVECO MLC140E18. Проте, в акті не вказано інших ідентифікуючих ознак цього транспортного засобу на підставі яких можна було б ототожнити його з тими транспортними засобами, про які йдеться мова у позовній заяві, зокрема, у її прохальній частині. Тобто у акті приймання-передачі не вказано ні реєстраційного номеру, ні VIN/номеру шасі (кузова, рами), ні серійного номеру.
Також суд звертає увагу позивача, що він просить визнати за ним право власності на транспортний засіб ІVЕСО, з VIN номером НОМЕР_2 , в той час як в акті приймання-передачі зазначено наявний об'єкт з ідентифікатором ZCFAIEC0202511125. Відтак, має місце невідповідність транспортних засобів переданих ТОВ "Скай Дей" тому автомобілю, щодо якого позивач звертається до суду.
Суд звертає особливу увагу учасників справи, що при поданні позову позивач не надав належних доказів того, що перелічені транспортні засоби дійсно були зареєстровані за відповідачем-1.
Ні позивач, ні відповідач-1, визнаючи позов, не подали жодних первинних документів, які б свідчили про право власності на те чи інше рухоме майно до передачі його у відповідному порядку позивачу. До суду не подавалися відомості про реєстрацію транспортних засобів за відповідачем-1 та/або докази набуття останнім їх у власність за цивільно-правовими договорами.
Акт приймання передачі, на який посилається позивач, або ж постанова державного виконавця про розшук відповідного майна боржника не є для суду доказами, які б підтвердили належність тих об'єктів ТОВ "Скай Фуд Сервісес" в будь який момент чи доказом реєстрації, їх придбання, позаяк останні не є первинними документами, що підтверджують право власності відповідача-1, а постанова про розшук майна чи скріншот результатів запиту не є тими документами на підставі яких суд може перевірити чи констатувати право власності відповідача-1 на вказані в прохальній частині позову автомобілі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі неможливо.
Суд констатує що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування покладається на сторін. У разі неможливості самостійно надати докази, учасники справи мають можливість у порядку статті 81 цього Кодексу у межах справи подати клопотання про витребування доказів судом. Позивачем не здійснено дій щодо витребування доказів, які б підтвердили належність транспортних засобів про які йдеться в позові ТОВ "Скай Фуд Сервісес", а наявних у справі матеріалів, на думку позивача, було достатньо для винесення обгрунтованого рішення про визнання права власності за ним. Суд також наголошує на тому, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім визначених частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України випадків.
Оскільки позивачем не доведено належними доказами порушення його права власності на вказані в прохальній частині позову об'єкти рухомого майна - суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині про визнання права власності на транспортні засоби.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Вiдповiдно до частини 1 статті 173 ГПК України в однiй позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить вiд задоволення iншої позовної вимоги (основної вимоги).
В позовній заяві ТОВ "Скай Дей" зазначалося, що вимоги, зазначені після визнання права власності за позивачем на транспортні засоби є похідними та/або такими, що пов'язані між собою підставою їх виникнення (тобто, задоволення судом вимоги про визнання за позивачем права власності зумовлює в подальшому здійснення реєстрації права власності та припинення дій, що порушують таке право).
Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні первісної позовної вимоги про визнання права власності, не має підстав вважати, що майновий інтерес особи щодо наведених транспортних засобів порушено, а відтак, суд не вбачає за можливе задовольняти похідну позовну вимогу про зобов'язання державного виконавця виконати будь які дії у виконавчому провадженні стосовно цих транспортних засобів.
[4. Підсумки, вирішення питання щодо судових витрат]
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вказану норму, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Суд зауважує, що розгляд справ здійснюється відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з положеннями статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи, що положеннями пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, викладення власних позицій.
Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2022.
Суддя А.Ф. Черногуз