ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.07.2022Справа № 910/18946/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/18946/21
за первісним позовом Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" (Україна, 52514, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Зайцеве, вул. Центральна, буд. 50; ідентифікаційний код: 21905337)
до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код: 25394566)
про стягнення 86 354,12 грн
та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код: 25394566)
до Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" (Україна, 52514, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Зайцеве, вул. Центральна, буд. 50; ідентифікаційний код: 21905337)
про стягнення 155 749,13 грн
Представники учасників справи:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Медвідь Л.М., довіреність № 14-2021/Legal від 04.10.2021.
Науково-виробниче фермерське господарство "Компанія Маїс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (далі - відповідач) про стягнення 67 925,70 грн, з яких 43 499,67 грн пені, 16 568,95 грн інфляційних втрат та 7 857,08 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем оплати поставленого позивачем товару за Договором поставки № 60421651 від 21.07.2020, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/12957/21. Враховуючи, що в межах справи № 910/12957/21 вимоги позивача стосувались стягнення лише суми основного боргу, у цій справі позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та суму інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
29.11.2021 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18946/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
24.12.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що він призупинив здійснення платежів на підставі п. 6.4 Договору внаслідок прострочення виконання зобов'язання з боку позивача. Також відповідач просить суд зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій.
28.12.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" про стягнення 155 749,13 грн.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що Науково-виробниче фермерське господарство "Компанія Маїс" порушило зобов'язання за Договором щодо поставки до 03.11.2020 включно всього об'єму товару, що зумовлює настання для нього правових наслідків, передбачених пп. 7.3.1 Договору щодо сплати пені.
04.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить додатково стягнути з відповідача 15 714,16 грн пені та 2 714,26 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 прийнято зустрічний позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" про стягнення 155 749,13 грн до спільного розгляду з первісним позовом Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення 67 925,70 грн, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.02.2022.
17.01.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" надійшла відповідь на відзив на первісну позовну заяву.
01.02.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні зустрічного позову з тих підстав, що в результаті проведеного судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/12957/21 зустрічного зарахування стягнутих сум, зобов'язання сторін припинились і штрафні санкції, які можуть бути нараховані Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" Науково-виробничому фермерському господарству "Компанія Маїс", виключно до 23.12.2021. Також відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) вказує, що невиконання зобов'язання з постачання всього об'єму товару, обумовленого Договором, відбулось внаслідок несприятливих погодних явищ в період вегетації рослин соняшнику, що, в свою чергу, негативно вплинуло на обсяг зібраного урожаю у 2020 році. Відповідно до звітів про збирання врожаю сільськогосподарських культур, загальний обсяг зібраного Науково-виробничим фермерським господарством "Компанія Маїс" в 2020 році урожаю соняшника склав 529,4 тон, який після очищення був поставлений Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" в обсязі 467,34 тон. З урахуванням викладеного, відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) вказує, що невиконання зобов'язання було зумовлено наявністю виняткових обставин, а відтак заявлена до стягнення пеня не є заходом забезпечення виконання зобов'язання, а є покаранням за прострочення виконання зобов'язання.
У підготовче засідання 09.02.2022 з'явився представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 09.02.2022 судом було прийнято до розгляду відзиви на первісну та зустрічну позовні заяви, відповідь на відзив на первісну позовну заяву, а також заяву про збільшення позовних вимог щодо первісного позову, оголошено перерву до 02.03.2022.
Підготовче засідання, призначене на 02.03.2022, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 01.06.2022.
У підготовче засідання 01.06.2022 з'явився представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 01.06.2022 судом було оголошено перерву до 29.06.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 29.06.2022.
28.06.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі № 910/12957/21.
У підготовче засідання 29.06.2022 з'явився представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 29.06.2022 присутнім представником відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2022.
18.07.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" надійшла заява про здійснення розгляду справи без участі його представника.
У судове засідання 20.07.2022 з'явився представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, його явка обов'язковою судом не визнавалась.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав суду усні пояснення по суті спору, проти первісного позову заперечував, позовні вимоги за зустрічним позовом просив задовольнити.
У судовому засіданні 20.07.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, суд
21.07.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (покупець) та Науково-виробничим фермерським господарством "Компанія Маїс" (постачальник/продавець) було укладено Договір поставки № 60421651 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався продати та поставити, а покупець оплатити і прийняти товар (соняшник урожаю 2020 року), насипом, відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).
У пункті 1.3 Договору продавцем надано гарантії покупцеві, зокрема щодо того, що увесь обсяг товару, що визначений цим Договором, було вироблено (вирощено) особисто продавцем як сільськогосподарським підприємством-виробником.
