ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2022Справа № 911/562/22
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРОВАРВАРІВКА"
61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 23; ідентифікаційний код 33174034
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗТ СОЮЗ"
03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 125; ідентифікаційний код 42303271
про розірвання договору поставки та стягнення грошових коштів у розмірі 114 399,13 грн,
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Староварварівка" з позовною заявою № 2022/2-7 від 18.02.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Базт Союз" про розірвання договору поставки № 10/76 від 24.01.2021 та стягнення 114399,13 грн, з яких 102 000,00 грн попередньої оплати та 12 399,13 грн штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2022 вирішено передати справу вищевказану позовну заяву разом із доданими матеріалами за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022 матеріали позовної заяви № 911/562/22 передано на розгляд судді Лиськову М.О.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №911/562/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Частиною 2 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з ч. 7 зазначеної статті учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №910/23064/17.
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення №0105492187557 повернуто до суду з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №911/562/22 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
24 січня 2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРОВАРВАРІВКА» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЗТ СОЮЗ» (Постачальник) було укладено договір № 10/76 від 24.01.2021 р.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного Договору, (далі - товар), а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку - фактури.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією.
Згідно з пунктом 2.1., Договору, вартість товару визначається Постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного товару. Пункт 2.2. Договору визначає, що витрати на перевезення включені Постачальником в ціну Товару.
Умови поставки товару врегульовані Розділом 3 «Умови та порядок постачання».
Так, відповідно до п. 3.1.1. Договору, товар має бути поставлений Постачальником протягом 3 (трьох) календарних днів з дати попередньої оплати. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад Покупця розташований за адресою: Донецька обл., Олександрівський р-н, с. Староварварівка. Доставка товару здійснюється краном-маніпулятором Постачальника на об'єкт, визначений в п. 3.1.1. даного Договору.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що факт передачі Товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником Покупця.
Відповідно до п. 4.1. Договору, визначено наступні умови оплати в розмірі: 100% від загальної вартості Товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Специфікації до договору.
За твердженням позивача, строк виконання зобов'язань з поставки товару закінчується на третій день після проведення попередньої оплати.
Відповідно до платіжного доручення № 17 від 24 січня 2022 р., Покупцем TOB «СТАРОВАРВАРІВКА» було проведено попередню оплату за ємкість пластикову згідно рахунку № 1029 від 24.01.2022 р. за договором № 10/76 від 24.01.2021 р. у загальному розмірі 102 000 грн 00 коп. разом з ПДВ 20 %.
Порушуючи положення Договору стосовно строків поставки, зокрема п. 1.1 та п. 3.1.1. Постачальником досі не було поставлено товар.
Таким чином обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказує, що 24.01.2022 Замовник здійснив авансовий платіж Постачальнику у сумі 102 000 грн 00 коп., тобто Постачальник повинен був поставити товар Замовнику не пізніше 27.01.2022 (з календарні дні від дня оплати), однак вказане зобов'язання ним не було виконане.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.
Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так позивачем здійснена на користь відповідача попередня оплата за Договором в сумі 102 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 24.01.2022 № 17.
Проте, товар за Договором відповідачем на користь позивача не поставлений.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, як вже встановлено судом вище, відповідач допустив істотне порушення умов Договору, та не здійснив поставку товару, що є істотною умовою такого Договору, чим позбавив позивача можливості отримати результат договірних правовідносин сторін.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування до Договору правил, встановлених приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, є правомірною, тому вказаний правочин підлягає розірванню в судовому порядку.
Доказів поставки товару (підписаного акту прийому передачі), або відмови позивача від прийняття обладнання або повернення суми попередньої оплати матеріали справи не містять. вказане відповідачем не заперечується.
При цьому, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, позовні вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у вигляді попередньої оплати в сумі 102 000 грн 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Стосовно вимог про стягнення із відповідача неустойки у вигляді пені у розмірі 1 099 грн. 40. коп, штрафу у розмірі 9 120 грн. 00 коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 179 грн. 73 коп.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6.1. Договору, у випадку порушення Постачальником строків поставки Товару, відповідно до п. 3.1.1 даного Договору, Постачальник виплачує Покупцю неустойку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. У випадку порушення строку поставки більш ніж на 2 календарних дні Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 10 % від вартості не поставленого товару.
Згідно з п. 6.2. Договору, керуючись ст. 693 ЦК України Сторони домовились, що, якщо Постачальник, який одержав суму попередньої оплати Товару, не передав Товар у встановлений строк, Покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30% річних відповідно до ст. 536 ЦК України від дня одержання суми попередньої оплатило дня фактичного передання товару Покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання з поставки товару у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені у розмірі 1 099 грн. 40. коп, штрафу у розмірі 9 120 грн. 00 коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 179 грн. 73 коп. є обґрунтованими (п. 8.3 Договору) та такими, що підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір поставки №10/76 від 24.01.2021 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРОВАРВАРІВКА" (61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 23; ідентифікаційний код 33174034) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БАЗТ СОЮЗ" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 125; ідентифікаційний код 42303271).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗТ СОЮЗ" (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 125; ідентифікаційний код 42303271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРОВАРВАРІВКА" (61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 23; ідентифікаційний код 33174034) 102 000 грн. 00 коп. заборгованості, неустойки у вигляді пені у розмірі 1 099 грн. 40. коп, штрафу у розмірі 9 120 грн. 00 коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 179 грн. 73 коп. та 4962 грн 00 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов