29 липня 2022 року
м. Київ
справа №640/4443/21
адміністративне провадження № К/990/17957/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Пасічник С.С.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022 у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування рішення №0010590418 від 04.11.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до Полтавської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» застосовано штраф у розмірі 36683,14 грн за період з 21.12.2019 по 25.03.2020 та нараховано пеню у розмірі 2973,27 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення №0010590418 від 04.11.2020 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 12220,65 грн та нарахування пені у розмірі 1301,32 грн; в іншій частині рішення №0010590418 від 04.11.2020 залишено без змін.
13.07.2022 ГУ ДПС до Верховного Суду подано касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС).
Частиною першою статті 13 КАС визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень адміністративну справу №640/4443/21 розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 12 КАС.
Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, щодо якого ухвалені оскаржувані судові рішення у цій адміністративній справі (скасування рішення про нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальній сумі 39656,41 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи, викладені в касаційній скарзі, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС та пункту 6 частини шостої статті 12 КАС.
ГУ ДПС наводить довід, що ця категорія справ має виняткове значення для контролюючого органу та потребує додаткового розгляду для дослідження усіх обставин, на які вказує відповідач у касаційній скарзі, та для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, такий довід не відповідає правовому навантаженню норми підпункту "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС, оскільки обставини, на які посилається ГУ ДПС, не свідчать про винятковість справи для відповідача, не створюють для нього несприятливі наслідки в його правовому статусі, а стосуються виконання функцій, визначених законом. Довід щодо значення питання, якого стосується касаційна скарга, для формування єдиної правозастосовчої практики відповідачем також не обґрунтований.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2022.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон С.С. Пасічник