Додатковими угодами № 1 від 21.07.2020, № 60444380 від 27.10.2020, № 60444386 від 28.10.2020, № 60444611 від 29.10.2020, № 60444662 від 31.10.2020 та № 60444889 від 02.11.2020 сторони вносили зміни до Договору в частині вартості метричної тони товару.
Відповідно до пункту 3.1 Договору продавець зобов'язується поставити 800 метричних тон з опціоном +5,0/-5,0 % за вибором продавця.
Ціна товару підлягає коригуванню на підставі та на умовах, визначених розділом 4 Договору.
Згідно з пунктом 4.1 Договору базова ціна товару без податку на додану вартість (ПДВ) за цим договором складає 8970,36 грн за одну метричну тону. Базова ціна товару з ПДВ за цим договором складає 10764,43 грн за одну метричну тону, що є еквівалентом 390 доларів США на дату укладення цього договору згідно офіційного курсу Національного Банку України у розмірі 27.6011 грн/долар США.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що загальна базова вартість товару складає: без ПДВ 7 176 286,00 грн, загальна базова вартість товару з ПДВ складає 8 611 543, 20 грн +5,0/-5,0% згідно з пунктом 3.1 Договору. Загальна базова вартість товару може бути змінена в результаті можливого перерахунку базової ціни товару згідно пункту 4.1 цього Договору.
За умовами пункту 4.3 Договору, у базову ціну товару входять всі транспортні витрати на доставку товару до пункту поставки, а також всі інші витрати продавця, понесені ним до моменту поставки товару на умовах цього Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору продавець зобов'язується здійснити поставку автомобільним транспортом товару на умовах DAP (поставлено в місці), відповідно до правил Інкотермс 2020, поставлено на ПрАТзІІ "ДОЕЗ", згідно реквізитів поставки, які зазначені в цьому договорі, або в окремих інструкціях покупця.
У пункті 5.2 Договору сторони визначили, що продавець зобов'язується поставити весь об'єм товару за реквізитами поставки, вказаними у пункті 5.1, у строк з 24.08.2020 до 03.11.2020, обидві дати включно. Вантажовідправником товару є особа, яка зазначена у відповідній транспортній накладній.
Датою поставки та момент переходу права власності вважається дата документальної (у відповідній товарно-транспортній накладній та/чи акті приймання-передачі) фіксації факту видачі перевізником товару вантажоотримувачу у пункті поставки. Кількість та якість товару визначаються у пункті поставки та є остаточними згідно даних вантажоотримувача, зокрема, згідно реєстру вивантаження транспортних засобів та результатів досліджень лабораторії вантажоотримувача. Продавець зобов'язаний надавати покупцю відповідні видаткові та податкові накладні згідно фактичної кількості товару, що була визначена у пункті поставки (пункти 5.3, 5.4 Договору).
Згідно з пунктом 6.1 Договору покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця. Покупець зобов'язується проводити оплату кожної партії товару у два етапи:
- 80 % вартості відповідної партії товару сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару і визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, а також, після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у пункті 6.1.1 цього Договору;
- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у пунктах 6.1.1, 6.1.2, а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (стаття 8 цього Договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимого щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
Відповідно до пункту 6.1.1 Договору документами для часткової оплати є:
а) товарно-транспортні накладні на товар з відміткою вантажоотримувача про прийняття товару по кількості та якості;
б) оригінал акта перерахунку ціни відповідної партії товару;
в) засвідчена печаткою продавця копія реєстру вантажоотримувача про вивантаження транспортних засобів із зазначенням ваги та якості прийнятого товару;
г) оригінал видаткової накладної або акта приймання-передачі на відповідну фактичну кількість поставленого товару;
д) оригінал чи засвідчена продавцем копія рахунку на оплату вартості поставленого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару.
Згідно з пунктом 6.1.2 Договору, документами для остаточної оплати є:
а) оригінал рахунку на оплату вартості отриманого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару;
б) засвідчена підписом та печаткою продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН;
в) оригінали відвантажувальних документів, визначені в пункті 6.1.1 цього Договору.
Днем оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця на користь постачальника (пункт 6.2 Договору).
Підпунктом 6.4.1 Договору передбачено, що покупець вправі призупинити будь-які оплати/платежі на користь продавця як за цим Договором поставки, а так само за будь-яким іншим триваючим договором з продавцем у разі, зокрема, порушення продавцем своїх зобов'язань перед покупцем за цим чи будь-яким іншим правочином (договором, угодою) між сторонами.
Розділ 7 Договору визначає відповідальність сторін.
Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з пунктом 7.3.1 Договору за не поставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в пункті 5.2 цього Договору, продавець зобов'язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більше ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов'язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.
У пункті 7.5 Договору зазначено, що відповідно до пункту 6 статті 232 ГК України та статті 259 ЦК України сторони домовились про те, що до вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) за прострочення виконання зобов'язань за цим договором застосовується трирічний строк позовної давності, а саме нарахування таких штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) здійснюється протягом трьох років починаючи з першого дня прострочення.
Відповідно до пункту 11.1 Договору він вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання своїх зобов'язань. У випадку поставки всього об'єму товару продавцем в строки по договору, строк дії договору вважається продовженим до моменту оплати поставленого товару.
На виконання умов Договору, Науково-виробничим фермерським господарством "Компанія Маїс" було поставлено товар у загальній кількості 467,33 тон на суму 4 942 128,48 грн, який Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" прийнято, проте оплачено частково, на суму 4 073 087,56 грн.
З метою здійснення належної передачі документів, визначених у пунктах 6.1.1, 6.1.2 Договору, та належної фіксації цього факту, Науково-виробничим фермерським господарством "Компанія Маїс" 21.07.2021 направлено Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією "Сантрейд" вищевказані документи, які були отримані останнім 26.07.2021.
Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" надано відповідь № 10-752 від 20.09.2021, у якій повідомлено про те, що продавець не поставив покупцеві 332,67 метричні тони товару, чим порушив свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим покупець, керуючись правом, наданим пп. 6.4.1 Договору, призупинив здійснення платежів за Договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/12957/21 за первісним позовом Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про стягнення 869 040,89 грн та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" про стягнення 943 005,67 грн, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022, первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" заборгованість у розмірі 869 040,89 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 035,61 грн. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" пеню у розмірі 304 498,76 грн, штраф у розмірі 525 071,05 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 443,55 грн.
Також вказаним рішенням проведено зустрічне зарахування сум стягнутих за первісним та зустрічним позовом, у результаті чого стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" заборгованість у розмірі 39 471,08 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 592,06 грн.
Задовольняючи вимоги первісного позову у справі № 910/12957/21, суд виходив з того, що оскільки документи, визначені у пунктах 6.1.1, 6.1.2 Договору, отримані відповідачем за первісним позовом 26.07.2021, то товар мав бути оплачений не пізніше 28.07.2021. Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 29.07.2021. Сума заборгованості Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" перед Науково-виробничим фермерським господарством "Компанія Маїс" станом на день розгляду справи складала 869 040,89 грн, в зв'язку з чим задоволено первісний позов.
Щодо вимог зустрічного позову в справі № 910/12957/21, суд здійснив перерахунок вартості товару, поставку якого було прострочено, і яка становить 2 625 355,26 грн (де вартість обсягу товару, поставку якого було прострочено, складає 292,67 т (800 т - 5% - 467,33 т = 292,67 т) * вартість 1 т товару за Договором у розмірі 8 970,36 грн). З урахуванням перерахунку вартості не поставленого товару, судом розраховано та стягнуто з Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" 304 498,76 грн пені та 525 071,05 грн штрафу.
У справі, що розглядається, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) пеню, 3 % річних та суму інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, стягнутої за рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі №910/12957/21.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) вказує, що Науково-виробниче фермерське господарство "Компанія Маїс" так і не виконало зобов'язання за Договором з поставки всього об'єму товару, у зв'язку з чим просить стягнути з нього пеню на підставі пп. 7.3.1 Договору. При цьому позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) не погоджується з розрахованим судом у справі № 910/12957/21 обсягом непоставленого товару в розмірі 292,67 тон та здійснює розрахунок виходячи з обсягу непоставленого товару в обсязі 332,67 тони.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, у силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 у справі № 910/12957/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022, задоволено повністю первісний позов та частково задоволено зустрічний позов, внаслідок чого стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" заборгованість у розмірі 869 040,89 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 035,61 грн, а також стягнуто з Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" пеню в розмірі 304 498,76 грн, штраф у розмірі 525 071,05 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 443,55 грн.
Положеннями статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 ГПК України унормовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов'язковість судового рішення.
Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
У низці своїх рішень ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг» проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип res judicata має своє відображення у національному законодавстві, зокрема у частині 4 статті 75 ГПК України, якою унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, а саме: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 та інші).
Таким чином, з огляду на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України та наявність судового рішення у справі № 910/12957/21, яке набрало законної сили, факт невиконання Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" грошового зобов'язання за Договором, як і факт прострочення Науково-виробничим фермерським господарством "Компанія Маїс" виконання зобов'язання з поставки 292,67 тон товару на загальну суму 2 625 355,26 грн не підлягають повторному доказуванню.
Розглядаючи вимоги первісного позову, суд враховує, що у справі № 910/12957/21 Науково-виробничим фермерським господарством "Компанія Маїс" не пред'являлись вимоги про стягнення неустойки (пені), 3% річних та інфляційні втрати.
Захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом (ч. 2 ст. 20 ГК України).
Щодо заявлених вимог первісного позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 59 213,83 грн суд зазначає таке.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
Аналогічні положення містить і стаття 610 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки судовим рішенням вже встановлено наявність порушення Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, суд дійшов висновку, що вимоги первісного позову в частині стягнення пені, нарахованої на підставі п. 7.2 Договору, є обґрунтованими.
Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) розрахунок пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), суд не виявив у ньому помилок, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Крім того, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) заявлено до стягнення з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" 3% річних в сумі 10 571,34 грн та 16 568,95 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зауважити, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.06.2019 у справі №909/231/18.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на визначену судом суму боргу, що виник через несвоєчасну оплату товару, не суперечать нормам закону.
Надані позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) розрахунки відсотків річних та інфляційних втрат є арифметично правильними, у зв'язку з чим первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що заявлений у первісному позові розмір штрафних санкцій не відповідає принципам розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, а є способом додаткового збагачення.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19 від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) належним чином не обґрунтовано та не доведено наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. До того ж розмір штрафних санкцій не є надмірно великим.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимоги первісного позову є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо вимог зустрічного позову про стягнення з Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" 155 749,13 грн пені, нарахованої на підставі пп. 7.3.1 Договору, суд зазначає наступне.
За встановленими обставинами справи, Науково-виробниче фермерське господарство "Компанія Маїс" не виконало взяті за Договором зобов'язання в частині поставки товару у встановлений договором строк, у зв'язку з чим Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" нараховано та заявлено до стягнення 155 749,13 грн пені за період з 09.09.2021 по 28.12.2021.
В силу частин 4 та 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.
У підпункті 7.3.1 Договору визначено, що за не поставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в пункті 5.2 цього Договору, продавець зобов'язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки.
Отже, розмір пені залежить від вартості товару, поставку якого було прострочено.
За умовами п. 3.1 Договору продавець зобов'язався поставити 800 метричних тон з опціоном +5,0/-5,0 % за вибором продавця.
Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) доводить, що договірна умова про застосування опціону обумовлена тим, що вага товару, вказана у товаросупровідних документах, та остаточна вага товару у пункті поставки можуть містити незначну різницю, в той же час опціон (+5,0/-5,0 %) врегульовує лише те, що зобов'язання з поставки вважатиметься належним чином виконаним у випадку поставки товару згідно п. 3.1 Договору за даними вантажоотримувача. Тобто передбачений Договором опціон не має відношення до визначення маси товару, який не був поставлений.
У межах справи № 910/12957/21 судом було відхилено вищенаведені доводи Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" та здійснено перерахунок вартості товару, поставку якого було прострочено, і встановлено, що його вартість становить 2 625 355,26 грн виходячи з обсягу недопоставленого товару у розмірі 292,67 тон (800 тон - 5% - 467,33 тон = 292,67 тон).
З урахуванням викладеного, судом здійснено власний розрахунок пені, що підлягає стягненню з постачальника на підставі пп. 7.3.1 Договору за період з 09.09.2021 по 28.12.2021, виходячи з вартості недопоставленого товару - 2 625 355,26 грн.
За розрахунком суду розмір пені складає 137 021,97 грн.
При цьому суд відхиляє заперечення позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), що в результаті проведеного судом у справі № 910/12957/21 зустрічного зарахування сум стягнутих за первісним та зустрічним позовом, з 23.12.2021 припинились зобов'язання сторін за Договором, а відтак штрафні санкції можуть нараховуватись виключно по 23.12.2021, адже в силу п. 11.1 Договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Враховуючи, що зобов'язання сторін за Договором не припинились у будь-який спосіб, передбачений статтями 598 - 609 ЦК України, Договір не розірвано, не визнано його недійсним, він зберігає чинність, а відтак має виконуватись.
З огляду на викладене, суд вважає, що зустрічний позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в сумі 137 021,97 грн.
Що стосується заявленого відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) клопотання про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок невиконання зобов'язання боржником. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічним чином, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У постанові Верховного Суду 20.10.2021 у справі № 910/8396/20 зазначено, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
В якості підстав для зменшення нарахованого розміру пені, відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) посилається на настання негативних погодних явищ в період вегетації рослин соняшнику, а саме аномальної засухи в 2020 році.
