28 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 462/9533/21 пров. № А/857/8311/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів : Носа С.П., Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 травня 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Галайко Н.М., час проголошення рішення 11 год 53 хв у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування рішення,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову адміністративної комісії при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради №225 від 03.12.2021 про накладення адміністративного стягнення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04.05.2022 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що жодними належними доказами не підтверджується факт продажу ним саме алкогольного напою. Вказує, що експертні дослідження з цього приводу до матеріалів справи не додано. Крім того, в протоколі не зазначено кількісні та вартісні характеристики проданого напою та не зазначено даних щодо свідків та понятих. При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Катун М.Л., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача Леськів Г.М., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 03.12.2021 адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради відносно ОСОБА_1 було винесено постанову №225 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13600 грн.
Суть правопорушення за змістом оспорюваної постанови полягає у тому, що ОСОБА_2 02.11.2021 о 11 год 50 хв у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , здійснив продаж слабоалкогольного напою «Гараж» особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ч.2 ст.156 КУпАП.
Вважаючи оспорювану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали про адміністративне правопорушення у повній мірі відповідають вимогам КУпАП та підтверджують факт продажу позивачем алкогольного напою неповнолітній особі, а тому дійшов висновку про законність оспорюваної постанови.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 156 КУпАП встановлено відповідальність працівника підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування за порушення правил торгівлі алкогольними напоями, які полягають у здійсненні продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18-річного віку.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відомості про вчинення адміністративного правопорушення зазначаються у складеному відповідною особою протоколі, при цьому вимоги до його змісту визначені нормами КУпАП.
Так, відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються : дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до п.15 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України №1376 від 06.11.2015, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Аналіз складеного протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ №791222 від 02.11.2021 свідчить, що у ньому зазначені всі необхідні відомості щодо вчиненого правопорушення, зокрема, про особу, яка не досягла 18 років, якій були реалізовані алкогольні напої, а відтак є належним доказом по справі.
Також надано фотокопії, рапорт працівника поліції та письмові пояснення ОСОБА_3 , з яких вбачається, що останній 02.01.2021, близько 11 год 53 хв, перебуваючи за адресою : м. Львів, вул. Наукова, 29, зайшов у магазин «Baker Market» та придбав слабоалкогольний напій «Гараж» ємкістю 0,5 л, за який оплатив кошти у сумі 29 грн, вказавши при цьому, що продавець не запитував чи він повнолітній.
Наведені докази є необхідними та достатніми для підтвердження операції реалізації алкогольних напоїв.
Крім того, визначальним на думку колегії суддів є пояснення самого позивача, з яких вбачається, що він не заперечив сам факт продажу ним слабоалкогольного напою неповнолітній особі та вказав, що більше такого не повториться і з правилами торгівлі ознайомлений.
Згідно п.2 ч.1 ст.153 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових особам, які не досягли 18-ти років заборонено.
Відповідно до ч.4 ст.153 цього Закону, продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
Отже, чинним законодавством запроваджено в імперативній формі заборону на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.
Нормами наведеного Закону продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця. Така вимога повинна спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію.
Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.
Наведені висновки стосуються суб'єктів господарювання та їх працівників, які безпосередньо займаються реалізацією алкогольних напоїв, оскільки в правовідносинах із покупцями вони діють від імені суб'єкта господарювання і виконують його функції по продажу товарів.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст.7 КУпАП).
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є : своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Отже, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення ним факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдань, орган (посадова особа), який правомочний розглядати справу, має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача з покликанням на те, що спірна постанова не містить належної вказівки на особу, яка придбала алкогольний напій, відомостей про фіксальний чек, як на доказ реалізації алкогольної продукції, не можуть братися до уваги, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, фотофіксацією правопорушення, протоколом, рапортом, поясненнями неповнолітнього та розкаянням самого позивача підтверджуються обставини, які стали підставою для притягнення його до такого виду адміністративної відповідальності.
Відповідачем були надані належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також спростовані його доводи про не винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.
За таких обставин, приймаючи оспорювану постанову, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про законність рішення суб'єкта владних повноважень та відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 268, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 04 травня 2022 року по справі №462/9533/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 29.07.2022