ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2022Справа № 910/4063/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тенопільобленерго»
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
про стягнення заборгованості в розмірі 1 062 756,43 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Відкрите акціонерне товариство «Тенопільобленерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення заборгованості в розмірі 1 062 756,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.12.2018 між ВАТ "Тернопільобленерго" до ДП "Укрінтеренерго" було укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №417 відповідно до умов якого позивач надає послуги з розподілу електричної енергії споживачем відповідача, а останній здійснює оплату за отримані послуги та інші платежів відповідно до умов договору. Проте, як зазначає позивач у зв'язку із неналежним виконанням умов договору в частині оплати за отримані послуги у період з червня по жовтень 2021 року за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 775 734,54 грн, яку ВАТ "Тернопільобленерго" просить стягнути. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 112 578,01 грн, 3 % річних в розмірі 18 581,12 грн, 7 % річних в розмірі 54301,40 грн та пеню в розмірі 101 561,36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4063/22. Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи незначну складність справи та клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Відповідач заперечив проти позову посилаючись на те, що ДПЗД "Укрінтеренерго" є постачальником електричної енергії "останньої надії", проте в нього відсутні преференції і свою діяльність здійснює на правах звичайного електропостачальника. Разом з тим, у зв'язку із невиконанням кінцевими споживачами електричної енергії своїх зобов'язань, у відповідача наявна заборгованість перед оптовим постачальником електроенергії, відтак відповідач позбавлений можливості розраховуватись за отримані послуги з розподілу електричної енергії. При тому, як зазначає відповідач, внаслідок низького рівня розрахунків за поставлену електричну енергію споживачами постачальника «останньої надії», у ДПЗД «Укрінтеренерго» утворилась заборгованість перед Оптовим постачальникам електроенергії. Окрім того, відповідач звертає увагу, що договір має дискримінаційний характер та обтяжливі умови для відповідача.
22.06.2022 представником позивача подано відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2021 року. Територія здійснення діяльності ДПЗД «Укрінтеренерго» як постачальника «останньої надії» - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
19.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - відповідач, постачальник) підписало заяву-приєднання до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, за яким Оператором системи є Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго» (далі - позивач, оператор системи), яка отримана позивачем - 20.12.2018.
29.12.2018 між Відкритим акціонерним товариством «Тернопільобленерго» та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії №417 (далі - Договір).
Цей Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам постачальника (далі - постачальник), як послуги оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання постачальника до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).
За умовами п. 2.1 Договору оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді.
Оператор системи забезпечує надання послуг з розподілу в обсязі, необхідному та достатньому для виконання постачальником функцій відповідного суб'єкта роздрібного ринку електричної енергії, та надання інших послуг, зокрема відключення та підключення споживачів.
Згідно з п. 2.2 Договору постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії згідно з умовами глави 3 цього Договору за сукупністю споживачів постачальника, які згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) здійснюються оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості(ціни) електричної енергії постачальника, та інших послуг оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 2 до цього Договору.
Розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць (п. 3.3 Договору).
У відповідності до п. 3.4 Договору оплата (придбання) послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.
Цей Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє до 31.12.2020, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання та продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік (п. 9.1 Договору).
Згідно з п. 1 Додатку 2 до Договору постачальник зобов'язується своєчасно сплачувати оператору системи вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання на умовах, вказаних в Договорі та цьому додатку.
За умовами п. 2 Додатку № 2 до Договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії плановими платежами у таких співвідношеннях:
- до 10 числа поточного місяця у розмірі 35% вартості прогнозованих обсягів електричної енергії, які визначено згідно з п. 4 цього Додатку до Договору, на поточний рахунок оператора системи;
- до 20 числа поточного місяця у розмірі 35% вартості прогнозованих обсягів електричної енергії, які визначено згідно з п. 4 цього Додатку до Договору, на поточний рахунок оператора системи;
- останнього банківського дня поточного місяця у розмірі 30% вартості прогнозованих обсягів електричної енергії, які визначено згідно з п. 4 цього Додатку до Договору, на поточний рахунок оператора системи.
У відповідності до п. 4 Додатку 2 до Договору вартість послуг з розподілу електричної енергії оператору системи визначається на основі прогнозованих обсягів споживання електричної енергії споживачів постачальника, наданих постачальником у додатку № 3 цього Договору на наступний розрахунковий місяць.
У разі збільшення прогнозованих обсягів споживання електричної енергії споживачів постачальника, постачальник зобов'язаний сплатити вартість послуг з розподілу електричної енергії додатково заявлених обсягів електричної енергії протягом 5 робочих днів від дати такого коригування, наданого оператору системи.
На вартість послуг з розподілу електричної енергії нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п. 4.2 Додатку № 2 до Договору).
Згідно з п. 6 Додатку 2 до Договору тариф (ціна) на послуги з розподілу електричної енергії на ринку електричної енергії встановлюється регулятором відповідно до затвердженої ним методики, та розміщується на офіційному сайті оператора системи.
Відповідно до п. 7 Додатку 2 до Договору за підсумками розрахункового періоду обсяг фактично розподіленої електричної енергії зазначається в Акті прийому-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії та Акті про надання0отримання послуг з розподілу електричної енергії, які оформляються відповідно до Додатку 4 цього Договору.
У разі, якщо вартість обсягу фактично розподіленої електричної енергії перевищує суму сплачених планових платежів, та суму, сплачену згідно п. 4.1, остаточна сума (різниця між сумою вартості фактичного розподіленого обсягу електричної енергії та сумою сплачених планових платежів) має бути сплачена до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Якщо сума сплачених планових платежів перевищує вартість фактичного розподіленого обсягу електричної енергії за відповідний розрахунковий період, сума планових платежів на наступний розрахунковий період зменшується на суму переплати.