Так, відповідно до звітів про збирання врожаю сільськогосподарських культур, загальний обсяг зібраного Науково-виробничим фермерським господарством "Компанія Маїс" в 2020 році урожаю соняшника склав 529,4 тон, вага якого після очищення склала 467,34 тон.
В контексті викладеного суд зазначає, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно зі статтею 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
За приписами статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою визначили предмет, ціну й інші істотні умови Договору, а також визначили штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов'язання, за якими застосовується неустойка.
Таким чином, при укладенні Договору та визначенні його істотних умов, в тому числі обсягу поставки, Науково-виробниче фермерське господарство "Компанія Маїс" повинно було розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися, в тому числі враховувати об'єктивні та суб'єктивні фактори щодо реальності прогнозованого врожаю та ризику його неотримання в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Суд зауважує, що наведені у клопотанні мотиви не є підставою для припинення зобов'язання, звільнення від сплати неустойки за прострочення його виконання, а також зменшення її розміру.
При цьому суд не погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом), що в даному випадку пеня набуває характеру каральної санкції, оскільки право на неустойку має також на меті відшкодування втрат покупця від неотримання потенційних вигод, на які він розраховував при укладенні Договору.
Відтак суд вважає відсутніми підстави для задоволення заявленого клопотання про зменшення розміру пені.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що вимоги первісного позову є обґрунтованими в повному обсязі, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" 86 354,12 грн, з яких 59 213,83 грн пені, 10 571,34 грн 3% річних та 16 568,95 грн інфляційних втрат.
Зустрічний позов є частково обґрунтованим, за висновком суду до стягнення з Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" підлягають 137 021,97 грн пені.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом у розмірі 2 270,00 грн покладається на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у повному обсязі, а судовий збір за зустрічним позовом покладається на відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 055,33 грн. Решта сплаченого судового збору у розмірі 280,91 грн залишається за позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом).
Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, сума переплати - 0,06 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Приписами частини 11 статті 238 ГПК України встановлено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
У постанові від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування частини одинадцятої статті 238 ГПК України, зазначивши, що аналіз даної норми свідчить, що її мета є по суті аналогічною меті ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, оскільки в даному випадку судовим рішенням будуть чітко зафіксовані розміри грошових сум, які сторони винні одна одній, тобто, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України таке судове рішення підлягатиме обов'язковому виконанню, тобто буде відсутній будь-який спір між сторонами з приводу настання чи ненастання строку виконання зобов'язання з такої сплати.
При цьому, зазначена норма ГПК України не проводить жодної диференціації, які за правовою природою чи підставами виникнення мають бути ці грошові суми.
Приймаючи до уваги необхідність задоволення первісного позову на суму 86 354,12 грн та стягнення судового збору в сумі 2 270,00 грн і задоволення зустрічного позову в сумі 137 021,97 грн та стягнення судового збору у розмірі 2 055,33 грн відповідно, суд здійснює зустрічне зарахування в порядку частини 11 статті 238 ГПК України, в результаті якого з Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" підлягає стягненню пеня в розмірі 50 667,85 грн, а з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" підлягає стягненню судовий збір в розмірі 214,67 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код: 25394566) на користь Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" (Україна, 52514, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Зайцеве, вул. Центральна, буд. 50; ідентифікаційний код: 21905337) 59 213 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті тринадцять) грн 83 коп. пені, 10 571 (десять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн 34 коп. 3% річних, 16 568 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн 95 коп. інфляційних втрат та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Зустрічний позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" (Україна, 52514, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Зайцеве, вул. Центральна, буд. 50; ідентифікаційний код: 21905337) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код: 25394566) 137 021 (сто тридцять сім тисяч двадцять одну) грн 97 коп. пені та 2 055 (дві тисячі п'ятдесят п'ять) грн 33 коп. судового збору.
5. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
6. Витрати позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) по сплаті судового збору в розмірі 280,91 грн покласти на Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд".
7. Відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.
8. Стягнути з Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" (Україна, 52514, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Зайцеве, вул. Центральна, буд. 50; ідентифікаційний код: 21905337) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код: 25394566) 50 667 (п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят сім) грн 85 коп. пені.
9. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (Україна, 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19-21А; ідентифікаційний код: 25394566) на користь Науково-виробничого фермерського господарства "Компанія Маїс" (Україна, 52514, Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Зайцеве, вул. Центральна, буд. 50; ідентифікаційний код: 21905337) 214 (двісті чотирнадцять) грн 67 коп. судового збору.
10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.07.2022
Суддя О.В. Нечай