28 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/4717/21 пров. № А/857/17429/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження (постановлена головуючим-суддею Микитюком Р.В. у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коломийської міської ради про визнання бездіяльності протиправною,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до виконавчого комітету Коломийської міської ради (далі - виконком Коломийської міської ради, відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо забезпечення належного стану системи поверхневого водовідведення на АДРЕСА_1 на ділянці, прилеглій домогосподарства №32 та зобов'язати вчинити дії стосовно відповідності системи поверхневого водовідведення на вказаній ділянці до поперечного профілю вулиці, наведеного у проекті забудови земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_2 , зокрема демонтажу обладнаного без отримання відповідних дозволів та затвердження проекту другого в'їзду на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_2 , вилучення із профілю канави труб, надлишкових обсягів каміння, гравію, ґрунту, фрагментів бетону, інших сторонніх предметів, упорядкування прилеглої території.
Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 було відмовлено у відкритті провадження у зв'язку з тим, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у тексті поданої нею позовної заяви жодним чином не згадуються норми ЗК України та ЦК України та не вжито висловів «приватноправові права», «майнове право», «цивільні права та (або) інтереси». Натомість вона покликалась на норми КАС України, КУпАП, КК України, Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ухвала містить висновки, за якими суддя помилково ототожнив земельні відносини, які мають приватно-правовий характер. У зв'язку з цим, позивач звертає увагу, що у даному випадку предметом спору є правовідносини, які виникли внаслідок бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо забезпечення дотримання державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, які мають виразний публічно-правовий характер. Заявлені нею вимоги зводяться до виконання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень обов'язків, які визначені Законами України «Про благоустрій населених пунктів» та «Про місцеве самоврядування в Україні». Водночас, неодноразові згадки у позовній заяві про факти, пов'язані із приватним домогосподарством по АДРЕСА_3 та 34 у місті Коломиї, не дає жодних підстав кваліфікувати цей спір як приватно-правовий.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки позивач у справі обґрунтовує порушення своїх приватноправових прав наявністю у неї майнового права згідно Земельного кодексу України, а отже, наголошує на наявності у неї відповідних цивільних прав та інтересів, які можуть бути предметом захисту в порядку цивільного судочинства.
Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неправильним застосуванням норм процесуального права, виходячи з наступного.
За змістом ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно дефініції, наведеної у п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінський функцій.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Колегія суддів зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.06.2018 по справі №816/421/17, від 20.09.2018 по справі №813/1076/17, від 30.10.2018 по справі №813/3685/14.
Колегія суддів зазначає, що підставою звернення позивачки до суду стало порушення відповідачем правових норм у сфері благоустрою населеного пункту. Вказує, зокрема, на бездіяльність виконкому Коломийської міської ради, яка полягає у не вчиненні жодних дій для увідповіднення системи поверхневого водовідведення по вул. Лісова, 34 у м. Коломия, не вилучення із профілю канави труб, надлишкових обсягів каміння, гравію, грунту, фрагментів бетону, інших сторонніх предметів, упорядкування прилеглої території.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до органів управління у сфері містобудівної діяльності належать, зокрема, органи місцевого самоврядування.
Згідно п.п.7 п.«а» ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
За змістом ст.5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені положеннями статті 10 цього Закону, частиною другою якої передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою; інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом, тощо.
Отже, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє виконавчі органи сільських, селищних та міських рад повноваженнями здійснювати управління та самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.
Відповідно до наведених норм спори щодо виконання суб'єктами владних повноважень функцій у сфері благоустрою є публічно-правовими та мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
У той же час, суд першої інстанції помилково вважав, що позивач у справі обгрунтовує порушення лише своїх приватноправових прав наявністю у неї майнового права відповідно до норм ЗК України.
Проте, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, позивачка обгрунтовує свій позов бездіяльністю саме суб'єкта владних повноважень щодо забезпечення дотримання державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, а тому такі правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки стосуються необмеженого кола осіб.
У даному спорі позивач та відповідач не виступають як рівноправні суб'єкти, оскільки у спірних правовідносинах відповідач наділений владними управлінськими функціями у сфері благоустрою міста.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що неодноразові згадки у позовній заяві про факти, пов'язані з приватним домогосподарством по вулиці Лісовій, 32 та 34 у місті Коломиї, не дають жодних підстав кваліфікувати цей спір як приватно-правовий.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що наведений спір може бути розглянутий в межах цивільного судочинства, що передбачає вирішення приватно-правового спору, не ґрунтуються на вимогах закону.
З урахуванням вищевикладених висновків про належність розглядуваного спору до публічно-правових, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатися судом у порядку КАС України.
Згідно статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з'ясуванні судом обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про відмову у відкритті провадження по справі, а тому така підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд суду першої інстанції.
Частиною третьою статті 312 КАС України визначено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження по справі №300/4717/21 скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 29.07.2022