ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця
27.07.2022Справа № 5011-71/8864-2012
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
про покладення на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця
у справі № 5011-71/8864-2012
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі філіалу "Завод "Енергія" Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"
про стягнення заборгованості за послуги із знешкодження (термічної обробки) ТПВ в розмірі 6 924 949,91 грн
Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі філіалу "Завод "Енергія" Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - позивач, стягувач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (далі - відповідач, боржник) про стягнення заборгованості за послуги із знешкодження (термічної обробки) ТПВ в розмірі 6 924 949,91 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Нечай О.В.) від 19.09.2012 у справі №5011-71/8864-2012 було частково задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в розмірі 6 256 344 грн 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 23 467 грн 11 коп., 3 % річних в розмірі 131 530 грн 11 коп., пеню в розмірі 441 042 грн 58 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 63 705 грн 37 коп. В іншій частині позову відмовлено.
05.10.2012 Господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення було видано наказ.
11.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони (позивача) у справі та заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) її правонаступником, яка, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, була передана для розгляду судді Бондаренко-Легких Г.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Бондаренко-Легких Г.П.) від 21.09.2021 було задоволено заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та замінено сторону (позивача) у справі № 5011-71/8864-2012 - АТ "К.Енерго" на правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та стягувача у справі № 5011-71/8864-2012 - АТ "К.Енерго" на правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".
20.06.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 було задоволено скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі № 5011-71/8864-2012, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі № 5011-71/8864-2012 за період із 19.10.2021 по 19.06.2022, зобов'язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 50588507 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі № 5011-71/8864-2012, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".
18.07.2022 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від стягувача надійшла заява про покладення на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця.
В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначив, що бездіяльність державного виконавця встановлена ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022, тому він має право на відшкодування понесених судових витрат у зв'язку із розглядом його скарги. Заявлений розмір витрат на правову допомогу не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає принципам матеріального (договірного) права, актуальній судовій практиці з цього питання, обсягу часу, затраченого адвокатом, а також враховує терміновий характер виконуваної роботи, з огляду на стислі терміни розгляду відповідних скарг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2022 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця, призначено на 27.07.2022.
У судове засідання 27.07.2022 представники учасників судового процесу не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши вказану заяву стягувача, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 913/869/14 зазначив, що під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби при вирішенні питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають застосуванню положення статей 123, 126, 344 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаний механізм відповідає правовому висновку Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02), де зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката, пов'язаних із розглядом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувачем надано належним чином засвідчені копії Договору № 26-10-2021/7 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.10.2021 (далі - Договір), Акту прийому-передачі документів від 26.10.2021, Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2021 на суму 9 900,00 грн.
У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 900,00 грн. При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються радами адвокатів відповідного регіону.
У відповідності до п. 3.2 Договору замовник оплачує 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами розгляду справи № 5011-71/8864-2012 за скаргою замовника на дії та/або бездіяльність державного виконавця.
У пункті 3.7 Договору сторони погодили та визначили, що розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2022 загальна вартість виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) склала 9 900,00 грн, виходячи з вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 900,00 грн, вартості участі у судовому засіданні у розмірі 1 500,00 грн та гонорару адвоката у розмірі 2 100,00 грн.
За приписами частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Втім, будучи обізнаним про розгляд заяви про покладення на орган державної виконавчої служби понесених судових витрат, виконавець у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В контексті викладеного суд зазначає, що надані стягувачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 9900,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97), незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 Євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Разом з цим, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для «конкретної справи» (п. 4.16. постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).
В контексті викладеного, суд вважає, що гонорар успіху, передбачений пунктом 3.7 Договору та визначений в Акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 18.07.2022, в розмірі 2 100,00 грн не був необхідним у зв'язку з розглядом цієї справи, з огляду на незначний рівень її складності.
Також суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2022 в справі № 911/2737/17 з аналогічних правовідносин за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".
Так, Верховний Суд зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Верховний Суд вказав, що практика стягнення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною, на користь чого свідчить те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суди перших інстанцій постановили ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зверталось до суду.
Зрештою, Верховний Суд дійшов висновку про зменшення заявлених ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу на 90%.
Враховуючи викладене, в контексті обставин цієї справи, суд вважає, що витрати стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 800,00 грн (за вирахуванням гонорару адвоката в розмірі 2 100,00 грн) не відповідають обсягу роботи, виконаному адвокатом та складності питання, у зв'язку з чим витрачання часу на надання послуг, зазначених у актах здачі-приймання виконаних робіт, є не виправданим, і, враховуючи системність подання таких заяв, що вказує на намагання збагатитись у такий спосіб за рахунок Держави, суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та для запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правом на компенсацію вартості правничої допомоги, доходить висновку про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 800,00 грн на 50%.
Стягнення адвокатських витрат у заявленому розмірі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для Держави, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заявлений стягувачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката має бути зменшено до 3 900,00 грн.
Також суд зауважує, що судові витрати, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.
Аналогічної правової позиції дотримується Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки бездіяльність державного виконавця встановлена відповідною ухвалою суду та з огляду на викладені вище висновки суду щодо розміру витрат на правову допомогу, наявні підстави для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на орган державної виконавчої служби понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця і стягнення з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 900,00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 235, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом скарги на бездіяльність державного виконавця, задовольнити частково.
2. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Україна, 01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 2-Д; ідентифікаційний код: 43315602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (Україна, 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; ідентифікаційний код: 38039872) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 900 (три тисячі дев'ятсот) грн 00 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 29.07.2022
Суддя О.В. Нечай