У разі несвоєчасної оплати обумовлених Договором платежів, постачальник сплачує оператору систему пеню у розмірі 0,2% розміру платежу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума боргу сплачується з врахуванням 3% річних і встановленого індексу інфляції за час прострочення (п. 8 Додатку № 2 до Договору).
Як зазначає позивач, ВАТ «Тернопільобленерго» здійснило розподіл електричної енергії у червні - жовтні 2021 року на загальну суму 775 734,54 грн., а саме у червні 2021 року вартістю 258 682,93 грн., у липні 2021 року вартістю 261 118,55 грн., у серпні 2021 року 181 630,18 грн., у вересні 2021 року вартістю 29 042,16 грн., у жовтні 2021 року вартістю 45 260,72 грн., однак відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором вартість фактично розподіленої електричної енергії не оплатив, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача 775 734,54 грн. заборгованості.
Також, у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 101 561,36 грн., 3% річних в розмірі 18 581,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 112 578,01 грн. та 7% штрафу в розмірі 54 301,40 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до п. 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Суд встановив, що відповідач, у відповідності до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, а також вищевказаних Правил шляхом підписання Заяви-приєднання до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018 приєднався до вказаного Договору, який розміщено на сайті оператора системи (позивача).
Пунктом 2.1.15 Правил передбачено, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі Додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.
Цей Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє до 31.12.2020, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання та продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік (п. 9.1 Договору).
Укладений сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно з п. 1.2.6 Правил оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Відповідно до п. 7 Додатку 2 до Договору за підсумками розрахункового періоду обсяг фактично розподіленої електричної енергії зазначається в Акті прийому-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії та Акті про надання0отримання послуг з розподілу електричної енергії, які оформляються відповідно до Додатку 4 цього Договору.
Суд встановив факт надання позивачем передбачених Договором послуг за червень-жовтень 2021 року включно на загальну суму 775 734,54 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами надання-отримання послуг з розподілу електричної енергії електромережами ВАТ «Тернопільобленерго» за червень 2021 року на суму 258 682,93 грн., за липень 2021 року на суму 261 118,55 грн., за серпень 2021 року на суму 181 630,18 грн., за вересень 2021 року на суму 29 042,16 грн., за жовтень 2021 року на суму 45 260,72 грн.
При цьому, як вбачається з вказаних актів приймання-передачі наданих послуг, будь-які заперечення щодо якості та обсягу наданих послуг з боку постачальника відсутні.
Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та/або відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг, а також претензій щодо виконання позивачем умов Договору суду також не надано.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг з розподілу електричної енергії споживачам постачальника у відповідності до умов Договору та в обсязі, зазначеному в актах приймання-передачі наданих послуг.
В свою чергу факт надання послуг та прийняття їх постачальником на час підписання актів приймання-передачі наданих послуг сторонами не заперечується.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 2 Додатку № 2 до Договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії плановими платежами у таких співвідношеннях:
- до 10 числа поточного місяця у розмірі 35% вартості прогнозованих обсягів електричної енергії, які визначено згідно з п. 4 цього Додатку до Договору, на поточний рахунок оператора системи;
- до 20 числа поточного місяця у розмірі 35% вартості прогнозованих обсягів електричної енергії, які визначено згідно з п. 4 цього Додатку до Договору, на поточний рахунок оператора системи;
- останнього банківського дня поточного місяця у розмірі 30% вартості прогнозованих обсягів електричної енергії, які визначено згідно з п. 4 цього Додатку до Договору, на поточний рахунок оператора системи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що він позбавлений можливості розраховуватись за отримані послуги з розподілу електричної енергії, у зв'язку з відсутністю коштів.
Суд звертає увагу, що майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).
Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності та майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Посилання відповідача на вищенаведені обставини у відзиві, зокрема, на наявність заборгованості споживачів позивача перед відповідачем, не стосуються даного спору та не можуть слугувати підставою для невиконання своїх грошових зобов'язань за Договором.
З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 775 734,54 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими.
Також, у зв'язку з порушенням взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 101 561,36 грн., 3% річних в розмірі 18 581,12 грн., інфляційні втрати в розмірі 112 578,01 грн. та 7% штрафу в розмірі 54 301,40 грн.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.6 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує оператору системи пеню у розмірі 0,2% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначення у розрахунковому документі окремим рядком.
Також, п. 8 Додатку № 2 до Договору передбачено, що разі несвоєчасної оплати обумовлених Договором платежів, постачальник сплачує оператору систему пеню у розмірі 0,2% розміру платежу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума боргу сплачується з врахуванням 3% річних і встановленого індексу інфляції за час прострочення.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 101 561,36 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення 7% штрафних згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, суд вважає зазначити наступне.
За змістом статті 231 ГК України, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 7% штрафних згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд, здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 18 581,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 112 578,01 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання зобов'язань за Договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; ідентифікаційний код: 19480600) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (46010, м. Тернопіль, вул. Енергетична, 2; ідентифікаційний код: 00130725) заборгованість у розмірі 775 734 (сімсот сімдесят п'ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 54 коп., пеню у розмірі 101 561 (сто одна тисяча п'ятсот шістдесят одна) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 18 581 (вісімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна) грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 112 578 (сто дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 126 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять шість) грн. 83 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 29.07.2022.
Суддя О.А. Грєхова