29 липня 2022 року
м. Київ
справа №9901/482/21
адміністративне провадження № П/9901/482/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., Усенко Є.А.,
за участю секретаря судового засідання Титенко М.П.,
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - Мовіло О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінансова компанія «Польот Фінанс» до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання частково протиправним та нечинним Указу Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021,
19 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінансова компанія «Польот Фінанс» (далі - позивач, Товариство) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - відповідач, Президент України) про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 21 травня 2021 року № 203/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Мікрофінансова компанія "Польот Фінанс" (позиція 72 у Додатку 2 до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року).
На обґрунтування позову позивач зазначає, що Указ видано не на підставі, яка визначена законом. Стаття 3 Закону України «Про санкції» встановлює підстави для застосування санкції, жодна з яких, на переконання позивача, не мала місце в діяльності Товариства або щодо нього. В тексті Указу відсутні посилання на конкретні обставини, що могли стати підставою для введення санкцій проти Товариства, а також відсутні будь-які інші дані, які б дали змогу позивачу зрозуміти суть порушень, в яких обвинувачується позивач, обставини та докази, які підтверджують існування таких порушень.
Позивач стверджує про відсутність будь-яких протиправних дій чи порушень у діяльності Товариства, а також інформації про будь-які докази, які б підтверджували факт існування подібних порушень.
Товариство доводить, що не відноситься до кола суб'єктів, до яких Закон дозволяє застосовувати санкції, а також, що Указом застосовано санкції, які не передбачені Законом України «Про санкції», що є порушенням частини першої статті 3 Закону України «Про санкції». Позивач вважає, що санкції, застосовані Указам, не є передбачуваними та юридично визначеними.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав не зазначення обґрунтувань, які саме права були порушені спірним Указом, та встановлено строк для усунення зазначених недоліків, а саме: навести обґрунтування, які саме права позивача були порушені спірним Указом відповідача, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Ухвалою Верховного Суду від 8 грудня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 листопада 2021 року.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2022 року ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 грудня 2021 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 25 травня 2022 року відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
8 червня 2022 року від Президента України на адресу Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на положення статей 19, 102, 106, 107 Конституції України, статтю 3, пункт перший частини першої статті 4, частини першу, четверту статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України», статей 1, 3, 5 Закону України «Про санкції», і зазначає, що санкції до позивача застосовано РНБО за результатами розгляду пропозицій СБУ та ВРУ. РНБО було розглянуто та підтримано відповідні пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, зокрема до позивача, про що прийнято відповідне рішення РНБО. У подальшому, після надходження в установленому порядку на ім'я Глави держави відповідних матеріалів (Рішення з додатками, проекту Указу та пояснювальної записки до нього), Президент України в межах реалізації вказаних вище приписів законодавства видав Указ №203/2021, яким увів у дію рішення РНБО.
За позицією відповідача, вищевикладене підтверджує той факт, що оскаржуваний Указ прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.
Відповідач доводить, що застосування санкцій до позивача рішенням РНБО, введеним у дію оскаржуваним Указом Президента України, ґрунтується на принципах пропорційності, відповідності меті та ефективності, а також здійснено у зв'язку з наявністю достатніх підстав, визначених статтею 3 Закону України «Про санкції».
24 червня 2022 року від представника позивача, адвоката Шкаровського Дениса Олеговича до суду надійшла заява про відмову від представництва у зв'язку з тим, що позивач є резидентом Російської Федерації.
4 липня 2022 року суд направив учасникам справи повістки про виклик у судове засідання на 18 липня 2022 року об 15:30. Судова повістка позивачу направлена за зазначеною в позовній заяві адресою для листування: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, БЦ «Башта 5», під'їзд 13.
18 липня 2022 року розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою позивача та 29 липня 2022 року, суд 18 липня 2022 року направив учасникам справи повістки про виклик на судове засідання 29 липня 2022 року об 10:00.
18 липня 2022 року та 29 липня 2022 року представник позивача у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача заявив клопотання про залишення без розгляду позову відповідача відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Отже, навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим, внаслідок чого суди продовжують відправляти правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 131 цього Кодексу визначено учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
В розумінні КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною п'ятої статті 205 КАС України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Відповідно до частини третьої статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Згідно з частиною десятою статті 126 КАС України вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.
Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина одинадцята статті 126 КАС України).
4 липня 2022 року Верховний Суд направив на адреси учасників справи повістки про виклик в судове засідання, яке відбудеться 18 липня 2022 року об 15:30, зокрема, й на адресу Товариства вул. Рибальська, 22, БЦ "Башта 5", під. 13, м. Київ 01011. До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки 8 липня 2022 року.
В подальшому повістка про виклик в судове засідання на 29 липня 2022 року о 10:00 направлена позивачу за зазначеною вище адресою та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення отримана ним 20.07.2022. Однак позивач у судове засідання не з'явився вдруге.
Позивач не повідомляв Суд про зміну адреси перебування, судові повістки направлені судом за останньою відомою адресою Товариства, а отже вважаються врученими, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.
До суду від позивача не надходило заяв та клопотань про поважність причин щодо неможливості прибуття в судове засідання або про розгляд справи за його відсутності, Суд вжив всі можливі від нього заходи щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судового засідання.
Також усі учасники справи повідомлені про дату, час та місце судового засідання засобами електронного зв'язку шляхом надсилання повістки на адреси електронної пошти.
Суд вважає, що клопотання відповідача підлягає задоволенню, оскільки неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи та позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.
Будучи ініціатором судового розгляду справи позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на неприбуття представника позивача в судове засідання повторно, неповідомлення про причини неприбуття до суду повторно, за умови неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, Суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, зокрема, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям).
Враховуючи зазначене, судовий збір не підлягає поверненню.
Керуючись статтями 2, 22, 126, 194, 205, 240, 248, 255, 262, 266, 294, 295 КАС України, Суд,
Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікрофінансова компанія «Польот Фінанс» до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання частково протиправним та нечинним Указу Президента України від 21 травня 2021 року №203/2021.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Ухвала складена та підписана 29 липня 2022 року.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.Я.Олендер
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду