ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.07.2022Справа № 910/6629/22
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши заяву Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області про забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
позивач: Свято-Миколаївська релігійна громада Української Православної Церкви с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області
відповідач-1: Волинська обласна військова адміністрація
відповідач-2: Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової адміністрації
Представники учасників справи: не викликались
Свято-Миколаївська релігійна громада Української Православної Церкви с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області (далі - заявник) звернулася до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову (до подачі позовної заяви), відповідно до якої просить суд:
-заборонити Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової адміністрації вчиняти дії щодо оформлення і видачі реєстраційних документів за зверненням Дишко О.П., яка звернулася до Волинської обласної військової адміністрації, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової адміністрації із заявою про державну реєстрацію створення юридичної особи та внесення змін до статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області в новій редакції, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», на підставі поданих документів про зміну підлеглості Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області.
Розглянувши заяву Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2)забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6)зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10)іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заявник обґрунтовує подану ним заяву тим, що невжиття заходів забезпечення позову:
-може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
-призведе до втрати процесуальної правоздатності Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області та стане перешкодою для реалізації права на звернення до суду за захистом порушеного права;
-призведе до порушення права власності на будівлю Свято-Миколаївського храму с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області.
Заявник має намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом про скасування розпорядження Волинської обласної військової адміністрації про реєстрацію статуту релігійної організації у новій редакції, визнання недійсним статуту релігійної організації в новій редакції та скасування державної реєстрації нової редакції статуту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблений висновок, згідно з яким умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" закріплено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Відповідно до ч. 7 та 8 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.
Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).
Дослідивши обґрунтування підстав необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що обраний позивачем захід забезпечення на переконання суду не є тим, що гарантує захист матеріально-правових інтересів позивача та на переконання суду не є співмірним та адекватним з огляду на майбутні позовні вимоги, оскільки їх задоволення фактично унеможливить іншу частину вірян релігійної громади реалізувати своє право на віросповідання, що призведе до більш негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Дотримуючись принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, законності, змагальності, суд не може призюмувати обґрунтованість та правомірність дій позивача без розгляду спору по суті та встановлення певних обставин (фактів), а тому наразі не вбачається винятковість обставин для забезпечення позову та допущення порушення прав інших осіб щодо реалізації їхніх прав на свободу світогляду і віросповідання
При цьому, суд звертає увагу заявника, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суді у постанові від 06.04.2021 по справі № 910/10011/19 в пункті 98 зазначено, що судове рішення про задоволення вимоги про визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції є підставою для приведення суб'єктом державної реєстрації відомостей про Релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у відповідність статуту Релігійної організації в попередній редакції, у зв'язку з чим суд також не вбачає підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання даного рішення суду.
На переконання суду вжиття заходів забезпечення позову, про що просить заявник, не можливо без порушення принципу збалансованості інтересів учасників судового процесу та без втручання в діяльність Волинської обласної військової адміністрації по її взаємодії з релігійною громадою при реалізації ними свого права на зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що заява Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області про забезпечення позову до подання позовної заяви визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.У задоволенні заяви Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви с. Ветли Камінь-Каширського району Волинської області про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 29.07.2022.
Суддя С. В. Стасюк