29 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/649/21 пров. № А/857/9873/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (суддя - Маєцька Н.Д., час ухвалення - не зазначений, місце ухвалення - м.Ужгород, дата складання повного тексту - не зазначена),
в адміністративній справі №260/649/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,
про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення йому розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 84 % до 54 % при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020 року; 2) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в частині зменшення йому розміру щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 84 % до 54 %, при здійсненні перерахунку та виплаті такого за період з 19.02.2020 року; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести йому перерахунок та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Закарпатської області №79 від 08.09.2020 року, починаючи з 19.02.2020 року, виходячи з розміру 84 % суддівської винагороди судді Господарського суду Закарпатської області.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовної заяви.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25 січня 2021 року №921060817971 в частині зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 84 % до 54 %. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків винагороди судді Господарського суду Закарпатської області, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 908,00 гривень.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, судом не в повній мірі досліджено нормативні документи та не досліджено всіх фактичних обставин справи, що призвело до прийняття неправомірного рішення, як підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не взяв до уваги те, що відсотковий показник довічного грошового утримання ОСОБА_1 був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та у відповідності із частиною 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ, яка гласить: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді». Отже, відповідно до набутого позивачем суддівського стажу 22 роки 1 місяць 27 днів, а саме наявних повних 20 років стажу дали право на отримання 50 процентного розрахунку пенсії від заробітку + за 2 понаднормових років роботи додатково зараховано 2%, що в сукупності у позивача склало 54% розрахунку пенсії від заробітку. Разом з тим, вирішуючи спір суд першої інстанції не враховував позицію Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, тобто суд першої інстанції, зобов'язуючи здійснити позивачу як судді у відставці, спірний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, перевищив свої повноваження, перебравши на себе дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 13.04.2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021 року зупинено апеляційне провадження у вказаній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №620/6763/20 (К/9901/16952/21).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 року поновлено апеляційне провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.
Судом встановлено і не заперечуються сторонами, що позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
17 вересня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці №79 від 07.09.2020, видану Господарським судом Закарпатської області (а.с. 39).
За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням 23 вересня 2020 року прийнято рішення №921060817971 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ..
Вважаючи протиправною відмову Головного управління в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.12.2020 року в адміністративній справі №260/3511/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково: 1) Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 23 вересня 2020 року №921060817971 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 17 вересня 2020 року; 2) Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Господарського суду Закарпатської області №79 від 07 вересня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили (а.с. 11).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі №260/3511/20 прийнято рішення від 25 січня 2021 року №921060817971 про перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому було зменшено його розмір з 84 %, який позивач отримував до такого перерахунку, до 54 % (а.с. 37).
Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при здійсненні його перерахунку, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене позивачем рішення відповідача, яким зменшено відсоток заробітку при визначенні розміру довічного грошового утримання судді є протиправним, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню. Суд вважав, що перерахунок і виплата позивачу щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Закарпатської області №79 від 08.09.2020 року починаючи з 19.02.2020 року повинні проводитись виходячи з розміру 84 % суддівської винагороди судді Господарського суду Закарпатської області.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримує щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці, обчислене відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010.
На підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2017 року та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року в справі №308/9447/17, визначено спеціальний стаж роботи позивача, що використовується для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тривалістю 22 роки 1 місяць 27 днів, а обрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проведено із 84 % розміру заробітної плати судді (а.с. 23, 31).
Така тривалість спеціального стажу роботи не оспорюється сторонами у цій справі.
Спір у справі виник з приводу зменшення позивачу із 84 відсотків до 54 відсотка грошової винагороди діючого судді при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду №79 від 07.09.2020 року.
Отже, спірним у вказаній справі є вирішення питання визначення відсоткового розміру грошової винагороди діючого судді при обчисленні і перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Судом встановлено, що позивачу на виконання рішень суду відповідачем здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Господарського суду Закарпатської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 07.09.2020 №79.
Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
У відповідності до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно з ч.5 ст.142 Закону №1402-VIII, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №2453-VI).
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з тим, Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI.
Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частиною другою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Досліджуючи поняття про щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
На час виникнення спірних відносин у цій справі (тобто на час винесення рішення УПФ від 25.01.2021 року про перерахунок пенсії) право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Зазначена норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання колегії суддів, до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою цієї статті Закону №1402-VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону №2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24 вересня 2021 року у справі №620/5437/20, від 11 жовтня 2021 року у справі №160/10640/20 та від 15 лютого 2022 року у справі №340/161/21, від 18 травня 2022 року у справі №620/6763/20.
За наведеного слід дійти висновку, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме, щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.
Апеляційним судом враховується, що спеціальний стаж позивача становить 22 роки 1 місяць 27 днів.
Отже, відповідно до набутого позивачем суддівського стажу 22 роки 1 місяць 27 днів, а саме, наявних повних 20 років стажу дали право на отримання 50 процентного розрахунку пенсії від заробітку + за 2 понаднормових років роботи додатково зараховано по 2%, що в сукупності у позивача склало 54% від заробітку.
Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного правового регулювання та встановлених фактичних обставин справи колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій та оскарженого рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №921060817971 від 25 січня 2021 року, прийнятого на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі №260/3511/20, про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яким визначено його розмір із розрахунку 54% суддівської винагороди.
Тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
З врахуванням неведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому у відповідності до приписів статті 317 КАС України рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - задоволити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року в адміністративній справі №260/649/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль